АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1450/10 Головуючий у 1-й інстанції Бурбак В.М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 серпня 2010 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: судді Дряниці Ю.В.
Суддів: Чернова С.І., Пилипчук Л.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за клопотанням прокурора Октябрського району м. Полтави про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Октябрсько районного суду м. Полтави Полтавської області від 30 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Полтавської районної державної адміністрації ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок дійсними, видачу державних актів на право приватної власності на землю та визначення цільового призначення земельних ділянок,-
ВСТАНОВИЛА:
В жовтні 2007 року ОСОБА_2 і ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до Полтавської районної державної адміністрації, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 про визнання договорів купівлі-продажу земельних ділянок дійсними, видачу державних актів на право приватної власності на землю та визначення цільового призначення земельних ділянок.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області від 30 листопада 2007 року позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_3 задоволені.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 9 січня 2007 року земельної ділянки площею 3,01 га, укладений між ОСОБА_3
Миколаївною та ОСОБА_4. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 9 січня 2007 року земельної ділянки площею 2,94 га, укладений між ОСОБА_3
Миколаївною та ОСОБА_5. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 9 січня 2007 року земельної ділянки площею 2,94 га, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_18. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 9 січня 2007 року земельної ділянки площею 2,94 га, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_7. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 9 січня 2007 року земельної ділянки площею 2,94га, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_8. Визнано за ОСОБА_3 право власності на зазначену земельну ділянку.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу від 9 січня 2007 року земельної ділянки площею 3,17 га, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_16. Визнано за ОСОБА_2 право власності на зазначену земельну ділянку.
Встановлено цільове призначення земельних ділянок як ведення особистого селянського господарства.
В апеляційній скарзі прокурор Октябрського району м. Полтави просить скасувати рішення місцевого суду від 30 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах приходить до висновку, що скаргу слід задовольнити.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Судом першої інстанції із додержанням норм цивільного процесуального законодавства установлено, що 09 січня 2007 року ОСОБА_3 уклала письмові договори про купівлю- продаж земельних ділянок з ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_19, ОСОБА_17, ОСОБА_14, а ОСОБА_2 уклала аналогічні договори з ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, призначених для ведення особистого селянського господарства, які розташовані на території Щербанівської сільської ради( а. с. 15-20, 22-25, 29-32, 36-38, 43-45, 50-52, 57-59, 64-66, 71- 73, 78-80, 85-88, 92-94, 99-102, 106-108, 113-115, 120-122).
Кожний із продавців, відповідачів по справі, отримали обумовлену грошову суму( а. с. 17, 25, 32, 39, 45, 53, 59, 66, 74, 84, 88, 94, 102, 108, 115,122).
Місцевим судом встановлено, що сторони виконали істотні умови договору, крім нотаріального їх посвідчення і, посилаючись на вимоги ч. 2 ст. 220 ЦК України та ч. З ст. 125 ЗК України визнав їх дійсними.
До такого висновку суд першої інстанції прийшов в зв’язку з неправильним застосуванням норм матеріального права.
Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Апеляційним судом встановлено, що на день укладення спірних угод відповідачі ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_18, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_17, ОСОБА_14, ОСОБА_13, ОСОБА_15 та ОСОБА_16 на підставі державних актів на право приватної власності на землю були власниками земельних ділянок, призначених для ведення особистого селянського господарства.
В зв’язку з цим саме земельна ділянка, як спеціальний вид нерухомого майна і визначала обсяг прав власника в частині розпорядження ним.
Згідно п. 15 п-п „б” Перехідних положень Земельного кодексу України до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.
Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами „а” та „б” цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель, визначивши особливості обігу земель державної та комунальної власності і земель товарного сільськогосподарського виробництва.
Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами „а” та „б” цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).
При цьому колегія суддів враховує, що мораторій на відчуження земельних ділянок не діяв 1 по 13 січня 2007 року .
На цей період права власника визначалися ч. 1 ст. 657 ЦК України, згідно якої договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Із матеріалів цивільної справи вбачається, що всупереч вимог ч. 1 ст. 657 ЦК України сторони 09 січня 2007 року не посвідчили у нотаріуса укладені угоди і не провели її державну реєстрацію, а тому вони не набули чинності і не потягли правових наслідків для сторін.
Після 13 січня 2007 року вказані угоди не могли бути посвідченні у звязку із забороною на вчинення таких правочинів.
За таких обставин у місцевого суду не було правових підстав визнавати спірні угоди дійсними.
Таким чином, в судовому засіданні з достовірністю встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_2 і ОСОБА_20 не ґрунтуються на законі і задоволенню не підлягають.
З огляду на викладене апеляційну скаргу прокурора Октябрського району м. Полтави слід задовольнити, рішення суду першої інстанції від 30 листопада 2007 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. 307, п. 4 ч. 1 ст.309, 316, 319 ЦПК України , колегія суддів,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу прокурора Октябрського району м. Полтави Полтавської області - задовольнити.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави Полтавської області від 30 листопада 2007 року - скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 і ОСОБА_21 - відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене протягом 20-ти днів до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ.
ГОЛОВУЮЧИЙ - суддя - ПІДПИС СУДДІ - підписи
Згідно: /підпис/