код суду 2023

 Справа №2-336/2009 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.04.2009 року Куп’янський міськрайонний суд Харківської області

    у складі: головуючого – судді Шиховцової А.О.,

                            при секретарі  Шевченко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Куп’янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про витребування квартири від добросовісного набувача, -  

ВСТАНОВИВ:

    Позивач ОСОБА_1  звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , 3-я особа: ОСОБА_4  про витребування квартири від добросовісного набувача.

             Згідно ухвали  апеляційного суду Харківської області від 01 жовтня 2008року ,ухвалою Куп»янського міськрайонного суду Харківської області  від 11.12.2008року  відповідно до ст.33 ЦПК України залучено  по справі у якості співвідповідачів ОСОБА_3 ., ОСОБА_4 .

              Позивач  в позові посилається на те , що у нього по АДРЕСА_1  була однокімнатна кооперативна квартира.

    У вересні 2002 року   ОСОБА_4 , який на той час був працівником міліції, зловживаючи своїм службовим становищем, із застосування до нього незаконних методів фізичного і психологічного тиску та обману, злочинним шляхом змусив його нотаріально оформити на його ім’я довіреність на продаж вищезазначеної квартири, після чого продав його квартиру, а гроші привласнив.

    Вироком Куп’янського міськрайонного суду від 05.12.2006 року ОСОБА_4 . було засуджено за ч.2 ст. 190 КК України  до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробувальним терміном 2 роки. Також, з ОСОБА_4 . на користь позивача стягнуто 10000 грн. моральної шкоди. Позов в частині відшкодування позивачу матеріальної шкоди судом залишено без розгляду, оскільки останнім не надано доказів суми матеріальної шкоди та роз’яснено право на звернення до суду з аналогічною вимогою в порядку цивільного судочинства.

    Вирок суду щодо ОСОБА_4 . набрав законної сили.

    Позивач ОСОБА_1  вказує на те, що як встановлено судом, ОСОБА_4  25.09.2002 року продав його квартиру ОСОБА_3 , вона в свою чергу продала цю квартиру ОСОБА_2 , який мешкає в цій квартирі по теперішній час. Таким чином, зазначає, що і ОСОБА_3  і ОСОБА_2  є добросовісними набувачами його квартири, оскільки вони не знали і не могли знати, що квартира відібрана у нього ОСОБА_4  злочинним шляхом.  

    Також позивач ОСОБА_1  зазначає, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 388 Цивільного Кодексу України, він, як власник квартири АДРЕСА_1  має право на витребування цієї квартири від добросовісного набувача ОСОБА_2 ., оскільки ця квартира вибула з його володіння не з його волі, а в результаті злочинних дій ОСОБА_4 . Вказує, що і по цей час він не має власного житла.

    У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить суд визнати договір купівлі-продажу квартири по АДРЕСА_1  від 25.09.2002 року, укладений між ОСОБА_4  та ОСОБА_3 , засвідчений державним нотаріусом ОСОБА_5  та договір купівлі-продажу даної квартири, укладений між ОСОБА_3  і ОСОБА_2  – недійсними. Визнати за ним право власності на житлове приміщення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .Зобов»язати відповідача ОСОБА_2 ,як добросовісного набувача, звільнити і передати йому в фактичне користування  спірну квартиру .Та у відповідності до ст. 88 ЦПК України вирішити питання про компенсацію йому витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.

    У судовому засіданні позивач ОСОБА_1  вимоги позову підтримав у повному обсязі, які просить суд задовольнити, інших будь-яких позовних вимог не заявляв.

Відповідач ОСОБА_2  у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість.

Відповідач по справі ОСОБА_4  у судове засідання не з’явився, про час слухання справи повідомлений належним чином відповідно до ст. 76 ЦПК України.

ОСОБА_3  позов не визнала, подала до суду заяву про слухання справи  без її участі і в якій зазначила ,що  квартира нею була куплена без порушень  чинного законодавства.

Заслухавши позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , дослідивши надані сторонами письмові докази, оглянувши матеріали кримінальної справи №1-547/2006 рік за обвинуваченням ОСОБА_4 ., суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Позивачу ОСОБА_1  на праві власності належала однокімнатна кооперативна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.7-10) і в якій останній був зареєстрований до 25.09.2002 року, що підтверджується копією паспорту позивача ОСОБА_1  (а.с. 6)

Вироком Куп’янського міськрайонного суду Харківської області від 05.12.2006 року, що набрав законної сили,   ОСОБА_4 . визнано винним у заволодінні чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому ОСОБА_1  та ОСОБА_4 . засуджено за ст. 190 ч.2 КК України до 3-х років позбавлення волі, із застосуванням ст. 75 КК України з випробувальним терміном 2 роки. (а.с.11-14)  

В результаті неправомірних дій ОСОБА_4 ., ОСОБА_1  залишився без житла.

Даним вироком суду з ОСОБА_4 . на користь ОСОБА_1  стягнуто моральну шкоду у розмірі 10000 грн., оскільки в результаті неправомірних дій ОСОБА_4 . ОСОБА_1  було спричинено моральних страждань, що виразилися у порушенні нормального образу життя, в результаті відсутності житла на протязі 4-х років. Цивільний позов ОСОБА_1  в частині відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 55500 грн. судом було залишено без розгляду у зв’язку з недоведеністю матеріалами справи та ОСОБА_1  роз’яснено його право звернення до суду з аналогічним вимогами в порядку цивільного судочинства.

Даним вироком суду було встановлено, що згідно договору купівлі-продажу кооперативної квартири АДРЕСА_1  що належала ОСОБА_1 , ОСОБА_4  на підставі доручення,засвідченого нотаріусом, і виданого ОСОБА_1  24.09.2002 року продав квартиру   АДРЕСА_1  Сума угоди склала 3300 грн. Виходячи з умов договору, ОСОБА_4  отримав гроші для довірителя ОСОБА_1 (а.с.29,30 кримінальної справи №1-547/2006 рік)

Крім того, вироком суду встановлено, що ОСОБА_1  від ОСОБА_4  отримано 2451 грн. від реалізації квартири, що підтверджується розписками від 05.10.2002 року і 28.10.2002 року, що містяться в матеріалах кримінальної справи та які судом оглянуто у судовому засіданні. (а.с. 14,15 кримінальної справи №1-547/2006 рік).

Договір купівлі-продажу від 10.12.2003 року (а.с.63) свідчить про те, що ОСОБА_3  продала ОСОБА_2  належну їй на праві власності кооперативну квартиру АДРЕСА_1 .

Право власності на нерухоме майно зареєстровано у Куп’янському бюро технічної інвентаризації 20.01.2004 року, що підтверджується копією витягу. (а.с.64)

Ст.47 Конституції України передбачає, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

 Згідно зі ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи,які беруть участь у справі, мають  рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини,на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень,крім випадків встановлених цим  Кодексом.

Відповідно до ч.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ч.3 ст. 215 Цивільного Кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 321 Цивільного Кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частина 2 ст. 386 Цивільного Кодексу України передбачає, що власник, який має підстави перебачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

У відповідності до ч.1 ст. 388 Цивільного Кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: …3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.  

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного Кодексу України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Як встановлено у судовому засіданні, згідно договору купівлі-продажу кооперативної квартири АДРЕСА_1  що належала ОСОБА_1 , ОСОБА_4  на підставі доручення, засвідченого нотаріусом, і виданого ОСОБА_1  24.09.2002 року, продав квартиру   АДРЕСА_1 ,а остання  відповідачу ОСОБА_2 ,який за договором купівлі-продажу №3377 від 10.12.2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп’янського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6 , став власником однокімнатної кооперативної квартири АДРЕСА_1 . Право власності на нерухоме майно зареєстровано у Куп’янському бюро технічної інвентаризації 20.01.2004 року.

Будь яких доказів про те, що на час вчинення даного правочину, вказане нерухоме майно було обтяжено, суду не надано.

Матеріалами справи встановлено та не заперечується самим позивачем, що позивач Філіпов О.О.05.10.2002 року та 28.10.2002 року отримав від ОСОБА_4 . гроші в сумі 1500 грн. та 951 грн. за продану його квартиру, що розташована по АДРЕСА_1 .

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1  є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання позивача ОСОБА_1  на те, що після отримання грошей, він був не в змозі через пів року придбати іншу квартиру, оскільки підвищились ціни на квартири та  він жив на ці кошти, покупав одяг та продукти харчування, суд не може прийняти в якості підстави для витребування квартири від добросовісного набувача.

Відповідно зі  ст.11 ЦПК України суд розглядає    цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.        

             У  зв»язку з вищевикладеним, судом роз»яснюється  , що позивач по справі ОСОБА_1  не позбавлений права звернутись до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди у відповідності до ст. 1166 Цивільного Кодексу України,оскільки вироком Куп’янського міськрайонного суду від 05.12.2006 року ОСОБА_4 . визнано винним та його засуджено за ст. 190 ч.2 КК України у заволодінні чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), що завдало значної шкоди потерпілому ОСОБА_1 .

У відповідності до ст. 88 ЦПК України судові витрати компенсуються за рахунок держави.

 Керуючись ст. ст. 10, 11, 15, 60, 61, 88, 209, 212, 214-218,  ЦПК України, ст. 47 Конституції України ст. 215, 321, 386, 388, 1166 Цивільного Кодексу України,  суд, –

                                                        ВИРІШИВ:

              У задоволенні позову ОСОБА_1  до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4  про витребування квартири від добросовісного набувача - відмовити.

             Повний текст рішення виготовлений 03  квітня 2009 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Куп’янський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.

Суддя:                                                                                                                     А.О.Шиховцова