Справа №-2а-413/08

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2008 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненко В.О.,

при секретарі Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 -2005 роки та 2007 - 2008 роки,

В С Т А Н О В И В:

30 жовтня 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 – 2005 роки та 2007 - 2008 роки. В обґрунтування заявлених вимог вказував на те, що має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії. Відповідно до ст.48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС 2 категорії передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати. Виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, встановленою Законами України про Державний бюджет на 2003 – 2008 роки, йому повинно бути здійсненні виплати в розмірах: за 2003 рік – 898,30 гривень (185х5 – 26,70 грн.), за 2004 рік – 998,30 гривень (205х5 – 26,70 грн.), за 2005 рік – 1423,30 гривень (290х5 – 26,70), за 2007 рік – 2200 гривень (460х5 – 100 грн.), за 2008 рік – 2475 гривень (515х5 – 100 грн.).

Натомість, відповідач щорічно виплачував компенсацію за 2003 – 2005 року по 26,70 гривень, за 2007 – 2008 роки 100 гривень.

Відповідач відмовився у добровільному порядку здійснити перерахунок, тому він змушений звертатися до суду для захисту своїх конституційних прав. Просить стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого районунедоотриману щорічну допомогу на оздоровлення за 2003 – 2005 роки та 2007 - 2008 роки в сумі 7994 гривень 90 копійок.

Позивач до суду не з’явився, надав заяву з проханням розглянути справу у його відсутності, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на норми Конституції України, рішення Конституційного Суду України та рішення Європейського суду з прав людини.

Представник відповідача ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольськоїміської ради надала суду письмову заяву з проханням розглянути справу у відсутності представника відповідача. Крім того надала суду письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень вказувала на те, що згідно до ст.48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” ліквідатору наслідків Чорнобильської катастрофи 2 категорії передбачено право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі пяти мінімальних заробітних плат. Законом передбачено, що розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати, а фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього закону, здійснюється за рахунок державного бюджету. Міністерство праці і соціальної політики України, як головний розпорядник коштів, забезпечує через місцеві органи праці та соціального захисту населення виплату допомоги на оздоровлення громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах, на які затверджені кошториси і які розраховані згідно постанов Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836 „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та від 12 липня 2005 року № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня – управління праці та соціального захисту населення, беруть бюджетні зобов’язання та проводять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, як це передбачено ст.51 Бюджетного кодексу України.

Позивач отримав кошти на оздоровлення за 2003 - 2005 роки у розмірі 26 гривень 70 копійок щорічно, за 2007 - 2008 роки у розмірі 100 гривень щорічно, тобто у розмірах відповідно до постанов Кабінету Міністрів України „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 836 від 26 липня 1996 року та „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” № 562 від 12 липня 2005 року.

Крім того, представник відповідача вказувала на те, що позивачем при розрахунках допомоги застосовані підвищені суми мінімальної заробітної плати за 2003-2008 роки.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, тому має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.

Так, ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи" передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка
виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС ІІ категорії у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення встановлений постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого
самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у
спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України
визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки
громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України № 836 від 26 липня 1996 року та постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12 липня 2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, встановлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категоріїу 2003 – 2005 роках у сумі 26 гривен 70 копійок, у 2007 – 2008 роках в сумі 100 гривень.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної
допомоги залишалися незмінними до 2005 року, у той час як Верховною Радою України
неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий
державний бюджет.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справ керується принципом
законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні
посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що
передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та
законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на
підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі
невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному
договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому
акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки до 01 січня 2006 року правова норма про розмір щорічної допомоги на
оздоровлення, встановлена ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" була діючою, виходячи із загальних засад
пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору
підлягають застосуванню положення ст.48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Законів України “Про Державний бюджет України на 2003 рік”, „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, „Про Державний бюджет України на 2007 рік”, „Про Державний бюджет України на 2008 рік”, а не Постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може
призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Дійсно, п. 30 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою
приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинено на 2007 рік дію абзаців 2-7 частини 4 статті 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що
постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в частині виплати допомоги на оздоровлення у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

Поряд з цим, 09 липня 2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 30 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік”.

Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України „Про
Державний бюджет України на 2007 рік” не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і
обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не
можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше
(додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

Відповідно до ч.3 ст. 268 Цивільного Кодексу України, позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, у зв’язку із сим при розгляді вказаного спору річний строк, встановлений ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України не застосовується.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 – 2005 роки підлягають задоволенню частково зі стягненням з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2003 рік в сумі 26 гривен 70 копійок виплачена позивачу в квітні 2003 року. Згідно до ст. 1 Закону України „Про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 2003 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 185 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2003 рік повинен складати 925 гривень (185 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 898 гривен 30 копійок (925 – 26,70).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в сумі 26 гривен 70 копійок виплачена позивачу в травні 2004 року. Згідно до ст. 89 Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 205 гривен. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2004 рік повинен складати 1250 гривен (205 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1223 гривен 30 копійок (1250 – 26,70).

Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік в сумі 26 гривен 70 копійок виплачена позивачу в липні 2005 року. Згідно до ст. 83 Закону України „Про Державний бюджет України на 2005 рік” розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 290 гривень. Таким чином, розмір допомоги на оздоровлення за 2005 рік повинен складати 1550 гривен (310 х 5). З урахуванням отриманих коштів, підлягає стягненню 1523 гривен 30 копійок (1550 – 26,70).

Таким чином, недоплата за 2003 – 2005 роки складає 3644 гривен 90 копійок.

Разом з тим, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з відповідача недоотриманих коштів на оздоровлення за 2007 - 2008 роки у розмірі, що передбачений статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 також не доплачені суми на оздоровлення за 2007 – 2008 роки відповідно до вимог Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, проте позивач висуває вимоги до неналежного відповідача, оскільки згідно довідки УПСЗН Жовтневого району від 17.12.2008 року, ОСОБА_1 12 вересня 2006 року вибув до Приморського району міста Маріуполя на вулицю Новоросійську 26 – 89, у зв’язку із чим знятий з обліку УПСЗН Жовтневого району та допомогу не отримував.

Тобто в частині стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2007 – 2008 роки позивач пред’явив вимоги до неналежного відповідача у справі.

Враховуючи, що фінансування програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету за відповідними КПКВ (код програмної класифікації) та КЕКВ (код економічної класифікації), та у відповідності з положеннями п. п. 19, 20 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ, суд вважає, що стягнення коштів на користь позивача необхідно здійснювати за рахунок Державного бюджету України.

Оскільки відповідач є державною бюджетною установою, суд вважає можливим у
відповідності до ст. 88 КАС України звільнити його від сплати судових витрат на користь
держави.

На підставі викладеного, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України "Про
статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 88, 159, 116, 160, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2003 – 2005 роки та 2007 - 2008 роки, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 праці та соціального захисту населення Жовтневого району Маріупольської міської ради за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2003 рік в розмірі 898 гривень 30 копійок, за 2004 рік в розмірі 1223 гривень 30 копійок, за 2005 рік в розмірі 1523 гривні 30 копійок, а всього 3644 (три тисячі п’ятсот сорок чотири) гривні 90 копійок, за рахунок коштів Державного бюджету України.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Судове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.

Суддя