Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«18»   березня  2009 р.                                                     Справа № 13/305-07

Колегія Харківського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя -  Істоміна О.А.,

                       суддя  - Білоусова Я.О.,

                       суддя –доповідач   Пуль О.А.,

при секретарі –Анікіній К.Є.,

за участю представників сторін:

позивача –предст. Корчиги О.О. за дов. № 09/25 від 02.03.2009 р.,

відповідача- предст. Хижняка О.В. за дов. № 4554 від 22.12.2008 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду у м. Харкові апеляційну скаргу  відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»(вх. 316С/2-6) на рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2009 року по справі № 13/305-07,  

за позовом Дочірнього підприємства «Газ-тепло»Національної компанії «Нафтогаз України», м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми, код 33698892,

про стягнення 5 870 656, 09 грн., -

встановила:

12.06.2007 року позивач, ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України», звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача –Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»- на свою користь заборгованість згідно договору комісії № 12/06-735 від 26.09.2006 р. у розмірі 5 870 656,09 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2007 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Сумитеплоенерго»на користь ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України»5850656,09 грн. боргу, 25413,13 грн. витрат по держмиту, 117,60 грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.10.2007 р. рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2007р. скасовано, а справу передано на новий судовий розгляд в іншому складі суддів.

Рішенням господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. (суддя Миропольський С.О.) позов задоволено. Стягнуто з ТОВ «Сумитеплоенерго»на користь ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України»5 870 656,09 грн. боргу, 25413,13 грн. витрат по держмиту, 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2009 р. по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ДП «Газ-тепло»НАК «Нафтогаз України»відмовити у повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача. При цьому, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення не було враховано, що взаємовідносини сторін по виконанню Договору № 12/06-735 від 26.09.2006 р. регулюються також главою 69 Цивільного кодексу України та на те, що на поруку комісіонера по договору комісії поширюються загальні положення ст.ст. 553,559 Цивільного кодексу України щодо відповідальності поручителя та припинення поруки.

Апелянт вважає, що позивачем не наведено доказів порушення споживачами –боржниками, своїх зобов*язань. Більш того, п.4.11 Договору № 12/06-735 від 26.09.2006 р. передбачене право Комітента вимагати від Комісіонера надання довіреності на представництва інтересів Комісіонера у судових процесах в межах предмету договору, тобто за позовами до Споживачів –боржників, зобов*язання Комісіонера відступити право вимоги до боржників –Споживачів, що порушили свої зобов*язання, а також зобов*язання Комісіонера повідомити Комітента про порушення Споживачами зобов*язань, які він виконував. Таким чином, на думку апелянта, Комітент не скористався своїм правом, і підстав для виникнення відповідальності у Комісіонера –ТОВ «Сумитеплоенерго», згідно ст. 553 ЦК України немає. До того ж, ч.1 ст.559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов*язання. Сторонами було укладено угоду від 30.10.2006 р. про припинення договору № 12/06-735, а з вимогою про виконання зобов*язання за поручительством позивач звернувся лише 22.05.2007 р., тобто після припинення забезпеченого зобов*язання. Наведений позивачем в якості доказу звіт комісіонера підписаний 31.10.2006 р., тобто після припинення договору. На його думку, сам по собі звіт Комісіонера не є правочином, отже не може створювати, змінювати чи припиняти цивільні права та обов*язки. Крім того, частиною 4 статті 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від настання строку виконання основного зобов*язання ( 31.10.2006 р.) не пред*явить вимоги до поручителя. Оскільки вимога була пред*явлена позивачем лише 22.05.2007 р., тобто через 6 місяців 21 день після припинення поруки, тому підстав для відповідальності ТОВ «Сумитеплоенерго»за вказаною порукою не існує.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить  відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»у задоволенні апеляційної скарги.  При цьому, позивач вважає, що комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер поручився за виконання договору  (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов*язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи. Отже, за таких обставин умова про делькредере зазначена в пункту 4.9 Договору є законодавчо обґрунтованою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила таке.

26.09.2006 року між Дочірнім підприємством «Газ-тепло»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»було укладено договір комісії № 12/06-735   (а.с. 9-11 т.1). Відповідно до предмету договору позивач (комітент) доручив, а відповідач (комісіонер) взяв на себе зобов*язання укласти від свого імені правочини з реалізації теплової енергії, згідно з умовами цього договору зі споживачами за рахунок комітента. Комісіонер зобов*язався вчиняти (укладати) правочини зі споживачами на умовах, найбільш вигідних для комітента ( 2.1 та 2.2 договору).

Пунктом 3.1 договору обумовлена ціна теплової енергії, згідно якого ціна одиниці теплової енергії, що передається комітентом комісіонеру визначається, відповідно до річного планового кошторису на  виробництво готової продукції. Розрахунок такої вартості зроблено сторонами в додатку № 1 до цього договору. Планова ціна одиниці теплової енергії визначається для наступних категорій споживачів і складає для населення та бюджетних установ та організацій - 124,55 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 24,91 грн., разом з ПДВ 149,46 грн.; для госпрозрахункових підприємств та організацій 133,65 грн./Гкал без ПДВ, крім того ПДВ 26,73 грн., разом 160,38 грн.

У відповідності до п.п.4.1 –4.3 договору позивач мав передати за актами приймання – передачі, відповідний обсяг теплової енергії, а відповідач повинен був цей обсяг теплової енергії прийняти та від свого імені укласти правочини із споживачами теплової енергії.

На підставі п.4.5 договору в правочинах, укладених комісіонером із споживачами, мав передбачатись порядок розрахунків споживачів за спожиту теплову енергію виключно шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента.

У відповідності до п.4.8 договору комісіонер зобов*язався забезпечити своєчасну оплату теплової енергії спожитої споживачами за відповідними правочинами, укладеними на виконання умов цього договору.

Згідно пункту 4.9 договору комісіонер прийняв на себе поруку (делькредере) перед комітентом за невиконання споживачами своїх зобов*язань за правочинами, укладеними між комісіонером та такими споживачами, сторони домовились, що забезпеченням поруки є сума винагороди комісіонеру, визначена сторонами в п.5.2 цього договору.

Згідно з пунктом 5.1 договору оплата за реалізовану комісіонером теплову енергію здійснюється безпосередньо споживачами шляхом перерахування грошових коштів на рахунок комітента № 26007472983980, відкритий в банку «Фінанси та кредит»,ТОВ.

30.10.2006 року  між сторонами по справі було укладено угоду про припинення дії договору, відповідно до якої сторони домовились про припинення договору в частині виконання доручення з 01.11.2006 р., а в частині взаєморозрахунків –до повного їх виконання сторонами (а.с. 12 т.10).

Як видно з матеріалів справи, у жовтні 2006 року на виконання умов договору позивач передав відповідачеві теплову енергію в розмірі 37656,450 гігакалорій на загальну суму 5970656,09 грн., у свою чергу, відповідач прийняв обумовлену у договорі теплову енергію та реалізував її кінцевим споживачам. Факт приймання –передачі теплової енергії підтверджується актом № 10К/735 прийому –передачі теплової енергії від 31.10.2006 р. (а.с.13 т.1) та звітом комісіонера № 10 З/735 від 31.10.2006 р. (а.с. 14 т.1).

Листом № 1258 від 18.06.2007 року відповідач фактично визнав суму заборгованості в розмірі 5870656,09 грн., вказавши, що станом на 01.06.2007 р. ТОВ «Сумитеплоенерго»частково сплачено заборгованість за реалізовану теплову енергію в сумі 100000 грн.( а.с. 51-52 т.1).

Статтею 1011 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов*язується за дорученням другої сторони  (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Частиною 3 статті 1012 Цивільного кодексу України передбачено, що істотними умовами договору комісії, за якими комісіонер зобов*язується продати або купити майно, є умови про це майно та його ціну.

Відповідно до умов частини 3 та 4 статті 1016 Цивільного кодексу України комісіонер не відповідає перед комітентом за невиконання третьою особою договору, укладеного з нею за рахунок комітента, крім випадків, коли комісіонер був необачним при виборі цієї особи або поручився за виконання договору (делькредере). У разі порушення третьою особою договору, укладеного з нею комісіонером, комісіонер зобов*язаний негайно повідомити про це комітента, зібрати та забезпечити необхідні докази. Комітент має право вимагати від комісіонера відступлення права вимоги до цієї особи.

Слід зазначити, що делькредере - це своєрідна умова про взяття комісіонером на себе поруки за виконання зобов*язання третьою особою. В цьому випадку в разі невиконання зобов*язання третьою особою, комітент може пред*явити претензії як до комісіонера так і до третьої особи.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов*язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону та умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов*язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк  (термін) виконання боржником обов*язку не встановлений або визначений моментом пред*явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь –який час. Боржник повинен виконати такий обов*язок у семиденний строк від дня пред*явлення вимоги, якщо обов*язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як видно з матеріалів справи, строк виконання зобов*язань не був визначений, у зв*язку з чим в порядку статті 530 Цивільного кодексу України позивач направив відповідачу повідомлення –вимогу № 54/11-989-2111 від 22.05.2007 р. про погашення заборгованості за договором комісії № 12/06-735 від 26.09.2006 р., в якій повідомив його про наявність боргу та вимагав оплатити заборгованість за поставлену теплову енергію, відповідно до зобов*язань, які відповідач взяв на себе згідно з умовами договору (а.с.17 т.1), але відповідач заборгованість зазначену в вимозі не сплатив.

Відповідно до акту звірення взаємних розрахунків станом на 31.05.2007 р., який підписано позивачем, ТОВ «Сумитеплоенерго»позивачем було поставлено теплової енергії відповідачу на загальну суму 5970656,09 грн. а оплату здійснено тільки у розмірі 100000,00 грн. ( а.с.60 т.1).

Доказів перерахування позивачу боргу в сумі 5870656,09 грн. боргу відповідач ані місцевому господарському суду, ані апеляційному суду не надав.

Отже, поручившись за споживачів, внаслідок застосування делькредере заборгованість відповідача становить 5870656,09 грн., тому позовні вимоги, щодо стягнення з відповідача зазначеної суми боргу правомірно задоволені господарським судом Сумської області.

Обґрунтовано і правомірно не взято до уваги місцевим господарським судом і посилання відповідача на погашення боргу у розмірі 20000 грн., які відображені у акті звірки розрахунків станом на 31.05.2007 р., оскільки відповідачем не доведено, до якого саме договору було проведено зазначений платіж.

        За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення прийнято у відповідності з матеріалами справи, фактичними обставинами та чинним законодавством.

        Заперечення, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду по даній справі, у зв’язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2009 року по справі № 13/305-07 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись статтями 99, 101, п.1 ч.1 статті 103,  статті 105   Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду ; -

постановила:

        Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» залишити без задоволення.

         Рішення господарського суду Сумської області від 20.01.2009 по справі № 13/305-07 залишити без змін.

        Постанова набирає чинності з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом місяця.            

              Повний текст постанови підписано  23 березня 2009 року.

            Головуючий суддя                                                     О.А. Істоміна

                                                                                                                                                                     суддя                                                                                            Я.О. Білоусова                                                                

                                                                                                                                                                                  суддя                                                    О.А.Пуль