АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

10 січня  2008 року                                                                                        м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого    Качана В.Я.

Суддів - Вовченко В.М., Мороз Л.Л., Білич І.А., Слободянюк С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-міському районі м. Макіївка про стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кіровського районного суду м. Макіївки Донецької області від 8 грудня 2005 року позов задоволено частково. З відповідача на користь ОСОБА_1 стягнуто 25 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області зазначене рішення скасовано, та постановлено нове, яким у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постановлене у справі рішення апеляційної інстанції.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу відповідача та скасовуючи рішення  районного   суду,   апеляційний  суд  зазначив,   що   оскільки  травми

Справа № 22-к-5173-2007

позивачем отримані до створення Фонду, то відшкодування моральної шкоди має здійснюватися не відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який набув чинності пізніше, а згідно Правил про відшкодування шкоди.

Проте з таким висновком апеляційної інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач знаходився у трудових стосунках з ДВАТ «Шахтоуправління «Донбас» з 21 вересня 1981 року по 5 квітня 2001 року у 1980 році, де 29 серпня 2000 року отримав виробничу травму та згідно висновку МСЕК від 5 квітня 2001 року йому вперше встановлено 70% втрати працездатності.

Відповідно до вимог статті 34 ч. 3 та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі Закону № 1105), які були чинними на момент постановления рішення районного суду, потерпіла особа має право на відшкодування моральної шкоди з Фонду. Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду від 27 березня 1992 року із змінами та доповненнями «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування моральної шкоди» зазначених у пункті 11, Фонд виплачує страхові виплати, передбачені у статті 28 Закону №1105 з дня встановлення потерпілому медико-соціальною експертизою стійкої втрати професійної працездатності.

Враховуючи, що ОСОБА_1 згідно висновку МСЕК від 5 квітня 2001 року вперше встановлено 70% втрати працездатності, то і право на відшкодування моральної шкоди у нього виникло з цього дня - 5.04.2001 року, а тому відшкодування має здійснюватися з Фонду відповідно до Закону №1105, про що правильно зазначив у своєму рішенні суд першої інстанції. Спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди доведено в ході розгляду справи у суді першої інстанції та обґрунтоване у рішенні районного суду, яке помилково скасоване апеляційним судом. Як правильно встановив районний суд, позивачеві внаслідок трудового каліцтва заподіяно моральну шкоду, оскільки він відчував фізичний біль, тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, частково втратив працездатність, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без зміни, оскільки воно відповідає вимогам закону.

Керуючись ст.ст.336, 338 ЦПК України, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ від 22 лютого 2007 року та відповідно до глави V ЦПК України, колегія суддів Апеляційного суду м. Києва, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області від 23 лютого 2006 року скасувати, залишити в силі рішення суду у Кіровському районі міста Макіївки від 8 грудня 2005 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Центрально-Міському районі м. Макіївки про стягнення моральної шкоди.

Ухвала набирає законної сили негайно й оскарженню не підлягає.