Справа № 2-29/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

5 січня 2007 року Чернігівський районний суд Чернігівської області у складі: головуючої - судді Шитченко Н.В., при секретарях - Марченко О.О., Борисенко О.І., за участю представника позивача ОСОБА_8, представника відповідача Рогового П.М., третьої особи ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до СТОВ "Хмільницьке"про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 4056 грн. 58 коп. матеріальної шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, завданої їй внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталась 1 березня 2006 року АДРЕСА_1 з вини ОСОБА_2, який працює водієм ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що з вини ОСОБА_2, належний позивачці автомобіль ВАЗ-21063, державний НОМЕР_1, зазнав механічних пошкоджень в зазначеній дорожньо-транспортній пригоді, проте добровільно відшкодувати заподіяні збитки відповідач відмовляється.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити, посилаючись на обставини позову. Доповнила, що постановою апеляційного суду Чернігівської області від 7 вересня 2006 року задоволено скаргу ОСОБА_3 на постанову Чернігівського районного суду від 10 квітня 2006 року. якою закрито справу відносно ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Дану постанову змінено і провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення. Винність третьої особи у скоєному ДТП доведена, а отже відповідач повинен відшкодувати позивачці завдану моральну та матеріальну шкоду.

Представник відповідача позов не визнав, пояснивши, що ОСОБА_2 не є винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, а постанову апеляційного суду Чернігівської області від 7 вересня 2006 року він вважає незаконною.

Третя особа, ОСОБА_2 вважав, що позов задоволенню не підлягає, оскільки він не винний у скоєному ДТП. Автомобіль, що рухався попереду під керуванням ОСОБА_3 несподівано загальмував і почав різко здавати назад, внаслідок чого він був позбавлений можливості маневрувати, оскільки на зустрічній смузі зліва знаходився інший автомобіль. Він вивернув руль вправо, проте через ожеледицю не зміг запобігти зіткнення, оскільки не розраховував, що автомобіль, що зупинився попереду, буде змінювати напрямок руху. Він не був згодним з протоколом про адміністративне правопорушення, проте зазначив в ньому про згоду з викладеними обставинами, оскільки так йому порадили працівники ДАІ. що складали на  місці   пригоди   необхідні   документи.   Не   згодний   з   постановою   апеляційного   суду  Чернігівської області від 7 вересня 2006 року про закриття відносно нього провадження у справі у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення, але дану постанову не оскаржував.

Допитаний судом свідок ОСОБА_3 пояснив, що 1 березня 2006 року на підставі доручення керував автомобілем ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 належним позивачці. Рухаючись АДРЕСА_1, біля бензозаправки, внаслідок ожеледиці почав пригальмовувати для того, щоб вирівняти автомобіль, і почув удар ззаду. Машина отримала механічні пошкодження. Приїхали працівники ДАІ, склали схему ДТП. визначивши винність ОСОБА_2, проте останній та директор ІНФОРМАЦІЯ_1, що був поряд, відмовились відшкодовувати завдану шкоду, пояснивши, що кожен буде ремонтувати свій автомобіль.

Аналогічні пояснення в судовому засідання дав свідок ОСОБА_4.

ОСОБА_5 суду пояснив, що був свідком скоєної І березня 2006 року дорожньо-транспортної пригоди, оскільки рухався назустріч обом машинам по лівій зустрічній смузі. Він бачив, що автомобіль під керуванням ОСОБА_3 проїхав свій поворот праворуч і тому почав здавати назад, внаслідок чого відбулось зіткнення, оскільки на дорозі була ожеледиця. Обидві машини рухались з невеликою швидкістю, не знає напевно якою, але відстані між ними він не помітив. Впевнений, що ОСОБА_2 у скоєному ДТП не винний.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_6 пояснив, що працює на посаді інспектора адміністративної практики ВСД ДАІ і виїжджав за викликом на місце пригоди. Схема ДТП та протокол про адміністративне правопорушення були складені, виходячи з пояснень водіїв та механічних пошкоджень, що мались на транспортних засобах. Одразу була визначена винність ОСОБА_2, оскільки за умов ожеледиці ОСОБА_3 не мав реальної можливості здати назад зі швидкістю 40 км/год, а саме так він мав рухатись, щоб його автомобіль отримав наявні механічні пошкодження, якщо б ОСОБА_2 справді був непричетний до аварії. На дорозі була ожеледиця, а тому порушник повинен був самостійно визначити безпечну відстань між автомобілями, та швидкість руху транспортного засобу. Цього зроблено не було, оскільки теоретична можливість маневру вліво на даній смузі руху існувала. Сумнівів щодо винуватця ДТП на час складення протоколу не виникло. ОСОБА_2 був згодний з викладеними в ньому обставинами, про що поставив свій підпис. Ніяких рекомендацій з цього приводу з боку працівників ДАІ він не отримував.

Свідок ОСОБА_7 зазначив, що працює на посаді інспектора ДПС і складав адміністративні матеріали по дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 1 березня 2006 року. Протокол про адміністративне правопорушення по факту ДТП було складено відносно ОСОБА_2, оскільки він в умовах ожеледиці не обрав безпечних : відстані між автомобілями та швидкості руху. Безпечна дистанція в даному випадку між автомобілями повинна була становити не менше, ніж 40 метрів, і це без урахування технічного стану транспортного засобу. За умов ожеледиці ОСОБА_3не мав реальної можливості швидко загальмувати та здати назад, оскільки б автомобіль могло занести на зустрічну смугу- Взагалі не зрозуміло, чому ОСОБА_2 при зіткненні намагався змінити напрямок руху вправо, а не вліво. Порушник був згодний з викладеними в протоколі про адміністративне правопорушення обставинами, про що поставив свій підпис. Якщо б такої згоди він не мав. існувала можливість викласти пояснення та заперечення на окремому аркуші. Крім того, він ставив підписи не лише в протоколі, а і в схемі ДТП, протоколах огляду транспортних засобів тощо.

Вислухавши сторін, свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що 1 березня 2006 року, близько 10.30 години, АДРЕСА_1 сталась дорожньо-транспортна пригода, учасниками якої були ОСОБА_3 та ОСОБА_2, про що свідчить протокол про адміністративне правопорушення від 1 березня 2006 року. Встановлено, що в ході ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказаним протоколом винним в дорожній пригоді було визначено ОСОБА_2, з урахуванням того, що він не вибрав безпечної швидкості і не врахував дорожню обстановку. Постановою Чернігівського районного суду від 10 квітня 2006 року справу відносно ОСОБА_2 про застосування адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення. Постановою апеляційного суду Чернігівської області від 7 вересня 2006 року задоволено скаргу ОСОБА_3, зазначену постанову Чернігівського районного суду змінено, а провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення відповідно до ст. 38 КУпАП.

Визначаючи ОСОБА_2, як винну в дорожньо-транспортній пригоді особу, суд виходить з наступного. З оглянутих в судовому засіданні матеріалів про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності вбачається, що його вина підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, в якому порушник поставив свій підпис про згоду з викладеними в ньому обставинами, протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, згідно якого стан дорожнього покриття визначений на час проведення огляду, як ожеледиця, схемою до вказаного протоколу, в якій визначено місце зіткнення автомобілів, їх місцерозташування на дорозі і напрямки руху. Механічні ушкодження, що отримали автомобілі в результаті ДТП, засвідчені протоколами огляду транспортних засобів, узгоджуються з викладеними в протоколі обставинами скоєного та іншими матеріалами справи. З письмових пояснень самого правопорушника вбачається, що зіткнення сталось в умовах ожеледиці. Він бачив, що попереду нього в попутному напрямку рухався легковий автомобіль ВАЗ, в якого горіли білим світлом ліхтарі, що вказувало на те, що водій цієї машини намагався змінити напрямок руху назад. Він почав гальмувати, але зіткнення не вдалося уникнути.

Вказані матеріали узгоджуються з даними в судовому засіданні показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 щодо недотримання ОСОБА_2 безпечної відстані між автомобілями, та швидкості руху керованого транспортного засобу, а також спростовують його пояснення щодо того, що через ожеледицю неможливо було запобігти зіткнення. оскільки автомобіль, що зупинився попереду, несподівано змінив напрямок руху, а тому він був позбавлений можливості маневру.

Оцінюючи пояснення свідка ОСОБА_5, суд не бере їх до уваги, оскільки як він сам зазначив в судовому засіданні, відстані між автомобілями, що існувала до зіткнення, він не помітив, з якою вони рухались швидкістю, напевно не знає, а саме недотримання цих вимог зазначається в протоколі, як об'єктивна сторона правопорушення.

До того ж апеляційний суд Чернігівської області, змінюючи постанову Чернігівського районного суду від 10 квітня 2006 року про закриття відносно ОСОБА_2 провадження за відсутністю в його діях складу правопорушення, фактично не згодився з доводами зазначеної постанови про відсутність вини правопорушника в дорожньо-транспортній пригоді.

З урахуванням вищенаведеного, оскільки розмір вартості матеріальних збитків. завданих транспортному засобу ВАЗ-21063 д.н.з. НОМЕР_1 в результаті ДТП. а також інші обставини справи, сторонами не оспорюються, підлягають задоволенню позовні вимоги про відшкодування завданої шкоди в сумі 4056 грн. 58 коп., в тому числі 3847 грн. 35 коп. - на відшкодування вартості ремонту автомашини, 209 грн. 23 коп. - витрат по складанню акту дослідження машини.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачці моральної шкоди, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 зазнала моральних страждань внаслідок пошкодження ЇЇ автомобіля, певний час була позбавлена можливості користуватися транспортним засобом. звичний уклад її життя змінився, що змусило докладати зусиль для його нормалізації. Враховуючи обставини справи, ступінь вини відповідача, доводи позивача, з урахуванням вимог розумності і справедливості, глибини душевних і моральних страждань позивачки, суд вважає, що у відшкодування завданої моральної шкоди з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 слід стягнути 1000 грн.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню, тому 5 1 грн. судового збору та ЗО грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи слід стягнути з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209. 212. 213-215 ЦПК України, ст.ст. 1167, 1187 Цивільного кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

          Позов ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю „Хмільницьке" на користь ОСОБА_1 4056 грн. 58 коп. матеріальної шкоди та 1000 грн. моральної шкоди.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з  обмеженою відповідальністю „Хмільницьке" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі ЗО грн.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано до апеляційного суду Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 10 днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду

Чернігівської області через Чернігівський районний суд протягом 20 днів після подання заяви

на апеляційне оскарження.