АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-1518/08                                              Головуючий у 1-й інстанції:

Комишня Н.І. Суддя-доповідач: Денисенко Т.С.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

29 травня 2008 року                                                               м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого:                     Онищенка Е. А.

Суддів:                             Коваленко А.І.

Денисенко ТС.

При секретарі:                     Волчановій І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4на рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, виселенні з житлового будинку,

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2007 року ОСОБА_1,. яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, виселенні з житлового будинку.

Позивачі зазначали, що будинок АДРЕСА_1належить їм на праві власності. У вказаному будинку вони проживали до 2001 року. У 2001 році вони змінили місце проживання та переїхали жити до м. Запоріжжя, у зв'язку з чим мали намір продати будинок. Відповідачі виявили бажання купити зазначений будинок. Однак грошей на купівлю будинку у ОСОБА_8не було, вони стверджували, що на протязі двох років зароблять та зберуть необхідну суму для купівлі будинку. Сторони домовились, що до укладання договору купівлі-продажу житлового будинку відповідачі будуть користуватися будинком, городом та фруктовим садом за плату. Будь яких угод між ними не укладалось. Домовленості з приводу постійного проживання між ними не було.

2

Після спливу двох років вони звернулись до відповідачів з пропозицією укладення договору купівлі-продажу будинку, на що відповідачі просили зачекати, посилаючись на тяжкий матеріальний стан. До цього часу договір купівлі-продажу не укладено, добровільно звільнити займаний ними будинок відповідачі відмовляються. У зв'язку з чим просили усунути перешкоди в користування будинком АДРЕСА_1, висилити ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7., ОСОБА_8. з вказаного житлового будинку, зобов'язати відповідачів не вчиняти будь-яких дій спрямованих на пошкодження житлового будинку, фруктового саду та городу.

Рішенням Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від ЗО листопада 2007 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4. посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянтів ОСОБА_9., заперечення відповідача ОСОБА_6. та пердставника відповідачів ОСОБА_10., дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. З та п. 4 ч.І ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення рушення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справ, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив із того, що відповідачі не являються тимчасовими жильцями, оскільки вони були поселені в приватний будинок, а не будинок державного і громадського жилого фонду, договір найма вони не укладали, позивачі вселили відповідачів в свій будинок, оскільки вони письмово без нотаріального посвідчення уклали між собою договір про те, що дійшли згоди про купівлю-продаж цього будинку.

Між тим, статтею 391 ЦК України визнано, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що жилий будинок АДРЕСА_1 належить позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3та неповнолітній ОСОБА_4на праві сумісної власності (а. с. 7-10).

У 2001 році сторони в усній формі договорились про купівлю-продаж зазначеного будинку і з цього часу позивачка ОСОБА_1. дозволила відповідачам проживати у будинку.

29.04. 2007 року ОСОБА_1та ОСОБА_5письмово уклали договір про намір в подальшому укласти договір купівлі-продажу зазначеного жилого будинку у відповідності до вимог законодавства України (а.с. 151).

Проте договір купівлі-продажу будинку сторони так і не уклали.

Як поясняла суду апелянт ОСОБА_1. договір купівлі-продажу ними не був укладений, оскільки відповідачі до цього часу не мають коштів на придбання будинку. Проживаючи в будинку вони перешкоджають власникам будинку користуватись ним.

Посилання суду на зазначений договір про намір укладання договору купівлі-продажу як на підставу для відмови у задоволенні позову про усунення перешкод у користуванні власністю і виселенні не ґрунтується на законі, оскільки такий договір не породжує право користування жилим приміщенням.

3

Відповідачі не являлись і не являються членами сім'ї власників будинку, не являються добросовісними набувачами зазначеного будинку, з ними не укладався договір найму житла, тому позивачі згідно зі ст. 391 ЦК мають право вимагати усунення перешкод у здійснення ними права користування та розпорядження жилим будинком, що належить їм на праві власності, в тому числі і шляхом виселення відповідачів, які не набули право користування зазначеним житлом.

Зазначені обставини мають суттєве значення для справи, проте суд першої інстанції не дав їм належної оцінки, не застосував закон, який регулює правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов до не правильного висновку про відмову у задоволенні позову.

З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції на підставі п.З та п.4 ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення вимог позивачів.

Керуючись ст.ст. 307,309, 314,315,317  ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ОСОБА_2,   ОСОБА_3

задовольнити.

Рішення Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 30 листопада 2007 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення наступного змісту:

„Позов ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8про усунення перешкод в користуванні житловим будинком, виселенні з житлового будинку задовольнити.

Усунути перешкоди, які відповідачіОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8створюють позивачам ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3у користуванні жилим будинком АДРЕСА_1

Виселити ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8з жилого будинку АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення."

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути

оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців.