УХВАЛА

м. Вінниця

16 березня 2015 р. Справа № 802/268/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:                              Богоноса М.Б.,

суддів Дончика В.В.

ОСОБА_1,

за участю:

секретаря судового засідання:           Слишинської Н.С.

позивача:                                         ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача:                     ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_2

до: Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області

про: визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Міністерства внутрішніх справ України, управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, зобов'язання вчинити дії.

Разом із позовною заявою позивачем заявлено клопотання про визнання поважними причини пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом. В обґрунтування клопотання позивачем зазначено, що про оскаржуваний Наказ № 2253 о/с від 28.10.2014 року він дізнався лише 03.02.2015 року, про що свідчить його підпис на копії наказу. При цьому позивач вказав, що в період із 27.10.2014 року по 22.01.2015 року він перебув на лікуванні, а тому не міг швидше ознайомитись із рішенням про його звільнення з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України.

Представники відповідача в судовому засіданні проти поновлення строку звернення до суду заперечили. На думку представника відповідача, зазначені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними, оскільки копія оскаржуваного наказу позивачу направлялася поштою за місцем проживання.

Надавши оцінку доводам клопотання позивача та іншим доказам, які стосуються його розгляду, заслухавши пояснення представників сторін відносно заявленого клопотання, суд дійшов висновку, що строк звернення до суду позивачем не пропущено враховуючи наступне.

Судом встановлено, що оскаржуваним Наказом № 2253 о/с від 28.10.2014 року полковника міліції ОСОБА_2, начальника управління по боротьбі з організованою злочинністю Управління МВС України у Вінницькій області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил (а.с 15-16).

Із відмітки вхідного штампа на позовній заяві ОСОБА_2 видно, що така зареєстрована у суді 06.02.2015 року (а.с. 2). Тобто, днем звернення позивача до суду вважається саме 06.02.2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Положеннями ч. 3 ст. 99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За характером спірних правовідносин дана справа стосується звільнення ОСОБА_2 з публічної служби, а тому позивач із позовом про оскарження наказу про своє звільнення вправі звернутися до суду у місячний строк з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Із копії Наказу № 2253 о/с від 28.10.2014 року встановлено, що позивач ознайомлений із ним 03.02.2015 року, про що свідчить його підпис.

Представник сторони відповідача зазначив, що позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав задовго до 03.02.2015 року, а тому вирішуючи питання про дотримання строку звернення до адміністративного суду у справі необхідно виходити з того, коли саме позивач повинен був дізнатися про оскаржуваний наказ відповідача.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача, враховуючи, що у матеріалах справи наявні ряд документів (листок непрацездатності, довідка про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу ОВС № 589, виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 24465), які підтверджують факт знаходження позивача на стаціонарному лікуванні у період з 27.10.2014 року по 22.01.2015 року включно (а. с. 21-24). Тому, стверджувати про те, що позивач перебуваючи на стаціонарному лікуванні мав змогу дізнатися про прийняття оскаржуваного наказу немає підстав.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що строк звернення позивача до суду слід обраховувати саме із 03.02.2015 року, тобто з моменту ознайомлення із оскаржуваним наказом, тоді як інших належних доказів на спростування такої обставини відповідачем не надано.

Відтак, беручи до уваги дату реєстрації позовної заяви у суді - 06.02.2015 року суд доходить висновку, що строк звернення до адміністративного суду про оскарження Наказу № 2253 о/с від 28.10.2014 року, про який позивачу стало відомо 03.02.2015 року, не пропущено. Тому, клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними не підлягає задоволенню.

Окрім вказаного, колегія суддів не бере до уваги посилання сторони відповідача на публікації у пресі, в обґрунтування висновку щодо поінформованості позивача про його звільнення, оскільки статті з газети не є належними доказами у підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_2 було або могло бути відомо про прийняття оскаржуваного наказу раніше 03.02.2015 року. Крім того, у судовому засіданні позивач заперечив надання коментарів з приводу свого звільнення, та вказав, що про походження публікацій у газеті «Реал» від 05.11.2014 року йому не відомо.

Крім вказаного, представник відповідача зазначив, що листами № 2/3399 від 13.11.2014 року, № 2/3517 від 25.11.2014 року, № 2/3625 від 04.12.2014 року позивач повідомлявся про прийняття наказу № 2253 о/с від 28.10.2014 року щодо його звільнення.

Однак, суд критично ставиться до вказаних листів як доказів обізнаності позивача про його звільнення, оскільки останні можуть свідчити лише про направлення таких повідомлень відповідачем до позивача, проте не підтверджують факту отримання їх позивачем. Водночас, суд звертає увагу, що у період з 27.10.2014 року по 22.01.2015 року ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні, що, в свою чергу, унеможливлювало отримання зазначених повідомлень за місцем проживання.

З огляду на вказане, суд, беручи до уваги дату ознайомлення позивача із оскаржуваним наказом № 2253 о/с від 28.10.2014 року та момент звернення позивача до суду дійшов висновку, що строк звернення із адміністративним позовом ОСОБА_2 не пропущено.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 102, 103, 155, 160, 162, 165, 186, 254 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом у справі № 802/268/15-а відмовити.

Визнати таким, що не пропущений строк звернення ОСОБА_2 до суду із адміністративним позовом у справі № 802/268/15-а.

Ухвала оскарженню не підлягає. Відповідно до ч. 6 ст. 254 КАС України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту постановлення.

Головуючий суддя                                                   Богоніс Михайло Богданович

Судді: Дончик Віталій Володимирович

ОСОБА_1