Справа №33-86Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
КатегоріяДоповідач у 2 інстанціїОСОБА_2
07.06.2011
ПОСТАНОВА
Іменем України
07 лютого 2011 року м. Київ
Суддя судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2010 року, якою
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, -
ВСТАНОВИВ:
14.11.2010, близько 11 год. 15 хв., в м. Ніжин ОСОБА_3, рухаючись по вул. ОСОБА_2, керував автомобілем марки “Тойота Корола”д.н. АІ 4096 СА з явними ознаками алкогольного сп’яніння, які виражались в різкому запаху алкоголю з ротової порожнини, почервонінні обличчя, тремтінні пальців рук. Від проходження, відповідно до встановленого порядку, огляду на стан алкогольного сп’яніння, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Не погодившись з постановою суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій він, посилаючись на її необґрунтованість вказує, що постанова стосовно доведеності вчинення адмінпроступку належним чином не мотивована.
Крім цього, під час складання працівниками ДАІ протоколу, ним та його пасажиркою ОСОБА_4, були написані пояснення на окремих листках, однак вони відсутні в матеріалах справи. Вважає, що огляд на стан сп’яніння проводився в порушення вимог п.п. 3, 5, 6, 7, 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103 “Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду”.
Також вказує, що протокол про адміністративне правопорушення, копію якого йому вручено не було, складено без присутності свідків, чим порушено вимоги ч. 2 ст. 254 КУпАП.
В апеляційній скарзі апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, вказуючи на те, що строк пропущено в зв’язку з тим, що він не був повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, оскільки перебував у відрядженні в м. Коростені.
В доповненні до апеляції, вчинення адміністративного проступку визнає повністю, розкаюється у вчиненому та просить застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу, оскільки позбавлення права керування транспортними засобами, автоматично позбавить його роботи, а сім’ю заробітку і засобів існування.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення ОСОБА_3, який просить скаргу та доповнення до неї задовольнити, перевіривши доводи апеляції з доповненням до неї, вважаю, що апеляційну скаргу та доповнення до неї слід задовольнити, а постанову суду змінити, виходячи з наступного.
Доводи апеляції щодо пропуску строку на апеляційне оскарження, суд вважає поважними, так як з матеріалів справи вбачається, що в день її розгляду ОСОБА_3 перебував у відрядженні, а тому не міг бути присутнім в судовому засіданні та, відповідно, своєчасно оскаржити прийняте судове рішення.
Дані обставини підтверджуються довідкою ТОВ “Техноекспорт”про те, що ОСОБА_3 працює в товаристві механіком-водієм і з 16.12.2010 по 29.12.2010 перебував у відрядженні в м. Коростені.
З огляду на наведене, керуючись ст. 289 КУпАП, суд апеляційної інстанції вважає, що пропущений строк оскарження постанови слід поновити.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об’єктивне з’ясування обставин кожної справи.
Судом першої інстанції досліджено протокол про адміністративне правопорушення, відмову ОСОБА_3 від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп’яніння в присутності двох свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та інші матеріали справи.
Апеляційний суд вважає, що скоєне ОСОБА_3 правопорушення вірно кваліфіковано за ч.1 ст.130 КУпАП.
Проте, при накладенні адміністративного стягнення, відповідно до ст.33 КУпАП, судом не в повній мірі враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.
Зокрема, не враховано ту обставину, що джерелом доходу правопорушника є заробітна плата, яку він отримує працюючи механіком-водієм на ТОВ “Техноекспорт”, що підтверджується довідкою, виданою з місця роботи.
Крім цього, суд приймає до уваги клопотання колективу ТОВ “Техноекспорт”, який характеризує ОСОБА_3 як старанного, дисциплінованого, відповідального, з хорошими організаторськими здібностями і високим професійним рівнем працівника та зазначає, що позбавлення його права керування транспортними засобами негативно вплине на роботу підприємства та призведе до втрати цінного співробітника.
З урахуванням обставин справи та особи правопорушника, вважаю за необхідне обрати міру адміністративного стягнення щодо ОСОБА_3 у вигляді штрафу.
Керуючись ст.ст. 33, 284, 294 КУпАП, апеляційний суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Поновити ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження постанови Броварського міськрайонного суду від 24 грудня 2010 року.
Апеляційну скаргу з доповненням до неї ОСОБА_3 задовольнити.
Постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 24 грудня 2010 року змінити. Накласти на ОСОБА_3 адміністративне стягнення за ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 2550 гривень.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Київської області ОСОБА_2