2-47/2007p. РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 січня 2007 року м. Лисичанськ
Лисичанський міський суд Луганської області у складі:
головуючої судді Лизенко І.В.,
при секретарі Кушнір О.О., Паршиковій Н.А.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Нікульнікової І.В.,
представника третьої особи ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», третя особа ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -
встановив:
Позивачка звернулася до суду з позовом про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що перебувала у трудових стосунках з ВП «Шахта Привільнянська» ВАТ «Лисичанськвугілля» з березня 1966 року, на посаді заступника директора шахти по економічним питанням з 19.03.2003р., і до 14.11.2005 року, коли була звільнена згідно наказу НОМЕР_1 на підставі ст. 40 п.3 КЗпП України - за систематичне невиконання без поважних причин службових обов'язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Вважаючи звільнення незаконним, просила суд поновити її на роботі на ВП «Шахта Привільнянська» ВАТ «Лисичанськвугілля» у посаді заступника директора шахти з економічних питань, стягнути з відповідача середню заробітну плату за час вимушеного прогулу та моральну шкоду у розмірі 5000 грн., просила поновити строк звернення до суду.
У судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та пояснила, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах, наказом НОМЕР_2 генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» від 04.04.2005р. їй оголошено догану за безконтрольність витрачання фонду оплати праці. До застосування стягнення письмові пояснення від неї не вимагали. Вважає даний наказ безпідставним, так як вказані у ньому порушення не здійснювала. З даним наказом ознайомлена під підпис не була. Даний наказ не оскаржувала. У липні 2005 року директором ВП «Шахта Привільнянська» ОСОБА_6 їй було надано щорічну чергову відпустку з умовою, що вона вийде на роботу 01.08.2005р. для закриття рапортів до оплати. 01.08.2005р. під час відпустки вона вийшла на роботу, наказу про відкликання з відпустки не видавалося, оскільки такі випадки відкликання з відпустки не передбачені законодавством. Вона вийшла з відпустки на прохання директора. Для підсилення дисципліни директором шахти було введено обов'язок усіх службовців відмічатися у табельній про час приходу на роботу та уходу з роботи. Вона попросила табельщицю відмічати її робочий час, щоб у майбутньому скористатися відгулами. Робота під час відпустки їй не оплачувалася. Після закриття рапортів до оплати вона надала документи на перевірку у ВАТ «Лисичанськвугілля», де виявилося, що акт приймання робіт по бригаді ОСОБА_5 не підписаний головою комісії, головним інженером. Дане порушення було усунуте того ж дня, акт був підписаний та наданий до ВАТ «Лисичанськвугілля». Погоджуючи прийняття рапортів на оплату, вона знала, що роботи виконані, прийняті та підлягають оплаті. Акт не був підписаний через відсутність особи на підприємстві. Шкоди підприємству завдано не було. З відпустки вийшла 11.11.2005 року. Наказом НОМЕР_1 вона була звільнена на підставі ст. 40 п. З КЗпП України за систематичне невиконання посадових обов'язків та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Вважає наказ незаконним, так як
2
накладене раніше стягнення вважає безпідставним, порушення, за які її звільнено, вона не вчиняла, оскільки відповідальність за підписання акту приймання робіт по бригаді ОСОБА_5 несе дільничний гірничий нормувальник та начальник відділу праці та заробітної плати. Від табельщиць відмітку про час роботи не вимагала. З наказом про звільнення була ознайомлена 15.11.2005р. Письмові пояснення щодо зазначених у наказі порушень від неї не вимагались. 02.12.2005р. генеральним директором ВАТ «Лисичанськвугілля» був виданий наказ НОМЕР_3 про поновлення її на роботі на попередній посаді, скасування наказу НОМЕР_1 про її звільнення, та про скасування п. 3.2. наказу НОМЕР_4 генерального директора ВАТ «Лисичанськвугіля» від 05.08.2005р. В.о. директора ВП «Шахта Привільнянська» 05.12.2005р. був виданий наказ НОМЕР_5 про поновлення її на роботі, скасування наказу НОМЕР_1 про звільнення, але не зазначивши на якій саме посаді поновлено на роботі. Створена комісія пропонувала їй посади дільничного гірничого нормувальника, інженера планового відділу, бухгалтера санаторія-профілакторія «Привілля». Посада заступника директора шахти з економічних питань не пропонувалась. Їй було відомо, що вакансій із запропонованих посад немає, тому вона на них не погодилась. Оскільки вона не була поновлена у попередній посаді, кожного дня приїздила до відділу кадрів ВАТ «Лисичанськвугілля» до вирішення питання. У ВАТ «Лисичанськвугілля» їй повідомили, щоб вона не приїжджала на роботу до повідомлення про її поновлення. 19.03.2006р. вона поштою отримала копію наказу НОМЕР_6 про скасування наказу НОМЕР_5 про поновлення її на роботі, з повідомленням, що посада заступника директора з економічних питань відсутня, після чого звернулася до суду. Незаконним звільненням їй завдано моральної шкоди, що виразилася у моральних стражданнях, втраті нормальних життєвих зв'язків з родиною, близькими, колегами та бувшими співробітниками, у необхідності докладати додаткові зусилля для організації життя, оскільки незаконним звільненням як злісного порушника службових обов'язків спаплюжено її ділову репутацію та престиж людини. Розмір відшкодування моральної шкоди визначила, виходячи з тих негативних наслідків, які зазнала у зв'язку з незаконним звільненням, та вважає справедливим. Просила суд задовольнити позовні вимоги.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, підтримав пояснення позивача, доповнень не надав.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнала та пояснила, що звільнення позивача є законним, поновлення у даній посаді є неможливим, оскільки посада скорочена, відсутня у штатному розкладі. Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволенню не підлягають, оскільки держава згідно ст. ст. 1, 5-1 КЗпП України гарантує право на працю, у тому числі право на захист від безпідставної відмови у прийомі на роботу та незаконного звільнення, сприяння у збереженні роботи, працездатним громадянам. Позивач не є працездатною відповідно до ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», так як досягла пенсійного віку. Таким чином, на неї не поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, та після призначення їй пенсії, робота на шахті не є основним видом її доходу, позивач соціально захищена, тому відсутнє порушення її права. Позивачем було порушено строк звернення до суду, поважні причини його пропуску, на її думку, відсутні. Просила застосувати строк звернення до суду. До звільнення позивачу було оголошено догану наказом генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» НОМЕР_2 Порушення, за які позивачу оголошено догану, не зазначені серед порушень, за які позивача було звільнено. Порушення, за які звільнено позивача, частково викладені у наказі генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» НОМЕР_4, у тому числі, при перевірці рапортів по бригаді ОСОБА_5 дільниці ПР-2 за липень 2005 року виявлено відсутність підпису голови комісії, висновку головного інженера у акті на приймання робіт, хоча роботи у акті були прийняті до оплати. Цим порушено порядок прийняття до оплати робіт, що є заробітною платою, відповідальність за що покладена на позивача відповідно до наказу НОМЕР_2 Перебуваючи у черговій відпустці, позивач вимагала від працівників погодження документів, необхідних для
3
нарахування заробітної плати, про що свідчать письмові пояснення працівників та наявність підпису позивача на документах, що є грубим порушенням трудової дисципліни. Директор шахти має право самостійно приймати на роботу та звільняти, тому не був зобов'язаний виконувати наказ генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» НОМЕР_3 про поновлення позивача на роботі у попередній посаді, тому позивачу були запропоновані інші посади, від яких вона відмовилась. Наказ НОМЕР_5 про скасування наказу про звільнення позивача був скасований наказом НОМЕР_6 як такий, що не вступив у дію. Підприємство не має потреби у непрацездатній особі на посаді заступника директора з економічних питань, тому не було надано позивачу можливості працювати на цій посаді.
Третя особа у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову та пояснив, що вважає звільнення законним, порушення з боку позивача були виявлені ревізіями КРО та зазначені у наказах генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля». Наказ про поновлення позивача на роботі був виданий ним на виконання наказу генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» НОМЕР_3 Після поновлення на роботі позивач на роботу не з'явилась, їй були запропоновані інші посади, від яких вона відмовилась. Оскільки позивач на роботу не з'являлась, то наказ про її поновлення було скасовано.
Представник третьої особи у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, підтримав пояснення третьої особи, доповнень не надав.
Судом досліджено наступні докази:
показання свідка ОСОБА_6, який у судовому засіданні пояснив, що з 1998 року по 2003 рік та з 2004 року по 05.08.2005 року працював директором ВП «Шахта Привільнянська». Вважає, що позивача звільнено безпідставно, оскільки при виході позивача у чергову відпустку у липні 2005 року між ним та позивачем було домовлено, що вона під час відпустки вийде на роботу для контролю фонду оплати праці, так як особа, що виконувала б її обов'язки, призначена не була. Наказ про відкликання з відпустки він не видавав, оскільки працювати необхідно було б лише два дні під час закриття рапортів на оплату праці. Позивачка вийшла на роботу за його усним проханням. Йому було відомо, що позивач відмічається у табельщиці з 01.08.2005р. по 05.08.2005р., але цей робочій час їй оплачений не був. Позивач відмічалася для того, щоб він знав скільки часу вона фактично відпрацювала. Відмітка у табелі робилася ще й для того, щоб підтвердити правомочність підпису позивача на документах. Позивач не вимагала від табельщиць зробити відмітку про вихід на роботу, відмітка робилася у зв'язку з фактичним виходом позивача на роботу;
письмові докази: копія наказу НОМЕР_1 про звільнення, копія наказу НОМЕР_3 про поновлення на роботі, копія наказу НОМЕР_5 про скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі, копія наказу НОМЕР_6 про скасування наказу НОМЕР_5, копія поштового конверту, копія наказу НОМЕР_8 про створення комісії, копія наказу НОМЕР_9 про створення виїзної комісії, копія наказу НОМЕР_7 з додатками, копія листа позивача від 15.11.2005р., копія пропозиції голови теркому профспілки від 07.12.2005р., копія листа директора ВП «Шахта Привільнянська» від 14.03.2006р., копія службової записки директора ВП «Шахта Привільнянська» від 06.12.2005р., копія службової записки директора ВП «Шахта Привільнянська» від 12.12.2005р., копія службової записки директора ВП «Шахта Привільнянська», довідка про середній заробіток позивача, копія наказу №91 від 12.02.2004р. про створення ВАТ «Лисичанськвугілля», копія довідки з ЄДРПОУ, виписка з статуту ВАТ «Лисичанськвугілля», копія Положення про ВП «Шахта Привільнянська», копія пояснень ОСОБА_7, копія пояснень ОСОБА_8, виписка з табелю обліку робочого часу, копія наказу НОМЕР_10 про внесення змін до наказу НОМЕР_1, довідка про графік роботи позивача, копії листків непрацездатності позивача, копія наказу НОМЕР_1 про звільнення з підписом позивача про ознайомлення, повідомлення голови профкому про необхідність скорочення штатної одиниці заступника директора з економічних питань від 13.01.2006р., копія службової записки ОСОБА_9 від 23.12.2005р., копія акту
4
від 15.11.2005р. про відмову позивача отримати трудову книжку, копія штатного розкладу з березня 2005 року, копія штатного розкладу з березня 2006 року, копія наказу НОМЕР_7 про прийняття, перевод, звільнення, копія наказу №313 від 16.02.2006р. про зміни штатного розкладу, копія наказу НОМЕР_4 про незадовільну роботу, невиконання програми розвитку гірничих робіт та низьку виконавчу дисципліну по шахті «Привільнянська», копія наказу НОМЕР_2 про недоліки у витраченні ФОП на шахтах ім. Капустіна та «Привільнянська», копія пояснень ОСОБА_10, копія пояснень ОСОБА_11, копія пояснень ОСОБА_12, копія пояснень ОСОБА_13, копія акту від 21.11.2005р.копія акту від 08.12.2005р. про відсутність позивача на роботі, копія акту від 09.12.2005р., копія акту від 12.12.2005р., копія акту від 13.12.2005р., копія акту від 14.12.2005р., копія акту від 15.12.2005р., копія акту від 16.12.2005р., копія акту від 18.05.2006р., довідка про строк оформлення документів на оплату праці, копія наказу НОМЕР_11 про скасування наказу НОМЕР_3 про поновлення позивача, копія акту від 22.12.2005р., копія доповідної записки від 20.02.2006р., виписка з протоколу спільного засідання профкому та адміністрації ВП «Шахта Привільнянська» НОМЕР_13, копія акту від 13.02.2006р., копія запрошення від 17.02.2006р., копія рапортів на погодинні роботи, письмові заперечення відповідача, акт від 14.11.2005р. про відмову позивача від дачі пояснень з приводу порушення трудової дисципліни та неналежного виконання посадових обов'язків, копія трудової книжки позивача, довідка про середній заробіток позивача, копія посадової інструкції заступника директора з економічних питань, копія правил внутрішнього трудового розпорядку.
Суд, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, показання свідка, дослідивши письмові докази, вважає позов таким, що підлягає задоволенню частково.
Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.
Позивач була прийнята на роботу наказом від 14.06.1996р. на посаду гірничого нормувальника, наказом НОМЕР_12 призначена заступником директора з економічних питань, наказом НОМЕР_1 звільнена за ст. 40 п. 3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків з 14.11.2005р., що підтверджується копією трудової книжки (а.с.209-211), копією наказу НОМЕР_1 (а.с.12), копією наказу НОМЕР_10 про внесення змін до наказу НОМЕР_1 (а.с.96).
Наказом генерального директора ВАТ «Лисичанськвугілля» НОМЕР_2 пункт 7 (а.с. 127-130) позивачу оголошено догану та стягнуто середньомісячний заробіток за безконтрольність у витрачанні ФОП, безпідставне нарахування премії за виконання особливо важливих завдань, порушення у оплаті праці, невідповідність рівня заробітної плати керівників та спеціалістів, рівню виконання плану виробництва. Дисциплінарне стягнення позивачем не оскаржено, зняте не було.
Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення застосовано органом, якому надано право прийняття позивача на роботу, та у межах строку, передбаченого ст. 148 КЗпП України, протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не рахуючи часу звільнення від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю та перебуванням у відпустці.
Відповідно до акту від 14.11.2005р. (а.с.199) позивач відмовилася від дачі пояснень. Посилання позивача на те, що пояснення від неї не вимагалися, не підтверджуються дослідженими у справі доказами.
Задовольняючи позов частково, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 40 п.3 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.
5
З тексту наказу НОМЕР_1 про звільнення позивача (а.с.12) видно, що позивача звільнено за систематичне невиконання без поважних причин посадових обов'язків, та правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме: з'ясовано при перевірці рапортів по бригаді ОСОБА_5 дільниця ПР-2 за липень 2005 року, що у акті на приймання робіт відсутній підпис голови комісії та висновок головного інженера, але роботи прийняті до оплати, що свідчить про формальний підхід до виконання своїх посадових обов'язків позивача, якій раніше було оголошено догану; знаходячись у черговій відпустці з 21.07.2005р. по 19.08.2005р., позивач у період з 01.08.2005р. по 05.08.2005р., за відсутності наказу про відкликання з відпустки, користуючись службовим положенням, вимагала відмітки її на роботі.
Суд не бере до уваги пояснення представника відповідача про те, що позивача звільнено ще й за інші порушення посадових обов'язків, що викладені у наказі НОМЕР_4 (а.с. 121-126), оскільки у наказі про звільнення чітко зазначені порушення, за які звільнено позивача.
У судовому засіданні встановлено, що позивач виходила на роботу з 01.08.2005р. по 05.08.2005р. під час перебування у щорічній черговій відпустці на прохання директора ВП «Шахта Привільнянська» ОСОБА_6, оскільки на час її відпустки не було визначено особу, яка б виконувала її обов'язки, відмітки про робочий час не вимагала, час роботи позивача був відмічений як фактично відпрацьований, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 Оплата за вказані дні позивачу не нараховувалась, що не заперечується сторонами. Представник відповідача не вказала які саме обов'язки, передбачені Правилами внутрішнього трудового розпорядку ВП «Шахта Привільнянська», не виконано позивачем без поважних причин при виході на роботу під час відпустки. Оскільки позивач фактично була допущена до роботи з 01.08.2005р. по 05.08.2005р., то відмітка її робочого часу не є порушенням. За таких обставин, дослідивши Правила внутрішнього трудового розпорядку, суд доходить висновку про те, що виходом позивача на роботу під час відпустки на прохання безпосереднього керівника нею не були порушені вимоги, встановлені Правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Акт на приймання робіт по бригаді ОСОБА_5 дільниці ПР-2 за липень 2005 року за відсутності підпису голови комісії, висновку головного інженера був прийнятий до оплати після погодження з позивачем, що є порушенням п. 3.1., 3.2 посадової інструкції позивача (а.с.219-220), оскільки до її обов'язків входить організація економічної діяльності шахти, керівництво економічною службою шахти. Рапорти приймаються до оплати після узгодження з позивачем.
Як пояснила позивач, та представником відповідача не надано заперечень проти цього, порушення при прийнятті до оплати рапортів по бригаді ОСОБА_5 були усунуті в той же день. Погоджуючи прийняття рапортів на оплату, вона знала, що роботи виконані, прийняті та підлягають оплаті. Акт не був підписаний через відсутність особи на підприємстві. Шкоди підприємству завдано не було.
Оскільки суду не надано даних про те, що виплати за даним актом були незаконними, надмірними або здійснені з іншими порушеннями чинного законодавства, порушення було усунуте у той же день, то здійснене позивачем порушення є формальним, нетяжким, не завдало шкоди підприємству.
Таким чином, відповідач в порушення вимог ст. 149 КЗпП України, при обранні виду стягнення не врахував ступінь тяжкості проступку, те, що шкоди підприємству завдано не було, а також обставини, за яких вчинено проступок.
Суд не бере до уваги посилання представника відповідача на те, що на позивача, як на непрацездатну особу, не поширюються гарантії, передбачені КЗпП України, оскільки КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, а між сторонами на час звільнення існували саме трудові правовідносини.
Суд вважає, що позивачем не пропущено строк звернення до суду, передбачений ст. 233 КЗпП України з наступних підстав.
6
Позивачем отримано копію наказу НОМЕР_1 про звільнення 15 листопада 2005 року, що підтверджується підписом позивача на наказі (а.с.104) та актом від 15.11.2005р. (а.с.107). В межах місячного строку 02.12.2005р. генеральним директором ВАТ «Лисичанськвугілля» видано наказ НОМЕР_3 (а.с.13), яким пункт 3.2. наказу НОМЕР_4 в частині відсторонення позивача від посади заступника директора з економічних питань скасовано, в.о. директора шахти «Привільнянська» ОСОБА_4 вказано наказ про звільнення позивача скасувати, поновити позивача на роботі на посаді заступника директора з економічних питань. 05.12.2005р. директором ВП «Шахта Привільнянська» видано наказ НОМЕР_5, яким скасовано наказ НОМЕР_1 про звільнення, позивача поновлено на роботі. Таким чином, правові підстави звернення позивача до суду відпали. Строк звернення до суду починає перебіг з дня отримання позивачем наказу НОМЕР_6, яким скасовано наказ НОМЕР_5 про поновлення на роботі, та зазначено вважати дійсним наказ НОМЕР_1. Відповідно до копії поштового конверту позивач отримала наказ НОМЕР_6 19 березня 2006 року, тому на час звернення до суду 20 квітня 2006 року позивачем не був пропущений строк, передбачений ст. 233 КЗпП України.
Відповідно до ст. 235 ч.1 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі, органом, який розглядає трудовий спір.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги про поновлення на роботі у посаді заступника директора з економічних питань ВП «Шахта Привільнянська» ВАТ «Лисичанськвугілля» такими, що підлягають задоволенню.
Скорочення посади заступника директора з економічних питань ВП «Шахта Привільнянська» ВАТ «Лисичанськвугілля» після видання наказу про звільнення позивача не є перешкодою для поновлення позивача на роботі у посаді, з якої її було незаконно звільнено.
Відповідно до ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Оскільки тривалість вимушеного прогулу більше одного року сталася не з вини позивача, то відшкодуванню підлягає середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
З відповідача слід стягнути на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2005 року по 19 січня 2006 року включно, що складає 298 робочих днів (35 робочих днів у 2005 році, 250 робочих днів у 2006 році, 13 робочих днів у 2007 році) при п'ятиденному робочому тижні восьмигодинному робочому дні з розрахунку середньоденної заробітної плати позивача 40,14 грн. відповідно до довідки про середню заробітну плату за останні повні два місяці роботи (а.с.218), та складає 40,14 х 298 робочих днів = 11961 грн. 72 коп.
На підставі ст. 237 КЗпП України з третьої особи, винної у незаконному звільненні позивача, на користь відповідача підлягає стягненню шкода, завдана ВАТ «Лисичанськвугілля», у розмірі відшкодування позивачу середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 11961,72 грн.
Відповідно до ч.І ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Незаконним звільненням позивачу завдано моральної шкоди, яка виразилась у моральних стражданнях через втрату престижу, приниження ділової репутації, порушення нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, що підтверджується матеріалами справи.
7
Розмір моральної шкоди, завданої позивачу, суд визначає у 1000 грн. залежно від характеру правопорушення, глибини душевних страждань позивача, а також, враховуючи вимоги розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у сумі 119,61 грн. з позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, 8,50 грн. з позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 грн.
На підставі викладеного, ст. ст. 40 п.3, 149, 232, 235, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 10, 11, 212-215, 218, 367 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов ОСОБА_3 до відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», третя особа ОСОБА_4, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.
Поновити ОСОБА_3 на роботі на посаді заступника директора з економічних питань відокремленого підрозділу «Шахта Привільнянська» відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» з 14 листопада 2005 року.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_3 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2005 року по 19 січня 2007 року включно у сумі 11961 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) гривня 72 копійки.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 1000 (одну тисячу) гривень.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» майнову шкоду у сумі 11961 (одинадцять тисяч дев'ятсот шістдесят одна) гривня 72 копійки.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» судовий збір на користь держави з вимог про відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу у сумі 119 (сто дев'ятнадцять) гривень 61 копійка, з вимог про відшкодування моральної шкоди 8 (вісім) гривень 50 копійок.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на користь Територіального управління державної судової адміністрації в Луганській області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільних справ у сумі 30 (тридцять) гривень.
Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області шляхом подання до Лисичанського міського суду заяви про апеляційне оскарження протягом 10-ти днів з дня його проголошення або подання апеляційної скарги у той самий строк. Апеляційна скарга подається протягом 20-ти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до Лисичанського міського суду.
Суддя: