Справа № 22-10858/2006р. Головуючий в 1 інстанції Андрюшина Л.А.
Категорія 21 Доповідач Стельмах Н.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Стельмах Н.С, суддів Звягінцевої О.М., Молчанова С.І., при секретарі Коваленко Т.В., розглянув у відкритому судовому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП „Макіїввугілля", відділення ФСС в Кіровському районі м. Макіївки про перерахунок сум у відшкодування шкоди, стягнення недоплаченої їх суми, компенсації втрати частини цих сум за порушенням строків їх виплати та відшкодування моральної шкоди і
встановив:
в апеляційній скарзі ОСОБА_1 оспорює обгрунтованість судового рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаного позову, і ставить питання про його скасування та ухвалення нового про задоволення його позову, оскільки вважає, що судом при розгляді цієї справи порушено норми матеріального та процесуального права і викладені в судовому рішенні висновки не відповідають обставинам справи.
В засіданні апеляційного суду представник за довіреністю відділення ФСС Кушнір Г.О. та представник за довіреністю ДП „Макіїввугілля" Леньков C.M. заперечували проти доводів скарги і просили про її відхилення та залишення судового рішення без зміни.
Судом першої інстанції при розгляді цієї справи встановлено наступні обставини.
ЗО січня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, який уточнив в заяві від 12.05.2006 р. (а.с.59-64), до відповідачів і зазначав, що судовим рішенням від 24 грудня 2002 року було визначено його середній заробітко для нарахування відшкодування шкоди за ушкодженням здоров'я на виробництві і стягнуто на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку, компенсацію частини втрати за порушенням строків виплати, а також недонараховані суми одноразової допомоги і щомісячних платежів та визначено їх размір на майбутнє, починаючи з 1 березня 2002 року.
Разом з цим судом при проведенні розрахунку не було враховано підвищення його тарифної ставки з 1.01.2000 року з 1.73 до 2.23 і тому неправильно розраховано середній заробіток, з якого повинні нараховуватися суми у відшкодування шкоди та за затримку розрахунку.
Крім того, відділенням фонду в наступному не коригувалися суми у відшкодування шкоди на коефіцієнти підвищення мінімальної заробітної плати.
За таких обставин, йому недоплачено у відшкодування шкоди відділенням ФСС 10252,56 грн., а підприємством - 2542,46 грн. і компенсація втрати її частини в сумі 997,08 грн.
Крім того, за вказаним рішенням йому не виплачено 2762,41 грн., тому підприємство повинно сплатити компенсацію втрати її частини в сумі 4292,95 грн. за порушенням строків виплати і середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 19944,35 грн.
Тому він просив суд ухвалити рішення, яким провести перерахунок його середнього заробітку для нарахування сум у відшкодування шкоди та середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнути на свою користь вказані суми та у відшкодування моральної шкоди по 10000 грн. з кожного з відповідачів, зобов'язавши підприємство виконати всі судові рішення, а відділення ФСС -надавати йому інформацію щодо коефіцієнтів підвищення мінімальної заробітної плати і слачувати щомісячне відшкодування шкоди в розмірі 760,39 грн.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Макіїївки Донецької області від 5 жовтня 2006 року в задоволенні позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п. 1 постанови „Про судове рішення" № 11 від 29 грудня 1976 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим вважається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду про встановленні обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до вимог ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законнох сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
При розгляді цієї справи судом встановлено, що рішенням Червоногвардійського районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 грудня 2002 року, що набрало законної сили 25.01.2003 року (а.с.12) вже вирішено вимоги ОСОБА_1 щодо розрахунку середнього заробітку для нарахування відшкодування шкоди та відповідних сум такого відшкодування.
Тому вказані вимоги не могли бути предметом нового судового розгляду і відповідно до вимог ст. 310 ЦПК України ухвалене судом щодо них рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.
За таких обставин, всупереч доводам апеляційної скарги є обгрунтованим рішення в частині відмови в задоволенні всіх ініших вимог позивача, оскільки наведені ним розрахунки не відповідають висновкам судового рішення від 24 грудня 2002 року.
Що стосується вимог про перерахунок сум у відшкодування шкоди відділенням ФСС на коефіцієнти росту мінімальної заробітної плати, то суд також обгрунтовано відмовив в їх задоволенні, оскільки існують надані держстатистикою коефіцієнти підвищення середньої заробітної плати в галузі вугільної промисловості.
Тому відділення ФСС відповідно до вимог ст. 29 Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності" коригувало розмір відшкодування шкоди позивачеві саме на ці коефіцієнти, у той час як коефіцієнти підвищення мінімальної заробітної плати мають застосовуватися при відсутності галузі, в якій працював потерпілий, а відповідно і коефіцієнтів зростання середньої заробітної плати в такій галузі.
Судом також обгрунтовано відмовлено в задоволенні позову про стягнення вдруге сум, які не виплачені за вже ухваленим судовим рішенням, та компенсації частини їх втрати і середнього заробітку за час затримки розрахунку, оскільки такі вимоги не грунтуються на нормах чинного законодавства.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 310, 316 ЦПК України, апеляційний суд,
вирішив:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Центрально-Міського районного суду м. Макіївки Донецької області від 5 жовтня 2006 року ЗМІНИТИ, в частині позову ОСОБА_1 до ДП „Макіїввугілля", відділення ФСС в Кіровському районі м. Макіївки про перерахунок середнього заробітку для визначення розміру відшкодування шкоди і визначення цього розміру за період з 14.02.1997 р. до 24 грудня 2002 року СКАСУВАТИ і провадження в справі в частині цих вимог закрити.
Це ж рішення в іншій частині залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді: