АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
Іменем України
11 червня 2008року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів : Мизи Л.М. , Процик М. В.,
при секретарі Непомнящій О.О., розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Позивачка зазначала, що з 22 грудня 1995 року знаходилася з відповідачем в зареєстрованому шлюбі і від шлюбу має неповнолітню дитину -доньку ОСОБА_3, 1996 року народження, яка мешкає з нею. Під час перебування в шлюбі 22 вересня 2005 року вони купили за 26941 грн. трикімнатну квартиру у м. Одесі. 23 січня 2007 року шлюб між ними було розірвано. Посилаючись на те, що квартира є спільною сумісною власністю подружжя, а згоди про добровільний поділ квартири між ними не досягнуто, позивачка просила поділити квартиру, збільшити її частку та визнати за нею право* власності на 2\3 частини квартири.
Відповідач позов не визнав з тих підстав, що квартира придбана на його власні кошти.
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її позову, з посиланням на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Головуючий в першій ін ст. : Жуковський О.Г. Справа № 22ц-2611 /2008
Доповідач Федорова А.Є. Категорія ЦП-46
2
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку(доходу).
Разом з тим, згідно з п.3 ч.1 ст. 57 СК України майно, набуте одним з подружжя за час шлюбу, але за кошти, які належали йому (їй) особисто, є особистою приватною власністю чоловіка(дружини).
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 22 грудня 1995 року і від шлюбу мають неповнолітню дитину. 23 січня 2007 року шлюб між ними розірваний.
На підставі свідоцтва про права власності на житло та свідоцтва про право на, спадщину по закону ОСОБА_2 належала трикімнатна квартира площею АДРЕСА_1. Під час шлюбу, а саме 20 вересня 2005 року, ОСОБА_2 продав за 240 090 грн. належну йому на праві власності зазначену квартиру, а 22 вересня 2005 року купив за 26 941 грн. також трикімнатну квартиру площею 62, 8 кв.м. , розташовану за адресою АДРЕСА_2(а.с. 23, 25)
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що спірна квартира не є об'єктом спільної власності подружжя і позивачка не має права на її поділ, оскільки квартира придбана відповідачем хоча і в період шлюбу, але за кошти, отримані ним після продажу квартири, що належала йому на праві приватної власності.
Висновки суду відповідають матеріалам справи, вимогам закону та роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, викладеним у п.24 постанови № 11 від 21 грудня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», на які обгрунтовано посилався суд при вирішенні спору.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не взяв до уваги вимоги ст. 60, 70 СК України є необгрунтованими. За змістом статей 57 та 60 СК України майно вважатиметься придбаним у шлюбі, якщо заінтересована особа не доведе, що воно було придбано нею, ним хоча і за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Стаття 70 СК України застосовується судом у разі поділу майна подружжя.
Судом правильно встановлено, що відповідач продав належну йому трикімнатну квартиру і через два дні купив рівнозначну трикімнатну квартиру за кошти, отримані від продажу квартири. Такий висновок суду першої інстанції апеляційний суд вважає обґрунтованим.
Як вбачається з матеріалів справи, 30 серпня 2005 року ОСОБА_2 уклав з агентством нерухомості «Президент» договір про надання інформаційно-посередницьких послуг, пов'язаних з придбанням квартири АДРЕСА_2, тобто, спірної квартири.(а.с. 113)
20 вересня 2005 року за договором купівлі-продажу він продав належну йому квартиру за 240090 грн. і 22 вересня 2005 року купив спірну квартиру за 26941 грн., тобто за суму, значно меншу ніж ту, яку він отримав від продажу своєї квартири.(а.с. 23, 25). 22 вересня 2005 року між замовником ОСОБА_2 та виконавцем агентства нерухомості укладений Акт виконаних робіт та оплати вартості послуг.
(а.с. 114)
За таких обставин доводи позивачки про те, що квартира придбана на інші кошти, в тому числі на її заробітну плату, не засновані на матеріалах справи і не доведені. Сам факт отримання позивачкою заробітної плати не є достатнім для визнання, що квартира
3
придбана за її кошти, оскільки позивачка не надала суду доказів наявності у неї на час придбання квартири суми коштів, необхідної для сплати вартості квартири.
Згідно зі ст. 10, 60 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_2 надав суду докази придбання квартири за кошти, які належали йому особисто і це не викликає сумніву.
Посилання позивачки на те, що рішення неправильне, оскільки вона з дитиною не мають іншого житла, не можуть бути прийняті до уваги і спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що позивачка з дитиною мешкають в АДРЕСА_3, яка була надана їй, ОСОБА_1, та членам її сім'ї в будинку маневрено - відселенчеського фонду.
Також не узгоджуються з матеріалами справи пояснення позивачки про те, що квартира була куплена на ім'я відповідача тому, що сімейні стосунки на той час були чудові. В позовній заяві, а також у скарзі Міністру внутрішніх справ України від 14 червня 2007 р. на дії відповідача, позивачка зазначала, що за час перебування у шлюбі між ними постійно виникали непорозуміння і сварки, подружні відносини з відповідачем погіршилися останні три роки, (а.с. 2, 99) 3 матеріалів справи №2-6348/06 Київського районного суду, оглянутої апеляційним судом, вбачається, що позивачка у жовтні 2006 року звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з тих підстав, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично припинені. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2006 року шлюб був розірваний.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 13 березня 2008 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.