УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2008 року  м. Одеса

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів: Мизи Л.М., Процик М.В.,

при секретарі: Непомнящій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» на рішення Балтського районного суду Одеської області від 08 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про витребування майна із чужого незаконного володіння, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» про повернення земельної ділянки. Позивачка зазначала, що 08 грудня 2003 року між нею та ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» був укладений договір оренди земельної частки (паю). 12 серпня 2004 року вона отримала державний акт про право власності на землю й запропонувала відповідачеві переукласти договір у зв'язку з суттєвою зміною умов договору, але відповідач відмовив їй і продовжує користуватися земельною ділянкою, чим порушує її право власності. Посилаючись на порушення своїх прав, позивачка просила задовольнити позов та зобов'язати відповідача повернути їй земельну ділянку.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 08 лютого 2008 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» просить скасувати рішення суду, мотивуючи тим, що судом порушені норми матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Головуючий у 1 інст. Ільніцька К.М.           Справа № 22ц-2137/2008

Доповідач Федорова А.Є.     Категорія ЦП - 45

Відмовляючи в задоволенні позову, суд обґрунтовано виходив з того, що право власності позивачки на землю порушено й підлягає захисту.

Судом встановлено, що 08 грудня 2003 року між сторонами був укладений договір оренди земельної частки (паю), яка належала позивачці згідно сертифікату на право на земельну частку (пай).(а.с. 11)

12 квітня 2004 року позивачці було видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 3, 17 га, розташовану на території Чернеченської сільської ради Балтського району і межі земельної ділянки перенесено в натуру.(а.с.7, 10)

Договір оренди земельної частки(паю) у встановленому законом порядку не переукладений, однак земельна ділянка фактично знаходиться в користуванні відповідача, який продовжує виплачувати позивачці орендну плату за договором оренди земельної частки(паю).

Як правильно встановлено судом, після одержання державного акта на право приватної власності на землю й виділення земельної ділянки в натурі зобов'язання сторін за укладеним договором оренди земельної частки (паю) припиняються відповідно до чинного законодавства.

Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Відповідно до п.17 розділу X «Переходы положення» ЗК України сертифікати на право на земельну частку(пай), отримані громадянами, вважаються право-встановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

Таким чином, особа з часу отримання державного акта на право приватної власності на землю набуває статусу власника земельної ділянки. Оскільки змінюється предмет оренди та статус орендодавця, договір оренди слід вважати припиненим.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачка після отримання державного акта на землю зобов'язана переукласти договір оренди земельної частки (паю) є помилковими. Положення п.8 розділу X «Переходні положення» ЗК України та розділу 1Х «Переходні положення» Закону України «Про оренду землі» щодо переукладення договору оренди земельної частки(паю) передбачають право на переукладення договору оренди та не можуть бути примусом для власника земельної ділянки.

Посилання відповідача на те, що позивачка у січні 2005 року підписала договір оренди землі, однак відмовилася в його реєстрації у сільській раді не є підставою для скасування рішення суду. Наданий відповідачем договір оренди землі від 01 січня 2006 року укладений ДСП «Хліб Балтщини» з ОСОБА_1, яка оспорює підписання цього договору, не зареєстрований у встановленому законом порядку, тому не може бути прийнятий до уваги при вирішенні даного спору. Згідно зі ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням вимог ст.ст. 212, 213-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Хлібна Нива» відхилити.

Рішення Балтського районного суду Одеської області від 08 лютого 2008 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.