Справа № 2-а-48/09

 

П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 березня 2009 року         Кривоозерський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого – судді     Дулдієр А.І.

               за участю секретаря        Добровольська І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Криве Озеро в порядку адміністративного судочинства  адміністративну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі про визнання протиправною  бездіяльність щодо  перерахунку пенсії та зобов’язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

в  с т а н о в и в :

    ОСОБА_1  звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі про визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії, як дитині війни та просив стягнути за 2006, 2007, 2008 роки недораховану грошову допомогу в загальній сумі 3 891 грн. 90 коп.

    В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що він є дитиною війни. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» № 2195-IV від 18 листопада 2004 року дітям війни, передбачена виплата державної соціальної підтримки в виді підвищення до пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Законами України Про Державний бюджет України на 2006, 2007 р.р. виплата згаданої пільги зупинена, у 2008 році виплати проводились у меншому розмірі ніж передбачено Законом № 2195 - IV, що обмежило його право на соціальний захист та достатній життєвий рівень.

При зверненні до відповідача в грудні 2008 року, перерахунок пенсії не проведено.

Посилаючись на нормативні положення Конституції України, Закон України «Про соціальний захист дітей війни», Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року, 22 травня 2008 року позивач просить задовольнити позовні вимоги.

В судовому засіданні позовні вимоги позивачем були уточнені, так як підвищення до пенсії не нараховано, позивач просив визнати незаконною бездіяльність відповідача щодо перерахунку пенсії та зобов’язати провести нарахування за 2006, 2007, 2008 роки і виплатити підвищення до пенсії як дитині війни, пояснив, що стало відомо що порушено його право в січні 2009 року коли УПФ України в Кривоозерському районі було відмовлено в перерахунку пенсії.

Представник відповідача в суд не з`явився в листі просив справу слухати без участі представника позовні вимоги не визнав, в запереченні на позов зіслався на відсутність механізму розрахунку щодо визначення який мінімальний розмір пенсії за віком необхідно застосовувати, а також незабезпечення із Державного бюджету фінансування Пенсійного фонду по згаданим виплатам, та пропуском позивачем строку звернення до суду з позовом.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що  позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1  року народження є дитиною війни, відповідно до посвідчення серії ААА № 735916 від 04.06.2001 року. За змістом ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Положеннями Законів України Про Державний бюджет України на 2006, 2007 роки дія статті 6 Закону України «Про соціальних захист дітей війни» зупинена, підвищення до пенсії не виплачувалося. Отже у 2006, 2007 роках підвищення до пенсії позивача не виплачувалося.

Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік», внесено зміни до Закону України « Про соціальний захист дітей війни», новою редакцією ст. 6 передбачено виплату підвищення до пенсії дітям війни у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни, а з 22.05.2008 року Кабінетом Міністрів України встановлено чіткий розмір державної соціальної допомоги дітям війни. У вказаних розмірах позивачу в 2008 році виплачувалось підвищення до пенсії.

Виходячи із вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових Законів або внесенні змін до чинних законів держава не вправі допускати звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, у тому числі і для дітей війни.

Для значної кількості громадян України пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (ст. 48 Конституції України).

Тому при прийнятті Закону про Державний бюджет України мають бути дотриманні згадані принципи, забезпечена соціальна стабільність, а також збережені пільги, компенсації і гарантії, заробітна плата та пенсії для забезпечення права кожного на достатній життєвий рівень.

Відповідно з 2 квітня 2006 року у зв’язку внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та виключенням п.17 ст. 77 в Законі України від 20 грудня 2005 року №3235-ІХ згідно із Законом України від 19 січня 2006 року №3367-ІХ призупинення ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було відмінено

Суд також приймає до уваги правову позицію Конституційного Суду України, який неодноразово розглядав питання щодо конституційності положень законів України про Державний бюджет України у частині обмеження пільг, компенсацій і гарантій на які відповідно до чинного законодавства мають право окремі категорії громадян.

09 липня 2007 року, 22 травня 2008 року Конституційний Суд України своїми рішеннями  № 6 – рп, № 10 – рп  в черговий раз визнав такими, що не відповідають Конституції України, тобто є неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та Закону України «Про Держаний бюджет України на 2008 рік» про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зупинення, зміна дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Рішення Конституційного Суду має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей відповідних законів, що визнані неконституційними, воно є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, щодо виплат підвищень до пенсії позивача, як дитині війни за 2006 рік з 2 квітня 2006 року по 31 грудня, за 2007 рік в період з 9 липня по 31 грудня, за 2008 рік в період з 22 травня по 31 грудня.

Відповідно до ст.. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повина була дізнатися про порушення своїх прав.

Як встановлено із пояснень позивача, відповіді Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерського району № Д-395 наданої 8 січня 2009 року позивач дізнався про порушення відповідачем його права на підвищення до пенсії 8 січня 2009 року, тобто він звернувся до суду з адміністративним позовом в межах строку позовної давності встановленого ст. 99 КАС України.

Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетних коштів як на причину невиплати підвищення до пенсії дітям війни, оскільки

-2-

останнє суперечить рішенням Конституційного  Суду  України від 09 липня 2007 року та 22 травня 2008 року, рішенням Європейського Суду (п. 26 рішення по справі  Кечко  

проти України), які є джрелом права і застосовуються судами України при розгляді справ, згідно ч. 1 ст. 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини”.

На підставі ст. ст. 3, 22, 46, 48, 152 Конституції України, Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195 - IV від 18 листопада 2004 року, Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” № 3235 – IV від 20.12.2005 року, Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” № 489 – V з наступними змінами, Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” № 107 – VI від 28 грудня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 6 – рп від 09 липня 2007 року, Рішення Конституційного Суду України № 10 – рп від 22 травня 2008 року, Рішення Європейського Суду з прав людини (п. 26 рішення по справі Кечко проти України), керуючись ст. ст. 71, 86, 158 – 161 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

    Позов задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області щодо не нарахування підвищення до пенсії ОСОБА_1 .

    Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Кривоозерському районі Миколаївської області провести нарахування підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  і виплатити ОСОБА_1  підвищення до пенсії за 2006 рік з 2 квітня по 31 грудня 2006року, за 2007 рік в період з 9 липня по 31 грудня, за 2008 рік в період з 22 травня по 31 грудня. В іншій частині позову відмовити.

   

Постанова  може бути оскаржена в апеляційному порядку в Одеський  апеляційний адміністративний  суд через Кривоозерський районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення постанови та апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, або в порядку, передбаченому ч.5 ст.186 КАС України.

СУДДЯ:   (підпис)

Копія вірна:

Суддя Кривоозерського

  районного суду                             А.І.   Дулдієр