КИЇВСЬКИЙ МІЖОБЛАСНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
____________________________________________
01033, м.Київ, вул.Жилянська 58-б тел. 284-37-31
Іменем України
П О С Т А Н О В А
03.08.06 р. № 16/1940-16/1572
Київський міжобласний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Корсакова Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Близнюки” на рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року
у справі № 16/1940-1572 (суддя Спаських Н. М.)
за позовом Приватного підприємства “Близнюки”, м. Черкаси
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЛЛ”, м. Черкаси
2. Акціонерного банку “Київська Русь”, м. Київ
про визнання договорів поруки та застави недійсними
в с т а н о в и в:
Приватне підприємство “Близнюки” звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЛЛ” та Акціонерного банку “Київська Русь” про визнання недійсними договору поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 року та договору застави б/н від 04.04.2005 року з підстав невідповідності їх чинному законодавству.
Рішенням господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 р. (підписано 21.06.2006 р.) у справі № 16/1940-1572 (т. 1 а. с. 203-204) в задоволенні позову відмолено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне підприємство “Близнюки” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 р. у справі № 16/1940-1572, задовольнити позовні вимоги та визнати недійсними договір поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 року і договір застави від 04.04.2005 б/н, укладені відповідачами у справі, оскільки місцевим господарським судом неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийнято всупереч нормам матеріального та процесуального права.
За апеляційною скаргою Приватного підприємства “Близнюки” на рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 р. згідно ст. 98 ГПК України Київським міжобласним апеляційним господарським судом ухвалою від 17.07.2006 р. порушено апеляційне провадження у справі №. 16/1940-1572.
Акціонерний банк “Київська Русь” згідно ст. 96 ГПК України надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів, викладених в апеляційній скарзі, заперечує, просить залишити рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року у справі № 16/1940-1572 без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Близнюки” – без задоволення.
За розпорядженням Голови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 28.07.2006 р. розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Зеленіна Н. І., судді: Агрикова О. В., Корсакова Г. В..
Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представники відповідача 2 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечують, просять рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідач 1 не скористався наданими процесуальними правами на участь представника в судовому засіданні апеляційного господарського суду та надання відзиву на апеляційну скаргу. Про час, дату та місце засідання суду відповідач 1 належним чином повідомлений ухвалою суду від 17.07.2006 р. Враховуючи, що явка сторін в судове засідання не визнавалася обов’язковою, наявних в матеріалах справи документів достатньо для її розгляду, відсутність представника відповідача та відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає розгляду її по суті згідно ст. ст. 75, 96, 99.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача і відповідача 2, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Київського міжобласного апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню як необґрунтована, а рішення залишається без змін з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 4 квітня 2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЛЛ” та Акціонерним банком “Київська Русь” укладено:
- договір поруки № 20/1-04-04-05 (т. 1 а. с. 19), у відповідності до умов якого ТОВ “ЛЛЛ” поручився перед АБ “Київська Русь” відповідати за невиконання позичальником ТОВ “Халал” умов кредитного договору № 936-20/3-1 від 03.03.2003 року про повернення 11 650 000,00 грн. кредиту, сплату нарахованих процентів та санкцій за їх наявності;
- договір застави б/н від 04.04.2005 року (т. 1 а. с. 114) для забезпечення виконання ТОВ “Халал” зобов’язань перед АБ “Київська Русь” згідно умов кредитного договору № 936-20/3-1 від 03.03.2003 року. В заставу згідно умов договору передано тепловози ТГМ 4, ТГМ 4А (заводські номера 3077 та 1438), автодрезину АГМ та залізничну під’їзну колію.
Як встановлено місцевим господарським судом, відповідачі у справі спірні договори (договір поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 р., договір застави б/н від 04.04.2005 р.) не оскаржували і не оскаржують, вважають договори чинним та такими, що відповідає чинному законодавству України.
Позивач вважає, що договір поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 р. і договір застави б/н від 04.04.2005 р. укладені з порушенням чинного законодавства України, перешкоджають позивачу одержати задоволення своїх вимог як кредитора ТОВ “ЛЛЛ” в справі про банкрутство.
Колегія апеляційного господарського суду не може погодитися з доводами позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Якщо чинне законодавство не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов’язаних з визнанням угод недійсними, господарському суду для вирішення питання про прийняття позовної заяви слід керуватися правилами статті 2 ГПК. Отже, крім контрагентів за договором, прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, чиї права та охоронювані законом інтереси порушує ця угода. (див. абз. 2 п. 4 роз’яснення ВГСУ № 02-5/111 від 12.03.1999 р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними”).
Отже, відповідно до законодавства України право звернення до суду мають ті особи, які довеведуть, що їх права та охоронювані законом інтереси були порушенні. В договорі поруки № 20/1-04-04-05 та договорі застави б/н від 04.04.2005 р. правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю “ЛЛЛ” та Акціонерним банком “Київська Русь”, які ні яким чином не стосуються інтересів позивача, а тому не можуть ним оскаржуватися.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Скаржник в апеляційній скарзі зазначає, що, уклавши договір поруки, ТОВ “ЛЛЛ” здійснено наданням фінансової послуги, що не передбачено його статутом; договір поруки укладено з боку ТОВ “ЛЛЛ" не уповноваженою особою, оскільки засновники підприємства не давали на це згоду; договір поруки є припиненим, оскільки, пред’явивши кредит до стягнення достроково, АБ “Київська Русь” без згоди з поручителем (ТОВ “ЛЛЛ”) змінив в сторону погіршення умови відповідальності поручителя.
Апеляційний господарський суд не погоджується з доводами скаржника про те, що укладення договору поруки з боку ТОВ “ЛЛЛ” є наданням фінансових послуг з боку цього підприємства на користь ТОВ “Халал”, оскільки це не є діяльністю, яка підпадає під дію Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. У відповідності до ст. 1 даного Закону фінансова послуга –це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку: збереження реальної вартості фінансових активів. Доказів про те, що ТОВ “ЛЛЛ” уклало договір поруки з метою отримання прибутку позивач у справі не надав. Цим же Законом визначено, що до фінансових установ, які надають фінансові послуги, належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг. Відповідність ТОВ “ЛЛЛ” цим критеріям при укладенні спірного договору поруки позивач суду не надав. Цивільний кодекс України також не визнає поруку як фінансову послугу і не встановлює обмежень щодо такого виду договорів між суб’єктами господарювання.
Стосовно підроблення документів, то ця обставина може порушувати лише права ТОВ “ЛЛЛ”, але ні яким чином інтереси позивача у справі. Співзасновники ТОВ “ЛЛЛ” не подавали позовів про визнання спірного договору недійсним з цих підстав.
Стосовно того, що достроково пред’явлено вимоги до ТОВ “ЛЛЛ” по виконання договору поруки № 20/1-04-04-05 від 04.04.2005 року слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Зміна зобов’язання виникає тоді, коли збільшується розмір основного зобов’язання без згоди поручителя, що призводить до збільшення обсягу відповідальності поручителя, але в результаті дострокового звернення до ТОВ “ЛЛЛ” обсяг його відповідальності ніяким чином не збільшився, змінився лише строк виконання договору, а тому і підстав для припинення договору поруки не має.
Стосовно посилань скаржника про недійсність договору застави слід зазначити наступне. Скаржником не надано суду належних доказів, які б підтверджували, що саме той тепловоз, який був переданий в заставу АБ “Київська Русь”, належав позивачу. Право власності на вказаний тепловоз в судовому порядку не встановлювалося, а тому апеляційний господарський суд вважає доводи скаржника щодо передачі майна, яке є його власністю, у заставу безпідставні, недоведені та необґрунтовані.
Щодо правомірності включення вимог АБ “Київська Русь” до реєстру вимог кредиторів та розміру кредиторських вимог у справі № 01/3626 про банкрутство ТОВ “ЛЛЛ” , то дане питання було предметом розгляду у справі про банкрутство, а тому не підлягає повторному доведенню в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України.
Таким чином, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, відхиляються колегією суддів апеляційного господарського суду, оскільки спростовуються матеріалами та фактичними обставинами справи, знайшли повне відображення та належну правову оцінку в рішенні місцевого господарського суду.
Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року у справі № 16/1940-1572 прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і підстави для його скасування та задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України покладаються на позивача у справі.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський міжобласний апеляційний господарський суд
П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Черкаської області від 15.06.2006 року у справі № 16/1940-1572 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства “Близнюки” –без задоволення.
2. Справу № 16/1940-1572 повернути господарському суду Черкаської області.
Головуючий Зеленіна Н.І.
Судді
Агрикова О.В.
Корсакова Г.В.