Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"24" березня 2009 р. Справа № 9/304-07
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Плужник О.В. , Шевель О. В.
при секретарі Безлепкіній І.П.
за участю представників сторін:
позивача - Клименченко С.В..
відповідача - Садиков В.В..
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Взаємна довіра», м. Суми (вх. № 448 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 03.02.09 р. по справі № 9/304-07
за позовом ТОВ "Взаємна довіра" м. Суми
до ВАТ виробничо-енергетична компанія "Сумигазмаш", м. Суми
про стягнення 199333,20 грн.
встановила:
У травні 2007 року позивач звернувся до місцевого господарського суду з позовною заявою, в якій з урахуванням наданих доповнень, просив стягнути з відповідача на свою користь 194 896,51 грн. вартості безпідставно отриманого майна, а також судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Сумської області від 03.02.2009 року по справі № 9/304-07 (суддя Лущик М.С.) в задоволенні позовних вимог відмовлено, оскільки позивач не довів належними доказами факт неправильного використання відповідачем наданого йому матеріалу при виготовленні обладнання, а також наявність у відповідача зайвого матеріалу, вартість якого вимагає стягнути позивач.
Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, надав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких вважає рішення необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на те, що суд першої інстанції при розгляді справи не взяв до уваги приписи ст..840 ЦК України стосовно надання звіту про використання матеріалу та повернення його залишку; вважає, що суд відмовив в позові тільки на підставі висновку експерта, який, на його думку, не може бути головним доказом у справі, оскільки експерт не надав всіх відповідей на поставлені питання; за твердженнями позивача, суд не зазначив докази позивача та не обґрунтував на підставі яких норм діючого законодавства дані докази не можуть бути прийняті судом. На підставі викладеного просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
До початку розгляду апеляційної скарги письмових заперечень від відповідача не надходило, його представник в судовому засіданні надав пояснення, в яких вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, а викладені позивачем доводи безпідставними. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2009 р. –без змін.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2009 року без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 09 червня 2004 р. між позивачем –ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” і ТОВ “Взаємна довіра” був укладений договір №06-06-Пд/1 на виконання робіт (далі за текстом –“Договір”), відповідно до умов якого відповідач взяв на себе зобов‘язання на свій ризик виконати по завданню та з матеріалів позивача роботи по виготовленню продукції, а позивач, в свою чергу, був зобов‘язаний прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 1.1 Договору виконавець зобов’язується на свій ризик виконати за завданням та з матеріалів замовника роботу по виготовленню продукції, а замовник зобов’язаний прийняти та оплатити виконані роботи.
Згідно Додатку №1 до договору №06-06-Пд/1 від 09.06.2004 р. відповідач повинен був виготовити для позивача 10 компресорних установок ЗВШ 1,6-3,3/41 УХЛ4.
П. 1.5. Договору передбачено, що виконані роботи повинні відповідати вимогам технічної документації позивача та оформлюються актом виконаних робіт.
Відповідно до вимог п. 3.1.3. Договору позивач протягом 3-х днів з моменту підписання договору надає відповідачу необхідну документацію: креслення, зразки, а також інші необхідні документи для ознайомлення з продукцією, що підлягає виготовленню.
Таким чином, місцевим господарським судом встановлено, що обов‘язок щодо контролю достатності у відповідача матеріалів (давальницької сировини), необхідних для виконання робіт згідно укладеного договору покладений на позивача.
Відповідач свої роботи за Договором виконав у повному обсязі, що підтверджується відповідними актами здачі-приймання виконаних робіт та не заперечується позивачем.
Звертаючись до господарського суду позивач мотивує свої вимоги тим, що на виконання умов договору передав відповідачу матеріалів на загальну суму 313 458,08 грн. відповідно до накладних, які містяться в матеріалах справи, проте відповідач використав їх за призначенням вказану частково в розмірі 151 044,32 грн., а іншу частину на суму 162 413,76 грн. використав на власні потреби.
Позивачем в обґрунтування заявлених вимог до матеріалів справи надано Додаток до Договору, а саме: Протокол № 1 погодження переліку давальницької сировини, що входить у вартість виготовлення продукції (далі, Протокол № 1).
Позивач вважає, що даний перелік є вичерпним, і в ньому вказаний загальний перелік матеріалів, необхідних для виготовлення 10-ти компресорних установок.
Місцевим господарським судом встановлено, що зазначений Протокол не містить достатні відомості, які б надали змогу встановити перелік матеріалів, необхідних для виготовлення обладнання, яке було предметом фактичного замовлення та виконання за укладеним між сторонами по справі Договором, так само не можна зробити висновок щодо кількості компресорних установок у вартість яких включено перелік матеріалів.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою господарського суду Сумської області від 10.12.2007р. по справі № 9/304-07 за клопотанням як позивача, так і відповідача було призначено товарознавчу та бухгалтерську експертизу, матеріали справи надіслано в судову експертну установу –Сумське відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
23.04.2008р. на адресу господарського суду Сумської області було надіслано висновок № 2333 комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи.
В зв’язку з тим, що сторонами подано додаткові матеріали по справі для проведення експертизи, тому суд першої інстанції своєю ухвалою від 22.05.2008 р. призначив додаткову судову (товарознавчу та бухгалтерську) експертизу.
За результатами призначеної господарським судом комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, відображеним у повідомленні № 2418 від 01.10.2007р. Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса. на питання:
№3.6. “Яка кількість матеріалів та комплектуючих необхідна для виготовлення однієї одиниці обладнання за договором № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?”
№ 3.7. “Чи достатньо товарно-матеріальних цінностей, наданих, для виготовлення (десяти) установок компресорних 3ВШ 1.6-3.3./41 ТОВ “Взаємна довіра”по договору № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?”
експерт не зміг надати відповідь через ненадання йому позивачем технічної документації, що містить достатні дані про кількість та вид матеріалів і комплектуючих, необхідних для виготовлення обладнання за договором № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.
Як вбачається з положень п. 1.5, п. 3.1.3 Договору інформація, яка була б достатня для проведення зазначеної експертизи, знаходилась у розпорядженні позивача, оскільки саме він повинен контролювати достатність у відповідача матеріалів для виконання роботи за Договором.
За таких обставин, через неможливість встановлення та підтвердження даних щодо дійсної кількості матеріалів і комплектуючих, необхідних для виготовлення 10-ти компресорних установок за укладеним Договором, посилання позивача про зайве отримання відповідачем матеріалів, не підтверджується матеріалами справи.
Окрім того, на питання:
№3.3.“Яка загальна вартість зайвої давальницької сировини (товарно-матеріальних цінностей) поставленої ТОВ “Взаємна довіра” в адресу ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” по договору 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?”
№3.4 “Яку кількість давальницької сировини (товарно-матеріальних цінностей) та на яку суму повинна бути повернута ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” в адресу ТОВ “Взаємна довіра” по договору 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?”
Експерт також був позбавлений можливості надати відповідь через ненадання йому позивачем технічної документації, що містить достатні дані про кількість та вид матеріалів і комплектуючих, необхідних для виготовлення обладнання за договором № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.
Крім того, на питання
3.1. “Яку кількість давальницької сировини (товарно-матеріальних цінностей) та на яку суму ТОВ “Взаємна довіра” поставила (передала) ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” по договору № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?”
експерт надав відповідь, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів, із загальної кількості, поставленої ТОВ “Взаємна довіра” давальницької сировини (товарно-матеріальних цінностей) ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” по договору № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р. можливо документально підтвердити тільки на загальну суму 103 574,46 грн. без ПДВ. (Результат дослідження та кількість сировини докладно наведено у додатку № 1 до комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи).
На питання 3.2. “Яку кількість давальницької сировини (товарно-матеріальних цінностей) та на яку суму ТОВ “Взаємна довіра поставила (передала) ВАТ ВЕК “Сумигазмаш”по договору № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?” експерт зазначив, що за наслідками проведеного співставлення цінностей, включених до 4-х актів про переробку давальницької сировини, виготовлення компресорних установок по договору № 06-06 ПД/1 від 09.06.2004р. з Протоколом № 1 узгодження переліку давальницької сировини за позиціями, що повністю співпадають за найменуваннями встановлено, що сума використаних ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” товарно-матеріальних цінностей становить 98 734,78 грн. Перелік та кількість використаної давальницької сировини на виготовлення компресорних установок докладно наведено у додатку № 2 до даної експертизи”.
Як вбачається з наданих відповідачем актів на переробку давальницької сировини за червень, серпень, жовтень, листопад 2004 року, підписаних обома сторонами, загальна вартість використаних матеріалів становить 151 044,32 грн., що з урахуванням відповіді експерта по четвертому питанню, свідчить про те, що відповідачем для виконання робіт були використані комплектуючи, перелік яких не входив до Протоколу № 1.
Вказані обставини вказують також на те, що Протокол № 1 не містить достатні відомості, відповідно до яких можна встановити перелік матеріалів, використаних для виготовлення обладнання за спірним Договором.
Відповідаючи на питання
3.5. “Яка загальна сума заборгованості ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” перед ТОВ “Взаємна довіра”, з урахуванням зайвої давальницької сировини (товарно-матеріальних цінностей) по договору № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.?”,
експерт зазначив, що у зв‘язку з незадоволенням клопотання щодо надання облікових бухгалтерських документів стосовно проведених розрахунків та обліку заборгованості між товариствами по виконанню умов укладеного договору № 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р. та технічної документації, що містить достатні дані про кількість та вид матеріалів і комплектуючих, необхідних для виготовлення одиниці обладнання за даним договором і не конкретизацією дати, на яку має бути визначена сума заборгованості, експерту економісту не видається за можливе визначити загальну суму заборгованості ВАТ ВЕК “Сумигазмаш” перед ТОВ “Взаємна довіра”, з урахуванням поставки зайвої давальницької сировини по даному договору”.
Слід зазначити, як було з’ясовано під час розгляду справи, та підтверджується наданими відповідачем документальними доказами, між сторонами крім спірного Договору, існували ще інші договірні відносини (договір б/н від 10.02.2005р.), пов’язані з виготовленням компресорних установок та поставкою матеріалів для їх виготовлення, в матеріалах справи також знаходяться накладні на повернення товарно-матеріальних цінностей позивачу, що постачалися протягом 2004-2005 роках, за відповідними накладними.
Однак, позивачем не надано облікових бухгалтерських документів стосовно використаних матеріалів з конкретизацією та посилання на відповідний договір, тому не можливо встановити, з яких підстав відповідачем було повернуті залишки невикористаних матеріалів.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об‘єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх доводів і заперечень, а відповідно до ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які за законодавством мають підтверджуватися певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про недоведеність позивачем факту використання відповідачем матеріалів (давальницької сировини) для власних потреб та відсутністю підстав для стягнення з останнього 194 896,51 грн. вартості отриманого майна, тому вимоги позивача обґрунтовано визнані судом такими, що задоволенню не підлягають.
Позивач в апеляційній скарзі стверджує, що місцевий господарський суд не врахував приписи пункту 1 статті 840 Цивільного кодексу України, у відповідності з якою ВАТ «Сумигазмаш»повинен був надати ТОВ «Взаємна довіра»звіт про використання матеріалу та повернути його залишок.
Колегія суддів вважає такі твердження безпідставними, оскільки матеріали справи містять докази, які підтверджують фактичне використання товарно-матеріальних цінностей, отриманих в якості матеріалів для обладнання, а саме: акти про переробку давальницької сировини на виготовлення компресорних установок по спірному Договору. Дані акти підписані сторонами по справі та скріплені їх печатками (т. 1, а.с. 64-67).
Крім того, позивачем не доведено, які саме товарно-матеріальні цінності треба повернути, оскільки звертаючись з позовом він самостійно визначив вартість майна, не вказавши, який залишок майно (матеріали, комплектуючи) та в якій кількості повинен повернути відповідач.
Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що результати експертизи є помилковими, а висновок експерта не може вважатися головним доказом у справі. При цьому зазначає, що у експерта були всі відомості, щоб надати відповіді на поставлені питання.
Колегія суддів визнає необґрунтованість наведених посилань, оскільки позивачем не висловлювалось жодних сумнівів з приводу кваліфікації експерта; після отримання висновку судового експерта, позивачем не надано заперечень або зауважень з приводу достатності, повноти чи правильності висновку. Результати експертизи не були оскаржені позивачем.
Слід зазначити, що господарським судом Сумської області було призначено комплексну експертизу, на вирішення якої було поставлено цілий ряд запитань, в залежності від вирішення яких були б підтверджені або спростовані доводи позивача стосовно використаних та повернутих відповідачем матеріалів.
Як вбачається з матеріалів справи, експерт не зміг надати відповідь на ряд істотних питань через ненадання йому технічної документації, яка повинна бути в розпорядженні у позивача.
Тобто сам позивач вчинив перепони в можливості надання відповідей на запитання, поставлені перед експертом, а його твердження про те міг чи не міг експерт відповісти на поставлені питання в межах отриманих документів є некоректними, тому як тільки кваліфікований фахівець по економічнім та товарознавчим питанням може визначитись, які саме потрібні документи для надання відповідей щодо використаних відповідачем товарно-матеріальних цінностей та яка кількість матеріалів, на яку суму повинна бути повернута ВАТ “Сумигазмаш” в адресу ТОВ “Взаємна довіра” по договору 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р.
Отже, колегія суддів зазначає про відсутність порушень норм чинного законодавства, які б давали підстави розглядати зазначені висновки комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, як неналежний доказ.
До того ж, як свідчать матеріали справи, в основу оскаржуваного рішення покладені не лише наслідки комплексної судово-економічної та товарознавчої експертизи, а насамперед висновки зроблені за результатами досліджень наданих сторонами доказів по справі.
При цьому господарський суд признаючи експертизу та додаткову експертизу, неодноразово відкладаючи розгляд справи, створив всі необхідні умови сторонам, щоб останні мали можливість довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів зазначає, що позивач не надав належних доказів, які б спростовували висновки експерта та свідчили про обґрунтованість позовних вимог.
Беручи до уваги висновки експерта Сумського відділення Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса., які мають суттєве значення для об’єктивного вирішення спору, а також дослідивши додані позивачем до матеріалів докази, а саме накладні, Протокол № 1 узгодження переліку давальницької сировини, інші документи, суд першої інстанції надав повну оцінку всім доказам в їх сукупності та дійшов вірного висновку про те, що позивач не довів факту неправильного використання відповідачем давальницької сировини, тому визнав вимоги позивача необґрунтованими і такими, що задоволенню не підлягають.
В процесі розгляду справи, позивачем ніяких інших документальних доказів, ніж ті, що знаходяться в матеріалах справи, на підтвердження заявлених вимог, надано не було, тому колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи позивача позбавлені доказової сили, оскільки зроблені всупереч наявним матеріалам справи та вимогам закону.
Разом з тим колегія суддів визнаючи правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо суті спору однак зауважує, що господарським судом в оскаржуваному рішенні не дана оцінка правовим підставам заявлених позивачем вимог.
Так позивач, посилаючись на договір 06-06-Пд/1 від 09.06.2004р. просив суд стягнути з відповідача вартість безпідставно отриманого майна в розмірі 194 896,51 грн. за цим же договором. Тобто позивач фактично зазначає, та підтверджує документально, що предметом спору є вартість майна переданого відповідачу за спірним договором, але визначає його правовий характер, як безпідставно отримане. Таким чином, матеріально-правові факти, що входять до підстав позову мають суперечливий характер.
Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, однак вони не вплинули на суть рішення та його правомірні висновки щодо необґрунтованості позовних вимог.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга позивача позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2009 року по справі № 9/304-07 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, а доводи з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
постановила:
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 03.02.2009р. по справі № 9/304-07 залишити без змін.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Плужник О.В.
Шевель О. В.