Справа № 10553 Головуючий у 1 інстанції Бабаков В.П.
Категорія 41 Доповідач: Новодворська O.I.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі
головуючого Новодворської О.І. суддів Кіянової С.В., Азевича В.Б. при секретарі Баранові В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Петровського районного суду м. Донецька
від 27 вересня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про стягнення компенсації за невикористані відпустки, оплати
вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Петровського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2006 року частково задоволено позовні вимоги, стягнуто з відповідача на користь позивачки 1342,49 грн. компенсації за невикористані відпустки. В решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та справу направити на новий розгляд. Посилаючись на те, що судом не ураховано всіх обставин справи.
Заслухавши доповідача, позивачку, яка підтримала доводи ' апеляційної скарги, представника позивача, який заперечував проти доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд зважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
З матеріалів цивільної справи убачається, що у серпні 2006 року позивачка звернулась в суд із даним позовом, посилаючись на те, що з 11.11.2002 року вона працювала у відповідачки продавцем непродовольчих товарів, згідно трудового договору НОМЕР_1. 02.06.2006 року позивачка подала відповідачці заяву про виплату їй компенсації за невикористані відпустки за весь час роботи в сумі 1125 грн. з послідуючим звільненням за власним бажанням з 06.06.2006 року. Вказана компенсація позивачці не була виплачена до цього часу та не було зроблено відповідного запису до трудової книжки про звільнення.
Просила стягнути на її користь компенсацію за невикористану відпустку за період з 11 листопада 2002 року до 6 червня 2006 року, в; сумі 1125 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу у зв'язку з не видачею їй трудової книжки та не внесенням запису про звільнення, починаючи з 6 червня 2006 року до вирішення спору та стягнути у відшкодування заподіяної незаконними діями моральної шкоди 5000 грн.
В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги.
Відповідачка позов визнала в частині сплати позивачці компенсації за невикористані відпустки, решту позовних вимог не визнала.
Судом встановлено першої інстанції встановлено, що позивачка перебувала з відповідачкою в трудових відносинах на підставі трудової угоди від 11.11.2002 року, який був зареєстрований у Петровському районному м. Донецька центрі зайнятості-населення, з моменту реєстрації трудових відносин із позивачкою 11.11.2002 року відповідачка внесла запис до трудової книжки позивачки про прийняття на роботу, надалі трудова книжка знаходилась у позивачки, проти чого відповідачка не заперечувала. Оскільки відповідачка не є юридичною особою та не має повноважень на інше утримання вказаного документа. 02.06.2006 року позивачка звернулася до відповідачки із заявою про сплату компенсації за невикористані відпустки за період с листопада 2002 року до червеня 2006 року з послідуючим звільненням за власним бажанням з 06.06.2006 року. Заява позивачки була розглянута та задоволена. Наказом НОМЕР_2 року позивачку було звільнено з 06.06.2006 року за власним бажанням по ст, 38 КЗпП України. Розрахунок грошових коштів компенсації за невикористані відпустки було зроблено згідно виходів - робочого часу за останні 12 місяців із розрахунку середньої заробітної платні в день з урахуванням належного часу (ч. 1 ст. 75 КЗпП України) 24 календарних дня, за період часу - 4 роки (с листопада 2002 р. по червень 2006 року). На момент подачі заяви позивачкою, відповідачкою з позивачкою було обговорено з її згоді в наданні позивачці розрахунку та сплаті належній грошовій компенсації за невикористані відпустки, а також о їх, сумісної явці 07.06.2006 року до Петровської районної філії Донецького міського центру зайнятості для реєстрації розірвання трудового договору . 06.06.1006 року позивачка для отримання належних їй грошових виплат не з'явилася, так: вона не з'явилася до Петровської районної філії Донецького міського центру зайнятості. В послідуючому позивачка жодного разу не з "явилася на роботу, неодноразові спроби відповідачки встановити з позивачкою зв'язок не дали результату.
Інший продавець - свідок ОСОБА_3, яка є родичкою позивачці пояснила, що позивачка поїхала з чоловіком на відпочинок, а потім у м. Москва на заробітки.
Відповідача приймала міри до виплати не отриманої позивачкою компенсації за невикористані відпустки та внесення запису в турову книжку запису про її звільнення, але це не дало результатів. Про це свідчать досліджені судом докази: пояснення свідків, матеріали справи. 20.06.2006 року відповідачка при допомозі телеграфного зв'язку також, хотіла зв'язатися з позивачкою, але це не дало результату. 07.07.2006 року відповідачка звернулася до ДПІ Петровського району м. Донецька з копіями документів про звільнення позивачки, де також вказувала на неявку позивачки до центру зайнятості для розірвання трудового договору, крім того, аналогічні повідомлення відповідачка надіслала і до інших служб, а саме до ПФУ. в Петровському районі м. Донецька, в Фонд соціальною страхування по тимчасовій непрацездатності Кіровського району м. Донецька.
З урахування встановлених обставин справи та норм матеріального та процесуального права, суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог позивачки про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.
Керуючись ст., ст. 308, 315 ЦПК України, апеляційний суд -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .
Рішення Петровського районного суду м. Донецька від 27 вересня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців Із дня набрання законної сили.