УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 січня 2007 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Мелінишин Г.П., Пнівчук О.В.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: апелянта ОСОБА_1, його адвоката ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 12 жовтня 2006 року,-
встановила:
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні спільною сумісною власністю-квартирою АДРЕСА_1 і встановленні спільного коритсування квартирою. В свою чергу ОСОБА_3 подала зустрічний позов до позивача-відповідача про стягнення 1/3 частини боргу по комунальних платежах та заборгованості, яка ще існує, а також стягнення з нього частини затрачених нею коштів на ремонт квартири.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 12 жовтня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: зобов"язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не чинити перешкод позивачу в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом передачі ключа від квартири; в задоволенні вимоги щодо встановлення спільного користування даною квартирою-відмовлено; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 8 грн. 50 коп. сплаченого державного мита і 70 грн. за надання юридичної допомоги. Зустрічний позов ОСОБА_3 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_1 на її користь 391 грн. 28 коп. оплати 1/3 частини комунальних платежів та 51 грн. оплаченого державного мита; в решті позову їй відмовлено.
На дане рішення ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом незаконно частково задоволено позов ОСОБА_3 про стягнення з нього 391 грн. 28 коп. оплати 1/3 частини комунальних платежів. Вимоги скарги мотивує тим, що суд не взяв до уваги ту обставину, що в листопаді 2005 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 поміняли замок на вхідних дверях і він до теперішнього часу не користується спірною квартирою АДРЕСА_1, яка ними спільно була приватизована 01.11.2000 року, а тому не повинен сплачувати за цей період комунальні послуги, якими не користується. З вини відповідачів він не проживає в спірній квартирі з листопада 2005 року, тому згідно ст. 360 ЦК України не повинен утримувати майно, яке є у спільній частковій власності, а
Справа № 22-Ц-10/2007 р. Головуючий у 1 інстанції Островський Л.Є.
Категорія 29 Доповідач Соколовський В.М.
2
застосування судом ст.ст. 64-67 Житлового кодексу України є безпідставним. Також він не являється і членом сім"ї відповідачів, оскільки 15.02.2006 року шлюб між ним і ОСОБА_3 розірвано. Таким чином, суд, всупереч доказам, безпідставно стягнув з нього на користь ОСОБА_3 391 грн. 28 коп. оплати 1/3 частини комунальних послуг.
Просив оскаржуване рішення в цій частині скасувати частково та відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог про стягнення з нього 391 грн. 28 коп. комунальних платежів і 51 грн. судових витрат, закривши в цій частині провадження по справі.
В судовому засіданні апелянт та його адвокат підтрималим вимоги скарги з вище зазначених мотивів та просили її задовольнити.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в судове засідання не прибули, однак клопотали розглядати справу за їхньої відсутності. В запереченні на апеляційну скаргу вони зазначили, що рішення міського суду вважають законним і обгрунтованим, а вимоги скарги безпідставними, тому просили оскаржуване рішення залишити в силі.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта і його адвоката, які вимоги скарги підтримали, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що сім"ї ОСОБА_3 в складі 3-ох осіб на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 02.11.2000 року. З листопада 2005 року сторони разом не проживають, оскільки відносини між ними погіршились, а 15.02.2006 року вони розлучились. Замки у квартирі АДРЕСА_1 замінені і ключів від спірної квартири у ОСОБА_1 не має, що не заперечили відповідачі за первісним позовом.
Згідно представлених суду першої інстанції квитанцій, ОСОБА_3 оплатила 1173 грн. 85 коп. за комунальні послуги.
Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сім"ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири). Повнолітні члени сім"ї власника зобов"язані брати участь у витратах по утриманню будинку (квартири) і придомової території та проведенню ремонту. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Відповідно до ст. 160 ЖК України, члени сім"ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов"язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім"ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов"язаннями, що випливають із зазначеного договору.
Згідно ж ст. 163 цього Кодексу визначено, що тимчасова відсутність наймача та членів його сім"ї не звільняє їх від виконання обов'язків за договором найму жилого приміщення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснив, що ніяких заяв до комунальних чи інших організацій, які надають послуги з електро-, газо-, водопостачання і теплової енергії, про звільнення його від оплати вказаних послуг із-за тимчасового непроживання в квартирі він не подавав.
При таких даних, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 рівної частки, тобто 1/3 частини, за оплату комунальних послуг, а також вірно відмовив ОСОБА_3 в задоволенні решту заявлених позовних вимог, які не були нею доведені в судовому засіданні. З чим погоджується і колегія суддів.
Тому твердженя апелянта, що судом не було враховано деяких обставин справи та невірно застосовано матеріальний закон, є голослівними та безпідставними, які спростовуються матеріалами справи.
Рішення судом постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості. Керуючись ст.ст. 307,308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Івано-Франківського міського суду від 12 жовтня 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законої сили.
Головуючий: В.М. Соколовський
Судді: Г.П. Мелінишин
О.В. Пнівчук