АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

МСП-01601, м. Київ-601, вул. Володимирська, 15

Справа №22к-4997/2007

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

10.01.2008                                                                                                                  м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі

головуючої судді Дербенцевої Т.П.,

суддів Качана В.Я., Антоненко Н.О., Панченка М.М., Білич І.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 травня 2006 року та на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про припинення права власності на частку у спільному майні та визнання права власності на частину квартири, -

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, який під час розгляду справу уточнила, і просила визнати за нею право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, припинивши право власності на цю частину квартири її сина ОСОБА_3.

В обґрунтування своїх вимог зазначала, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 вересня 1995 року вона та двоє її синів ОСОБА_4 та ОСОБА_4 є співвласниками у рівних долях квартири АДРЕСА_1. Зазначала, що стосунки між нею та старшим сином погіршилися, він проявляв неповагу до неї та негативно впливав на молодшого брата, не ночував вдома, покинув роботу та навчання. Такі стосунки призвели до того, що відповідач останні три роки у спірній квартирі не проживає, не зареєстрований у ній, вимагає від неї сплатити йому гроші за його частину квартири, але сторони не можуть узгодити питання її вартості. Просила задовольнити позов.

У березні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом, яким просив зобов'язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у користуванні спірною квартирою та вселити його у неї. Посилався на те, що після укладення шлюбу матері з її теперішнім чоловіком, вона обманним шляхом умовила його знятись з реєстрації за адресою спірної квартири, заволоділа його паспортом та іншими документами і з того часу перешкоджає йому користуватись його власністю.

Під час розгляду справи по суті ОСОБА_1 відмовився від позову про усунення перешкод у користуванні квартирою, і така відмова прийнята судом у встановленому законом порядку. Крім того, просив припинити його право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 та визнати право власності на цю частину за матір'ю ОСОБА_2 у зв'язку з тим, що остання виплатили йому її вартість в сумі 55724 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 16.05.2006, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 25.07.2006, позов ОСОБА_2 задоволений: припинено право власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, визнано право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2; з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 стягнуто 51 грн. державного мита, а на користь держави - 506,24 грн. державного мита та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

На рішення судів першої та апеляційної інстанцій подав касаційну скаргу ОСОБА_1, кий просить їх скасувати та направити справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції, означає, що суд вирішив питання про його права та обов'язки, не притягнувши його до участі у праві.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 338 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у справі.

Встановлено, що 29.08.2005, тобто, до звернення ОСОБА_2 до суду з даним позовом, ВДВС Київського районного управління юстиції м. Донецька відкрито виконавче провадження №2146 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 85850 грн.; в цей же день була винесена постанова державного виконавця про арешт та заборону відчуження майна боржника ОСОБА_3, а саме 1/3 частини спірної квартири. (ас74-75).

За таких обставин, вирішуючи питання про припинення права власності ОСОБА_3 на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1, суд І інстанції вирішив питання про право ОСОБА_1 на отримання боргу за рахунок майна боржника ОСОБА_3, при цьому не притягнувши до участі у справі ОСОБА_1

Апеляційний суд Донецької області, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення Київського районного суду міста Донецька по даній справі, помилково дійшов висновку про те, що ухвалене судом першої інстанції рішення не може вплинути на права і обов'язки ОСОБА_1, а тому безпідставно залишив таке рішення без змін. Висновок апеляційного суду про те, що повернення боргу ОСОБА_1 можливе за рахунок одержаної ОСОБА_3 від матері суми 55724 грн., є передчасним.

З огляду на викладене та враховуючи, що вирішення питання про права та обов'язки особи, яка не брала участі у справі, відповідно до п.4) ч.1 ст. 338 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення і передачі справи на новий розгляд, - оскаржувані судові рішення по даній справі підлягають скасуванню з передачею справи на рвони судовий розгляд.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ», ст.ст. 336,338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва,

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення на рішення Київського районного суду м. Донецька від 16 травня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 25 липня 2006 року скасувати та передати справу на новий розгляд до Київського районного суду м. Донецька.

Ухвала оскарженню не підлягає.