УХВАЛА

Іменем України

18 червня 2008 року  м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,

суддів : Мизи Л.М., Процик М.В.,

при секретарі Непомнящій О.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м.Одеси від 05 лютого 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Морський транспортний банк», приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Морський транспортний банк» (далі ВАТ «МТБ»), Філії ВАТ «МТБ» відділення № 30, приватного нотаріуса ОСОБА_2, з участю третьої особи ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої неправомірними діями посадових осіб.

Позивач зазначав, що 16 листопада 2005 року в відділенні № 30 філії ВАТ «МТБ» в м.Одесі він уклав два договори банківського вкладу (депозиту) за № 05130898 і за № 05130899 строком до 17 травня 2006 року і вніс на депозитні рахунки 7500 доларів США з процентною ставкою у розмірі 10% річних та 500 доларів США з процентною ставкою 8, 5% річних, а банк зобов'язався за закінченням строку повернути вклади та виплатити проценти.

04 травня 2006 року він надав повноваження ОСОБА_3 бути його представником у відділенні № 30 Філії ВАТ «МТБ» в м.Одесі з питання укладання додаткових угод, які є невід'ємними частинами договорів банківського вкладу (депозиту). Довіреність була оформлена строком на шість місяців і посвідчена приватним нотаріусом ОСОБА_2

В той же день для перевірки правильності оформлення довіреності вони з ОСОБА_3 звернулися до відділення № 30 філії ВАТ «МТБ» і начальник відділення ОСОБА_4 та працівник банку ОСОБА_5 підтвердили правильність оформлення повноважень ОСОБА_3 З 07 травня до 27 грудня 2006 року він знаходився у рейсі закордонного плавання. 18 травня 2006 року ОСОБА_3 звернувся до філії банку для укладення додаткових угод і продовження договорів на один рік. Однак філія банку відмовила йому з тих підстав, що довіреність на його ім'я не надає йому повноваження на відкриття поточного рахунку та розпорядження грошовими коштами довірителя, оформлена неправильно і є недійсною.

Головуючий у 1 інст. Таварткіладзе О.М.   Справа № 22ц-2714\2008 р.

Доповідач: Федорова А.Є.    Категорія ЦП: 57

Посилаючись на те, що внаслідок некомпетентних дій посадових осіб банку і нотаріуса він був позбавлений можливості продовжити договори на один рік та одержати дохід у вигляді процентів, а неправомірні дії відповідачів заподіяли йому шкоду, позивач просив стягнути з відповідачів на відшкодування матеріальної шкоди 1233, 31 доларів США, моральної шкоди 1700 грн. та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2008 року позов задоволено частково. Постановлено стягнути з приватного нотаріуса ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування матеріальної шкоди збитки у розмірі 3114.11 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі приватний нотаріус ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 213-214 ЦПК рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Суд зобов'язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вирішуючи спір, суд виходив з того, що позивачу завдано збитки з вини приватного нотаріуса ОСОБА_2, які складаються в недбалому ставленні до своїх професійних обов'язків, в не виконанні нею вимог п.8 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України при посвідченні довіреності позивача на ім'я ОСОБА_3.

Проте такі висновки суду не є достатньо обґрунтованими, оскільки вони не засновані на матеріалах справи та не відповідають вимогам закону.

Як вбачається з позовної заяви (а.с.4-5, 20-21) позивач просив про відшкодування шкоди на підставі статей 1166, 1167, 1172 ЦПК України, завданої йому діями працівників відділення № 30 філії ВАТ «МТБ» та приватного нотаріуса під час виконання ними своїх трудових (службових) обов'язків. Незважаючи на диспозитивність цивільного судочинства, суд не уточнив правові підстави позову та не встановив, які правовідносини випливають із встановлених обставин (зобов'язальні, деліктні, пов'язані з неправомірними діями посадових осіб, інші), і які правові норми підлягають застосуванню до цих правовідносин, чи були порушені права чи інтереси, за захистом яких позивач звернувся до суду, а якщо були, то ким.

Посилання у рішенні на ст.ст. 15, 16, 22 ЦК України не є достатнім, оскільки це -загальні положення Цивільного Кодексу про захист прав та інтересів судом, про відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про нотаріат» шкода, заподіяна особі внаслідок незаконних або недбалих дій приватного нотаріуса, відшкодовується в повному розмірі.

Покладаючи обов'язок по відшкодуванню матеріальної шкоди на приватного нотаріуса ОСОБА_2, суд не з'ясував належним чином, чи були її дії незаконними або недбалими, чи є між ними і шкодою безпосередній причинний зв'язок, чи є її вина, чи повинен нотаріус відповідати за зміст довіреності, який зазначається довірителем. Посилаючись при цьому на ст.50 Закону України «Про нотаріат», суд не звернув увагу на те, що дії нотаріуса по засвідченню довіреності не оскаржені позивачем і не визнані незаконними або недбалими, довіреність також не визнана недійсною.

Крім того, в обґрунтування своїх висновків суд послався на пояснення третьої особи - ОСОБА_3 Між тим, з протоколів судових засідань вбачається, що третя особа ОСОБА_3 не був допитаний судом і в порушення вимог ст. 176 ч.1 ЦПК ніяких детальних пояснень суду не надав. Суд розглянув справу 05 лютого 2008 року за відсутності третьої особи, не повідомленої про час і місце судового засідання, що згідно з п.3 ч.1 ст.311 ЦПК є безумовною підставою для скасування рішення та направлення справи на новий розгляд.

Розглянувши справу за відсутності ОСОБА_3, який був повіреним позивача, суд не з'ясував належним чином, чи звертався він у відділення № 30 філії ВАТ «МТБ» з заявою відповідно до наданих йому позивачем повноважень, коли подав заяву і чи була вона розглянута.

Як вбачається з матеріалів справи, договори банківського вкладу (депозиту) укладались у відділенні № 30 філії ВАТ «МТБ», працівники якого-ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за ствердженням позивача, підтвердили правильність змісту довіреності, яка надає повіреному право подавати від імені довірителя заяви до банку та інших відповідних установ.(а.с.8, 11) Ці обставини мають суттєве значення для вирішення спору, підлягають з'ясуванню та належній оцінці.

Оскільки суд не заслухав в судовому засіданні у встановленому законом порядку пояснення ОСОБА_3, а також свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5 - працівників відділення № 30 філії ВАТ «МТБ», на неправомірні дії яких вказує позивач, висновки суду про правомірність дій відповідача ВАТ «МТБ» не є достатньо обґрунтованими.

Суд також не витребував довіреність, на підставі якої був укладений договір банківського вкладу 16 листопада 2005 року, Положення про філію ВАТ «МТБ» та про відділення № 30 Філії ВАТ «МТБ» і не дослідив їх в судовому засіданні.

На порушення вимог статей 10, 60, 212 ЦПК суд належним чином не перевірив доводи і заперечення сторін щодо правильного визначення правомірності дій та вини у спірних правовідносинах, що має суттєве значення для правильного вирішення справи, не оцінив їх поряд зібраними у справі доказами.

Висновки суду про недоведеність завдання позивачеві моральної шкоди та її розміру також не відповідає матеріалам справи, оскільки суд фактично ці вимоги не розглянув. Суд, зокрема, не з'ясував, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення цього питання. З урахуванням наведеного підлягає додатковому з'ясуванню питання щодо відшкодування позивачеві моральної шкоди та її розміру.

Таким чином, суд розглянув справу поверхово та однобічно, порушивши норми матеріального та процесуального права, і це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Рішення суду не відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 215 ЦПК, є незаконним та необгрунтованим, підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду справи відповідно до вимог матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене підстави для ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п. 3, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 лютого 2008 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.