Справа № 2 –870/2009

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

24 березня 2009 року                                                            Дніпровський райсуд

                                                                 м. Дніпродзержинська  Дніпропетровської області

у  складі:       головуючого   судді         Кір’яка А.В.

                       при секретарі                   Сірко І.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка  звернулася з позовом до суду і просить шлюб з відповідачем розірвати. Обґрунтовуючи позов зазначає, що з відповідачем по справі знаходиться в зареєстрованому шлюбі з 07 березня 1981 року, який оформлений у  міському бюро ЗАГС м.Губкін Білгородської області, актовий запис № 180. Від цього шлюбу не мають неповнолітніх дітей. Шлюбні відносини між сторонами припинені 8 років тому, спільного бюджету не мають, мешкають окремо. Шлюб просить розірвати з тих підстав, що у сторін різні погляди на сімейне життя,  а також зникло почуття поваги та любові.

 Відповідач в судове засідання не зявився, подавши до суду письмову заяву з проханням розглянути справу у його відсутність, так як він позов визнає та згоден на розірвання шлюбу.

Відповідно до ст.. 130 ч.4 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку ст..174 ЦПК України. Згідно ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення у попередньому розгляді справи.

Враховуючи вимоги позовної заяви позивачки,  вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України “шлюб може бути розірваний у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження родини стали неможливими”.

У судовому засіданні встановлено, що між сторонами склалися неприязні відносини, сторони припинили подружні стосунки, судом строк для примирення не надавався, сторони не примирялися, примирення б належних результатів не дало і збереження сім’ї неможливе.

Відповідно до ст. 105, 110 СК України шлюб слід розірвати.

Керуючись ст.ст. 105, 110-112 СК України та ст.ст. 10, 11, 57, 60, 209, 212-218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3  про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб між  ОСОБА_3 та ОСОБА_1, який зареєстрований 07 березня 1981 року у  міському бюро ЗАГС м.Губкін Білгородської області, актовий запис № 180,- розірвати.

При видачі свідоцтва про розірвання шлюбу в органах РАЦС стягнути державне мито у сумі 17 (сімнадцять) гривень на користь держави з  ОСОБА_1, ОСОБА_3   від судових витрат звільнити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня проголошення рішення або з дня його отримання та шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.                                                  

Суддя                                                                                  Кір’як А.В.