2-a-16/2007p. ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Паршиковій Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання до вчинення певних дій, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що є інвалідом З групи за захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, перебуває на обліку в УПСЗН Лисичанської міської ради. Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на компенсаційні виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат щорічно, а при інвалідності 2 групи - п'яти мінімальних заробітних плат. Відповідач в порушення зазначеного Закону виплачував у 2003-2005р.р компенсацію на оздоровлення у сумі по 21,50 грн. Різниця між належною та виплаченою сумою складає 3131,50 грн. Оскільки дії відповідача носять протиправний характер, просив суд визнати дії відповідача протиправними, стягнути з відповідача недоплачену допомогу на оздоровлення за 2003, 2004, 2005 роки у сумі 3131,50 грн., зобов'язати відповідача при призначенні йому 2 групи інвалідності виплачувати йому щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що є інвалідом 3 групи за захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена компенсація виплати на оздоровлення у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат щорічно, а за другою групою інвалідності - у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат щорічно. На момент отримання допомоги на оздоровлення у з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати у 2003 році до виплати належала допомога у сумі 820 грн., у 2004 році - 1048 грн., у 2005 році - 1328 грн., але йому було виплачено по 21,50 грн. щороку. Таким чином, за 2003 рік недоплачено 798,50 грн., за 2004 рік - 1026,50 грн., за 2005 рік - 1306,50 грн. Просив суд визнати дії відповідача протиправними, стягнути з відповідача недоплачену допомогу на оздоровлення у сумі 3131,50 грн., зобов'язати відповідача при його переході на 2 групу інвалідності виплачувати допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
Представник відповідача Турчанінова С.В. позов не визнала та пояснила, що позивач дійсно перебуває на обліку в УПСЗН Лисичанської міської ради. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена виплата допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, але статтею 62 цього ж Закону передбачено, що роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному КМУ, рішення якого є обов'язковими до виконання. Статтею 67 цього Закону передбачено, що конкретні розміри компенсаційних виплат та доплат встановлюються КМУ. Постановою КМУ №836 від 26.07.1996р. встановлено розмір допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи у сумі 21,50 грн. Даною постановою керувався відповідач, здійснюючи виплати позивачу до 2006 року, оскільки постановою КМУ №562 від 12.07.2005р., що набрала чинності з 01.08.2005р., розмір
компенсації на оздоровлення був збільшений: інвалідам 3 групи - 90 грн. щороку. У 2006 році позивачу було виплачено компенсацію на оздоровлення у сумі 90 грн. Так як позивачу у 2005 році допомогу на оздоровлення було виплачено до 01.08.2005р., то її розмір склав 21,50 грн. Інвалідам 3 групи, що отримали допомогу після 01.08.2005р., допомога виплачувалась за 2005 рік у розмірі 90 грн. Термін виплати компенсації на оздоровлення у 2005 році триває до 31 грудня 2005 року. Позовні вимоги про зобов'язання виплатити компенсацію у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат при переході на 2 групу інвалідності не визнає, оскільки підставою для виплати допомоги є довідка МСЕК про інвалідність. Позивач є інвалідом 3 групи, тому підстави нараховувати допомогу на оздоровлення за 2 групою інвалідності відсутні. Просила суд застосувати строк звернення до адміністративного суду.
Представник відповідача Горбенко В.В. у судовому засіданні позов не визнала, підтримала пояснення Турчанінової С В.
Судом досліджені наступні докази: відповідь відповідача від НОМЕР_1, копія посвідчення позивача, копія довідки МСЕК про інвалідність, письмові заперечення відповідача, письмові доповнення позивача.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач є інвалідом третьої групи за захворюванням, яке пов'язане з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується копією посвідчення позивача (а.с.5), копією довідки МСЕК про інвалідність (а.с.6) та не заперечується сторонами.
Позивачеві відповідачем виплачено допомогу на оздоровлення у 2003 році у сумі 21,50 грн., у 2004 році - 21,50 грн., у 2005 році - 21,50 грн., що не заперечується сторонами.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон) щорічна допомога на оздоровлення виплачується в таких розмірах: інвалідам III групи, дітям-інвалідам - чотири мінімальні заробітні плати (дію абзацу третього частини четвертої статті 48 зупинено на 2006 рік в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно із Законом N 3235-IV (3235-15) від 20.12.2005р.).
Статтею 62 Закону встановлено, що порядок застосування цього Закону визначається Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обовязковими до виконання.
Даний порядок було визначено постановою KM України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підпунктом «є» п.1 якої встановлено розмір виплати щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи за захворюванням, пов'язаним з участю у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, у розмірі 2150 тис. крб., що згідно Указу Президента України «Про грошову реформу в Україні» від 25 серпня 1996 року складає 21,50 грн.
Постановою KM України від 12 липня 2005 року №526 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності з 01.08.2005 року, розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи складає 90 грн., п.п. «є» п. 1 постанови KM України від 26.07.1996р. №836 визнано таким, що втратив чинність.
Відповідно до п.5 ст. 51 Бюджетного Кодексу України розпорядники бюджетних коштів, яким є відповідач, беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань.
Таким чином, допомога на оздоровлення позивачеві у 2003-2004 роках виплачена відповідачем у відповідності до чинного законодавства, позовні вимоги про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за 2003-2004 роки є необгрунтованими.
Оскільки постанова KM України від 12 липня 2005 року №526 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набрала чинності з 01.08.2005 року, тобто до закінчення строку виплати допомоги на оздоровлення у 2005
році, то позивачеві у 2005 році підлягала виплаті допомога на оздоровлення відповідно до зазначеної постанови у сумі 90 грн. Так як позивач отримав у 2005 році 21,50 грн., то стягненню з відповідача підлягає недоотримана позивачем допомога на оздоровлення у сумі 68,50 грн. (90-21,50=68,50 грн.)
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до.адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Оскільки строк виплати допомоги на оздоровлення у 2005 році закінчується 31.12.2005 року, позивач звернувся з позовом до суду 28.11.2006 року, то позивачем не пропущено строк звернення до адміністративного суду у частині позовних вимог про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005 рік. Отже, позовні вимоги про стягнення допомоги на оздоровлення за 2005 рік підлягають задоволенню частково у сумі 68,50 грн., тобто у розмірі недоотриманої допомоги, встановленому постановою KM України від 12.07.2005р. №526.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача при переході позивача на 2 групу інвалідності виплачувати допомогу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат також не підлягають задоволенню з зазначених вище підстав.
Оскільки, як встановлено судом, відповідачем здійснювалася виплата позивачу допомоги на оздоровлення відповідно до чинного законодавства, позивачем оскаржуються дії відповідача щодо виплати допомоги на оздоровлення в порушення ст. 48 Закону, то позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними задоволенню також не підлягають.
На підставі викладеного, постанови KM України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», постанови KM України від 12 липня 2005 року №526 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 70, 71, 159-163 КАС України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щорічної допомоги на оздоровлення, зобов'язання до вчинення певних дій задовольнити частково.
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Лисичанської міської ради на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік у сумі 68 (шістдесят вісім) гривень 50 копійок, в іншій частині у задоволенні позову відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня її проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.
Суддя: