Справа № 2-1249/08
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 грудня 2008 року місто Маріуполь
Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:
головуючого судді Ковтуненка В.О.,
при секретарі Харченко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
В С Т А Н О В И В:
Позивачі звернулися до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що 15 листопада 2007 року о 17:30 годині на вулиці 60 років СРСР відповідач, керуючи автомобілем ВАЗ-21104 (реєстраційний номер НОМЕР_1), не надав перевагу автомобілю „Рено” (реєстраційний номер НОМЕР_2), який належить ОСОБА_1 під керуванням ОСОБА_2, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого сталося зіткнення і транспортний засіб було пошкоджено. ДТП сталося з вини ОСОБА_3 і постановою судді Жовтневого районного суду міста Маріуполя його притягнуто до адміністративної відповідальності за вказаним фактом за ст.124 КУпАП.
Позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 4998 гривень 61 копійка, витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи у сумі 706 гривень 78 копійок та судові витрати.
Позивач ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача у рахунок моральної шкоди, яка складається з перенесеного стресу та чисельних хвилювань, порушення організація життєвого укладу сім’ї, пов’язаного з обмеженням у користуванні автомобілем, вимушеного накопичення додаткових коштів для проведення відновлювального ремонту 5000 гривень та витрати на правову допомогу у сумі 1150 гривень.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Додатково пояснив, що проживає у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 В лютому 2007 року вони придбали автомобіль „Рено” (реєстраційний номер НОМЕР_2), який зареєстрували на ОСОБА_1, але саме він його використовує для підприємницької діяльності. Під час розгляду адміністративної справи була встановлена вина ОСОБА_3 у скоєнні ДТП, оскільки рухаючись по головній дорозі перед перехрестям бульвару Шевченка та вулиці 60 років СРСР він побачив автомобіль під керування відповідача, який виїхав з другорядної дороги та не пропустив його, а він не мав технічної можливості зупинитися через невелику відстань між транспортними засобами. Спочатку відповідач запропонував йому добровільно відшкодувати шкоду, але з невідомих причин відмовився.
Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з’явилася, надала заяву про підтримання своїх вимог та розгляд справи за її відсутності.
Відповідач позовні вимоги не визнав. Пояснив, що вважає обопільною вину у ДТП, оскільки ОСОБА_2 бачив, що він виїхав з другорядної дороги, але не надав йому можливості завершити маневр. Зазначив, що обидва автомобілі були пошкоджені і кожен з власників повинен їх ремонтувати за власний рахунок.
Заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
ОСОБА_1 є власником автомобіля „Рено” (реєстраційний номер НОМЕР_2), яким має право керувати ОСОБА_2, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АНВ №051673.
Вивченням матеріалів адміністративної справи Жовтневого районного суду міста Маріуполя №3-10442/08 та №3-23165/08 встановлено наступне.
21.12.2007р. до Жовтневого районного суду міста Маріуполя з 5 МРВ ДАІ міста Маріуполя УДАІ УМВС України в Донецькій області надійшли для розгляду протоколи про адміністративні правопорушення ДО №284273 та ДО №286496 у відношенні відповідно ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які порушили п.2.3б, п.16.11, п.12.3 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП.
Відповідно до протоколів 15 листопада 2007 року о 17:30 годині на вулиці 60 років СРСР ОСОБА_3, керуючи автомобілем ВАЗ-21104 (реєстраційний номер НОМЕР_1), не пропустив рухавшийся по головній дорозі автомобіль „Рено” (реєстраційний номер НОМЕР_2) під керуванням ОСОБА_2, який в свою чергу при виникненні небезпеки не вжив заходів до зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого сталося зіткнення і транспортні засоби було пошкоджено.
Постановами Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 29 грудня 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та на кожного накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 20 гривень.
Постановами Голови Апеляційного суду Донецької області в м. Маріуполі від 22 травня 2008 року за скаргою ОСОБА_2 були скасовані постанови судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 29.12.2007р., а справи про адміністративне правопорушення направлені на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постановою Жовтневого районного суду від 17 жовтня 2008 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_3 за ст.124 КУпАП закрито у зв’язку із закінченням терміну накладення адміністративного стягнення за ст.38 КУпАП.
Постановою Жовтневого районного суду від 17 жовтня 2008 року провадження по справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постановами суду встановлено, що відповідно до висновку №4139/18 10 вересня 2008 року ДНІІСЕ в даній дорожній обстановці водій ОСОБА_3 мав технічну можливість відвернути зіткнення при виконанні вимог дорожнього знаку 2.1 „Уступи дорогу” та п.16.11 Правил дорожнього руху України, для виконання яких відсутні перешкоди технічного характеру, а водій ОСОБА_2 не мав технічної можливості відвернути зіткнення екстреним гальмуванням з зупиненням автомобіля. Таким чином, в діях ОСОБА_3 є склад правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, оскільки він порушив п.2.3б, п.16.11 Правил дорожнього руху України, що потягло вчинення ДТП в наслідок якого були пошкоджені транспортні засоби.
При розгляді адміністративних справ судом були ретельно перевірені доводи ОСОБА_3 і ОСОБА_2, і на підставі усіх доказів прийнято рішення щодо доведеності вини ОСОБА_3 у ДТП. Зазначена постанова суду набрала законної сили.
Відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, судом встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що трапилася 15.11.2007р. з вини ОСОБА_3, яка встановлена постановою суду у справі про адміністративне правопорушення, позивачам спричинена матеріальна та моральна шкода.
Статтями 22, 1166 ЦК України передбачено, що особа, які завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, у тому числі, втрати, яких особа зазнала у зв’язку з пошкодженням речі, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтями 23, 1167 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, майном або в інший спосіб. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Статтею 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п.3, п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року №6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з подальшими змінами та доповненнями) володілець джерела підвищеної небезпеки не відповідає за шкоду, заподіяну цим джерелом, якщо доведе, що воно вибуло з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, але не його вини. Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Згідно роз’яснень, даних у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, із змінами внесеними постановою № 5 від 25 травня 2001 року, “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди”, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.
Обов’язок по відшкодуванню заподіяної позивачу ОСОБА_1 матеріальної шкоди та заподіяної позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди має бути покладений на володільця джерела підвищеної небезпеки відповідача ОСОБА_3
Згідно з Звітом №898/3-Д від 01.12.2007р. проведеного ТОВ „Експертна компанія „Укравтоекспертиза” вартість матеріальних збитків, спричинених власнику автомобіля „Рено” (реєстраційний номер НОМЕР_2), 2000 року випуску складає 4998 гривень 61 копійка – вартість відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин транспортного засобу.
Крім того, позивачкою документально підтверджено витрати на проведення авто-товарознавчої експертизи у сумі 706 гривень 78 копійок, які суд вважає витратами для відновлення порушеного права, затрати по оплаті державного мита у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-судове забезпечення у сумі 30 гривень.
Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд враховує моральні страждання позивача, а саме неможливість користування автомобілем через необхідність проведення відновлювального ремонту, для чого він вживав додаткові заходи для організації нормального життєвого укладу його сім’ї, заощадження додаткових коштів на відновлення автомобіля, в зв’язку з чим вважає можливим стягнути в рахунок заподіяної позивачу ОСОБА_2 моральної шкоди 500 гривень, оскільки факт її спричинення судом встановлений.
На підтвердження вимог щодо відшкодування витрат на правову допомогу представником позивача адвокатом ОСОБА_4 суду надана довідка про оплату ОСОБА_2 1150 гривень за надання правової допомоги та представлення інтересів у суді.
При розгляді даної цивільної справи адвокат ОСОБА_4 брав участь у судових засіданнях протягом 1 години 30 хвилин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 “Про граничні розміри компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави” та додатком на неї встановлено, що граничний розмір компенсації витрат, пов’язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не перевищує суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Враховуючи положення вказаної Постанови суд визначає розмір витрат на правову допомогу у сумі 327 гривень (вартість однієї години 218 гривень), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2
В решті позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити.
На підставі ст. ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187, 1192 Цивільного кодексу України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (з подальшими змінами та доповненнями), постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” (з подальшими змінами та доповненнями), керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, суд,
В И Р І Ш И В :
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування матеріальної шкоди 4998 гривень 61 копійка – витрати на ремонт транспортного засобу; витрати, пов’язані з відновленням порушеного права у сумі 706 гривень 78 копійок; затрати по оплаті державного мита у сумі 51 гривня та витрати на інформаційно-судове забезпечення у сумі 30 гривень, а всього 5786 гривень 39 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у рахунок відшкодування моральної шкоди 500 гривень та витрати, понесені на правову допомогу у сумі 327 гривень, а всього 827 гривень.
У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_5 відмовити.
На рішення суду може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга має бути подана протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд міста Маріуполя.
Суддя