2-15/2007p. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 січня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі судового засідання Пшеничній Н.А., Кушнір О.О., Паршиковій Н.А.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
Позивач звернувся до суду з вищеназваним позовом, посилаючись на те, що у квітні 2005 року відповідач отримав від нього у борг 1500 доларів США, та зобов'язався повернути за першою вимогою. У травні 2005 року відповідач отримав від його батька ОСОБА_5 у борг 500 доларів США, що належали йому. У червні 2005 року відповідач отримав від нього у борг 1100 доларів США, та зобов'язався повернути всю суму боргу через три дні, але борг не повернув, мотивуючи тим, що всі гроші віддав ОСОБА_6, якого вбили, грошей у нього немає. Відповідач обіцяв повернути гроші у вересні 2005 року, але віддав лише 50 доларів США. До цього часу свої зобов'язання відповідач не виконав. Просив стягнути з відповідача борг у сумі 3050 доларів США, що складає 15402,50 грн., а також моральну шкоду у сумі 3000 грн., оскільки діями відповідача йому завдано моральної шкоди, що виразилась у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків, що вимагали від нього додаткових зусиль для організації життя.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та пояснив, що з відповідачем були друзями з дитинства, мали довірчі стосунки. У квітні 2005 року позивач взяв у нього у борг 1500 доларів США для купівлі автомобілю та зобов'язався повернути борг за першою вимогою. Договору у письмовій формі або розписку не складали. У травні 2005 року він був у м. Москва на заробітках, залишивши на зберігання батькові ОСОБА_5 належні гроші. Відповідач взяв у батька ОСОБА_5 у борг належні йому 500 доларів США, договір у письмовій формі або розписку не складали. Він не доручав ні письмово, ні усно батькові давати його гроші будь-кому у борг. У червні 2005 року відповідач після розмови з ОСОБА_6ом попросив дати йому у борг гроші, він погодився. Вони поїхали до нього додому, він віддав відповідачу у борг 1100 доларів США. Договору у письмовій формі або розписку не складали. Відповідач обіцяв повернути всю суму боргу 3100 доларів США через три дні, але не віддав, пояснивши, що всі гроші віддав ОСОБА_6, якого вбили. Відповідач пообіцяв повернути борг у вересні 2005 року, але повернув лише 50 доларів США. Відповідач обіцяв повернути борг у грудні 2005 року, січня, лютому 2006 року, але до цього часу борг не повернув. Також відповідач обіцяв віддати належний йому автомобіль в рахунок погашення боргу, але після того, як він погодився з умовою доплати у розмірі 1000 доларів США, відповідач автомобіль не передав. Діями відповідача йому завдано моральної шкоди, оскільки він з дружиною наймали житло з умовою його придбання, з якого повинні були виселитися через відсутність коштів. Просив суд задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав пояснення позивача.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що грошей у борг у позивача не брав, був присутнім при передачі грошей позивачем ОСОБА_6 у квітні 2005 року у сумі 1500 доларів США, у червні 2005 року у сумі 1100 доларів США, а також у травні 2005 року батько позивача передав ОСОБА_6 у борг 500 доларів США, пояснивши, що це
2
гроші позивача. Позивач та його батько від складення договору позики відмовилися, хоча ОСОБА_6 їм це пропонував. Поручителем перед позивачем та його батьком він не виступав, зобов'язання на себе не брав, був лише свідком позики, познайомив ОСОБА_6 та позивача. У рахунок погашення боргу позивачу ніяких коштів не віддавав. Ніколи не мав наміру позичати у позивача гроші. Викладене у його письмових поясненнях, відібраних при проведенні службового розслідування не підтримує, оскільки викладено невірно, про що він надавав письмові доповнення. Підтримує показання, дані ним у якості свідка, коли був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Представник відповідача у судовому засіданні підтримав пояснення відповідача.
Третя особа у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позову та пояснив, що приблизно у березні 2005 року відповідач попросив дати йому у борг 1500 доларів США, але він йому відмовив через відсутність коштів та запропонував звернутися до позивача. Позивач передав у його присутності відповідачу у борг 1500 доларів США, не склавши будь-якого документу, оскільки довіряв відповідачу. Наприкінці травня 2005 року він віддав відповідачу у борг 500 доларів США, що належали сину, та які знаходились у нього на зберіганні. Відповідач зобов'язався повернути гроші за першою вимогою. Позивач йому не доручав передавати належні йому гроші у борг. ОСОБА_6 він ні разу не бачив. Відповідач обіцяв повернути гроші до Нового 2006 року, але до цього часу не повернув. Звертатися до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 боргу наміру не має.
Судом досліджені наступні докази: довідка про офіційний курс української гривні відносно долара США, копія паспорту позивача, копія свідоцтва про шлюб, копія свідоцтва про народження, квитанції про сплату судових витрат, витяг з протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_4, довідка про належність транспортного засобу, довідки про належність нерухомого майна, копія пояснень ОСОБА_4 від 17.06.2005р., копія пояснень ОСОБА_4 від 17.06.2005р., копія пояснень ОСОБА_4 від 01.07.2005р., копія власноручних пояснень ОСОБА_4 від 24.06.2005р.
Суд, вислухавши пояснення сторін, третьої особи, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно зі ст. 1047 ЦК України у даному випадку договори позики на суму 1500 доларів США, що еквівалентно 7575 гривень, на суму 500 доларів США, що еквівалентно 2525 гривень, на суму 1100 доларів США, що еквівалентно 5555 гривень, повинні бути укладеними у письмовій формі залежно від суми позики.
Відповідно до ч.1 ст. 218 ЦК України заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Позивачем суду не надано достатніх доказів на підтвердження укладення договорів позики з відповідчем.
Суд не вважає достатнім доказом укладення між сторонами договорів позики на суму 1500 доларів США, 500 доларів США, 1100 доларів США та не бере до уваги письмові пояснення відповідача від 17.06.2005р. (а.с.42-44), письмові пояснення відповідача від 01.07.2005р. (а.с.45-47), письмові пояснення відповідача від 24.06.2005р. (а.с.48-49), оскільки вони не підтверджуються показаннями відповідача, допитаного у якості свідка у кримінальній справі, порушеній за фактом вбивства ОСОБА_6 (а.с.25) та поясненнями відповідача у судовому засіданні. Відповідач не підтримав письмові пояснення, дані у ході службового
3
розслідування, пояснивши, що викладені невірно, про що він надавав письмові доповнення. Підтримує показання, дані ним у якості свідка, коли був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань.
Таким чином, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення боргу у сумі 1500 доларів США, що еквівалентно 7575 грн., 1100 доларів США, що еквівалентно 5555 грн. відсутні.
Окрім відсутності доказів на підтвердження укладення договору позики між сторонами у сумі 500 доларів США, позивач за даним договором не є належним позивачем, оскільки між ним та ОСОБА_5 не було укладено договору доручення на розпорядження коштами позивача, а тому, передаючи іншій особі кошти позивача, ОСОБА_5 витупає у якості позикодавця. Отже, позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 500 доларів США, що еквівалентно 2525 грн., задоволенню не підлягають.
Задоволенню також не підлягають позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оскільки п.4 ст. 611 ЦК України передбачено відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов'язання лише у випадках, встановлених договором або законом. Враховуючи відсутність між сторонами договору у письмовій формі, те, що наявність договору позики у усній формі не підтвердилася у судовому засіданні, правові підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди відсутні.
На підставі ст. ст. 218, 611, 1046, 1047 ЦК України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа ОСОБА_5, про стягнення боргу та відшкодування моральної шкоди відмовити за необґрунтованістю.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.
Суддя: