Справа № 2-204/09

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2009 року місто Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Ковтуненка В.О.,

при секретарі Харченко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Екологічні технології” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зустрічним позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екологічні технології”, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Орадон” про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2005 року позивач ТОВ „Екологічні технології” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що 28 березня 2005 року ОСОБА_1, керуючи автомобілем РУТА (реєстраційний номер НОМЕР_1), власником якого є ОСОБА_2 на перехресті доріг почав різко перестроюватися з правої на ліву смугу, внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ІЖ-2717 (реєстраційний номер 612-91ЕН), під керуванням ОСОБА_3, власником якого є товариство, який рухався по лівій смузі. ДТП сталося з вини ОСОБА_4 і постановою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18.04.2005р. його притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаним фактом за ст.124 КУпАП. Просив стягнути солідарно з відповідачів у відшкодування матеріальної шкоди 7838 гривень 78 копійок та судові витрати.

У грудні 2005 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом про відшкодування товариством матеріальної шкоди у розмірі 1930 гривень і моральної у сумі 10000 гривень. Зазначив, що вважає, що саме ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху, оскільки він мав можливість запобігти зіткненню автомобілів шляхом вжиття заходів для зменшення швидкості та вибору безпечної дистанції.

В судовому засіданні представники ТОВ „Екологічні технології” позовні вимоги підтримали. Вважають, що на підставі ст.1187, ст.1190 ЦК України, шкода має бути стягнута з відповідачів у солідарному порядку, оскільки власник транспортного засобу ОСОБА_2 не на законних підставах передав ОСОБА_1 право на керування транспортним засобом.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримав. Заперечуючи проти позову ТОВ „Екологічні технології” зазначив, що йому на праві власності належить автомобіль РУТА СПВ (реєстраційний номер НОМЕР_1). 28.03.20005р. вказаний автомобіль під керуванням ОСОБА_1 рухався по вулиці Кирова та закінчуючи маневр лівого повороту в напрямі Маріупольського молокозаводу отримав сильний удар в арку заднього лівого колеса від автомобіля ІЖ-2717 (реєстраційний номер 612-91ЕН), яким керував ОСОБА_3 Вважає, що саме ОСОБА_3 порушив правила дорожнього руху, оскільки не дотримувався безпечної дистанції. Крім того, зауважив, що згідно з дорожніми знаками, неможливо беззаперечно визначитися чи є ділянка дороги на якій сталося ДТП, дорогою з двохстороннім або з одностороннім рухом, а останнє суттєва впливає на те, як саме повинні були діяти водії і чиї дії не відповідають вимогам правил дорожнього руху. Вважає, що фактично зазначена ділянка дороги є дорогою з двохстороннім рухом і дії водія ОСОБА_1 не знаходяться у причинному зв’язку з ДТП. Зазначив, що водій ОСОБА_1 з 03.03.2005р. перебував з ним у трудових відносинах, а саме працював водієм автобусу по перевезенню пасажирів по маршруту в місті Маріуполі, але залишив маршрут не повідомивши про це керівництво. Трудовий договір він зареєстрував тільки у податковій інспекції. В обґрунтування своїх вимог вказав, що після ДТП автобус наявних суттєвих пошкоджень не отримав, але через два тижні, в наслідок сильного удару прийшли в негідність два задніх лівих колеса та задній міст, через пошкодження полуосі, редуктора і ресори, які він відремонтував за власні кошти витративши 1930 гривень. Також в результаті ДТП йому спричинена мораль на шкода в наслідок неправомірних дій ТОВ „Екологічні технології”, яку він оцінює у 10000 гривень та просить стягнути на свою користь.

Третя особа ОСОБА_1 вважає себе невинуватим у ДТП, оскільки він рухався по дорозі з двохстороннім рухом та виконував маневр лівого повороту відповідно до правил дорожнього руху. Зазначив, що на підставі трудового договору він працював водієм маршрутного автобуса, який належить ОСОБА_2 Оскільки саме на водіїв покладено обв’язок ремонтувати транспортний засіб, він виявивши поламку у електричній системі на власний розсуд залишив маршрут та поїхав для ремонту до автоелектрика, який знаходиться у гаражі Лікарні швидкої медичної допомоги міста Маріуполя, біля Маріупольського молокозаводу. Рухаючись від проспекту Будівельників по вулиці Кирова, яка є дорогою з одностороннім рухом, він доїхав до розділення дороги на два напрями і прийняв ліворуч, вважаючи, що виїхав на дорогу з двохстороннім рухом. Він рухався по правій смузі і під’їхавши до перехрестя почав виконувати маневр лівого повороту, при цьому будь-яких транспортних засобів він поблизу не бачив. Несподівано для себе він відчув, що сталося зіткнення і побачив автомобіль ІЖ, який вдарився з ліву задню частину його автобуса і виїхав за межі дороги. На вказаній ділянці дороги відсутні дорожні знаки про виїзд на дорогу з одностороннім рухом.

Третя особа ОСОБА_3 пояснив, що в березні 2005 року він працював водієм у ТОВ „Екологічні технології” та здійснював перевезення вантажів на автомобілі ІЖ-2717 (реєстраційний номер 612-91ЕН). 28.03.2005р. він рухався від проспекту Будівельників по вулиці Кирова, яка є дорогою з одностороннім рухом. Попереду нього рухався автомобіль РУТА. Доїхавши до розділення дороги на два напрями обидва автомобілі прийняли ліворуч та продовжили рух. Автомобіль РУТА рухався по правй смузі, а він по лівій. Перед перехрестям автомобіль РУТА не включивши світловий сигнал повороту почав перестроювання на ліву смугу. Оскільки у нього була відсутню технічна можливість запобігти зіткненню, автомобіль ІЖ вдарився у задню ліву частину автомобіля РУТА.

Від третьої особи ВАТ „Страхова компанія „Орадон” до суду надійшла письмова заява про розгляд справи за відсутності їх представника.

Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ „Екологічні технології” підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ЯНВ №986012, виданого МРЕВ міста Маріуполя 25.05.2004р. ТОВ „Екологічні технології” є власником фургону малотоннажного ІЖ-2717 230, 2004 року випуску, реєстраційний номер 613291 ЕН.

Згідно з Полісом Б/6419863 обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів на території України Маріупольський філіал ВАТ „Страхова компанія „Орадон” 06.12.2004р. застрахувала строком на 1 рік транспортний засіб РУТА СПВ (реєстраційний номер НОМЕР_1), власником якого є ОСОБА_2

Відповідно до трудового договору від 03 березня 2005 року приватний підприємець ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Робітник) уклали трудову угоду на невизначний строк з іспитовим строком на 1 місяць про виконання Робітником роботи водія. Договір розірвано 02.04.2005р. за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Згідно з повідомленнями ВАТ „СК „Орадон” від 27.07.2005р. та від 10.08.2005р. підстав для виплати страхового відшкодування ТОВ „Екологічні технології” не має, оскільки трудовий договір між ПП ОСОБА_2 та водієм ОСОБА_1 не був зареєстрований у державній службі зайнятості, тобто керування транспортним засобом здійснювалося без належного оформлення відповідних документів.

Вивченням матеріалів адміністративної справи Жовтневого районного суду міста Маріуполя №3-3652/05 та №3-3653/05 встановлено наступне.

04.04.2005р. до Жовтневого районного суду міста Маріуполя з ДАІ міста Маріуполя УДАІ УМВС України в Донецькій області надійшли для розгляду протоколи про адміністративні правопорушення у відношенні ОСОБА_3 та ОСОБА_1, які відповідно порушили п.12.3 та п.9.4 і п.10.1 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.

Постановою Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 18 квітня 2005 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 гривень.

Постановою суду встановлено, що 18 березня 2005 року о 10:30 годині ОСОБА_1, керуючи автомобілем РУТА СПВ (реєстраційний номер НОМЕР_1), рухаючись по вулиці Кирова при повороті на „Молокозавод” при зміні напрямку руху не впевнився у безпеці, не подав своєчасно сигнал (за 50-100 метрів) в наслідок чого сталося зіткнення з автомобілем ІЖ-2717 і транспортні засоби були пошкоджені.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 свою вину у ДПТ визнав, а ОСОБА_3 заявив, що вважає себе невинним і просив призначити авто технічну експертизу.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи №1976/18 від 05.08.2005р., проведеної Донецьким НДІСЕ, у даній дорожній обстановці водію автомобіля ІЖ-2717 (реєстраційний номер 612-91ЕН) ОСОБА_3 з часу коли автомобіль РУТА СПВ (реєстраційний номер НОМЕР_1) почав виїжджати на смугу руху керованого ним автомобіля, йому необхідно було терміново прийняти заходи до зниження швидкості аж до повної його зупинки, тобто діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України. В умовах даного ДТП вирішити питання чи мав ОСОБА_3 технічну можливість відвернути ДТП та чи знаходилися його дії у причинному зв’язку з подіями ДТП не виявилося можливим, оскільки в матеріалах справи відсутні відомості, на підставі яких можливо провести експертний аналіз, а саме: щодо часу руху автомобіля РУТА з моменту виїзду на смугу руху автомобілі ІЖ до місця зіткнення; щодо відстані, яку подолав автомобіль РУТА з часу виїзду на смугу руху автомобіля ІЖ до місця зіткнення; щодо швидкості вказаних транспортних засобів; щодо ступеня завантаженості автомобілів; щодо стану дорожнього покриття.

Постановою Жовтневого районного суду від 18 жовтня 2005 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням терміну накладення адміністративного стягнення за ст.38 КУпАП.

Постановою суду встановлено, що 28 березня 2005 року ОСОБА_3, керуючи автомобілем ІЖ-2717 (реєстраційний номер 612-91ЕН) рухаючись по вулиці Кирова при повороті на „Молокозавод” не дотримувався безпечної дистанції внаслідок чого сталося зіткнення з автомобілем (реєстраційний номер НОМЕР_1) під керуванням ОСОБА_4 і транспортні засоби отримали пошкодження. Водій ОСОБА_3 порушив вимоги п.13.1 ПДР України.

Під час судового даної цивільної справи Харківським НДІСЕ була проведена додаткова судова транспортно-трасологічна та автотехнічна експертиза №7345/11344 від 30.11.2007р.

Згідно з висновками вказаної експертизи у даній дорожній обстановці водій автомобіля ГАЗель ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.п.10.1, 9.2, 9.4 та 10.4 Правил дорожнього руху України.

У даній дорожній обстановці водій автомобіля ІЖ-2717 ОСОБА_3 повинен був діяти у відповідності з вимогами п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Дії водія автомобіля ГАЗель ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1, 9.2, 9.4 та 10.4 Правил дорожнього руху України, а його дії, що не відповідали п.п.10.1 та 10.4, знаходилися з технічної точки зору, у причинному зв’язку з виникненням даної пригоди. В даному випадку водій автомобіля ГАЗель ОСОБА_1 не переконався в безпеці руху, завчасно не ввімкнув лівий поворот і виконуючи поворот ліворуч не з крайньої лівої смуги на проїжджій частині, не пропустив автомобіль ІЖ-2717, який рухався позаду по лівій смузі.

Питання наявності у водія автомобіля ІЖ-2717 ОСОБА_3 технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем ГАЗель та відповідності його дій Правилам дорожнього руху України за показами водіїв ОСОБА_3 та ОСОБА_1 експертами не вирішувалося, оскільки їх показання щодо швидкості руху та відстані, на якій знаходився автомобіль ІЖ-2717 від місця зіткнення в момент виникнення небезпеки, є суперечливими і технічно неспроможними.

Якщо ж виходити з показів власника автомобіля ГАЗель ОСОБА_2, то водій автомобіля ІЖ-2717 ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти зіткненню з мікроавтобусом ГАЗель шляхом застосування своєчасного гальмування, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 Правил дорожнього руху України з моменту ліворуч мікроавтобуса ГАЗель, і його діях невідповідностей вимогам Правил дорожнього руху України, які знаходилися б, з технічної точки зору, в причинному зв’язку з настанням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається.

Під час судового розгляду сторонами не заявлялося клопотання про необхідність проведення експертами додаткових досліджень обставин дорожньо-транспортної пригоди.

Вирішуючи справу суд приймає до уваги наступне.

Постановою Жовтневого районного суду від 18 жовтня 2005 року про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП, у зв’язку із закінченням терміну накладення адміністративного стягнення за ст.38 КУпАП не була встановлена вина останнього у ДТП, оскільки експерт не вирішував питання чи мав ОСОБА_3 технічну можливість відвернути ДТП та чи знаходилися його дії у причинному зв’язку з подіями ДТП, оскільки в матеріалах справи були відсутні відомості, на підставі яких можливо було б провести експертний аналіз.

Тобто вказана постанова суду не є беззаперечним доказом вини ОСОБА_3, у тому числі за своїм змістом, оскільки він повинен був діяти відповідно до вимог п.12.3 ПДР України, але не встановлено чи мав він можливість так діяти.

Проте під час розгляду справи проведена авто технічна експертиза, яка визначила, що дії ОСОБА_1 не відповідали вимогам п.п.10.1 та 10.4 і знаходилися з технічної точки зору, у причинному зв’язку з виникненням даної пригоди.

При з’ясуванні дорожньої обстановки, яка була під час ДТП встановлено, що в протоколі огляду місця ДТП від 28.03.2005р. і схемі до нього, на фотографіях місця ДТП та прилеглої території, у схемі ДП „СМЕУ Ресурси – Світлофор №1” дислокації розміщення дорожніх знаків, є лише один знак „Дорога з одностороннім рухом” (5.7.2) на виїзді з боку Маріупольського молокозаводу, в зв’язку з чим, під час руху з боку проспекту Будівельників по вулиці Кирова неможливо зробити будь-який висновок про порядок регулювання дорожнього руху на ділянці дороги де сталося ДТП.

З урахуванням викладеного суд не враховує вказані обставини та вважає, що інших доказів достатньо для вирішення справи, оскільки у висновком експертизи вичерпно описано, як мав діяти водій ОСОБА_1 у даній дорожній обстановці.

Враховуючи викладене, суд вважає, що в діях ОСОБА_1 є провина у даній дорожньо-транспортній пригоді, оскільки він міг та повинен був виявити автомобіль ІЖ, який рухався позаду та при виконанні маневру повороту ліворуч не переконався в безпеці руху і не пропустив вказаний автомобіль, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Враховуючи висновок суду, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_1, а вина водія ОСОБА_3 не доведена, то вимоги ОСОБА_2 задоволенню не підлягають.

Статтями 22, 1166, 1172 ЦК України передбачено, що особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв’язку з пошкодженням речі. Майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов’язків.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п.3, п.4, п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з подальшими змінами та доповненнями) володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, але не його вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор і т.ін.), незалежно від виду трудового договору.

Відповідно до статей 24, 24-1 КЗпП України трудовий договір вважається укладеним коли працівника фактично було допущено до роботи. У разі укладення трудового договору між працівником і фізичною особою фізична особо повинна у тижневий строк з моменту фактичного допущення працівника до роботи зареєструвати укладений у письмовій формі трудовий договір у державній службі зайнятості за місцем свого проживання.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 станом на 28.03.2005р. тобто на час ДТП перебував у трудових відносинах з ОСОБА_2, а саме з 03.03.2005р. виконував роботу водія маршрутного такси і здійснював перевезення пасажирів, на підставі маршрутного листа він керував транспортним засобом, власником якого є ОСОБА_2, в зв’язку з чим обов’язок по відшкодуванню заподіяної позивачу матеріальної шкоди має бути покладений на володільця джерела підвищеної небезпеки відповідача ОСОБА_2

Таким чином позовні вимоги ТОВ „Екологічні технології” в частині стягнення шкоди з відповідачів у солідарному порядку задоволенню не підлягають.

Згідно з Звітом №120/3-Д від 31.05.2005р. проведеного ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза” вартість матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля ІЖ-2717 (реєстраційний номер 612-91ЕН) складає 7838 гривень 78 копійок – вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин транспортного засобу та втрати товарної вартості.

Крім того, позивачем документально підтверджено витрати на проведення авто-товарознавчого дослідження у сумі 480 гривень, які суд вважає витратами для відновлення порушеного права, витрати, понесені на правову допомогу у сумі 700 гривень, затрати по оплаті державного мита у сумі 78 гривень 78 копійок.

На підставі Цивільного кодексу України, Кодексу законів про працю України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з подальшими змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 79, 88, 130, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Екологічні технології” до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Екологічні технології” у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 7838 гривень 78 копійок – вартість матеріальних збитків спричинених пошкодженням автомобіля, витрати для відновлення порушеного права у сумі 480 гривень, витрати, понесені на правову допомогу у сумі 700 гривень, затрати по оплаті державного мита у сумі 78 гривень 78 копійок, а всього 9097 (дев’ять тисяч дев’яносто сім) гривень 56 копійок.

В задоволенні інших позовних вимог ТОВ „Екологічні технології” – відмовити.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Екологічні технології”, треті особи: ОСОБА_1, ОСОБА_3, Відкрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Орадон” про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя шляхом подачі в 10-дений строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Суддя