КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.03.2009                                                                                           № 13/354

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Шипка  В.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -не з"явились

 від відповідача -не з"явились

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтро-плюс"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 17.07.2002

 у справі № 13/354 (суддя  

 за позовом                               Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Вольво Україна"

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтро-плюс"

              

             

 про                                                   стягнення 9178,67 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-Плюс” про стягнення 8881,43 грн. основної заборгованості, 187,24 грн. інфляційних збитків, 110 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду м. Києва від 17.07.2002р. у справі № 13/354 позовні вимоги задоволенні.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-Плюс” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” 8881,43 грн. основної заборгованості, 187,24 грн. інфляційних збитків, 110 грн. 3% річних, 91,79 грн. витрат по сплаті держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.11.2002р. розгляд справи № 13/354 було призначено на 12.12.2002р.

          Через відділ документального забезпечення 12.12.2002р. від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому він просить суд рішення залишити без змін, а апеляційну  скаргу без задоволення.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2002р. зупинено апеляційне провадження у справі № 13/354 до розгляду Вищим господарським судом України касаційної скарги.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 03.02.2003р. відмовлено у прийнятті касаційної скарги ТОВ “Істро-Плюс” на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2002р. у справі № 13/354.

           Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2003р. поновлено апеляційне провадження  у справі № 13/354, розгляд апеляційної скарги призначено на 03.04.2003р.

          Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2003р. зупинено провадження у справі № 13/354 та призначено експертизу, проведення експертизи доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

Заявою від 30.05.2003 № 2309/л Київський науково-дослідний інститут судових експертиз звернувся до Київського апеляційного господарського суду з проханням надати на огляд автомобіль “Volvo FH-12” держ. № 047-03 КА та відповідні документи до нього; забезпечити належні умови для огляду (в тому числі надати спеціалістів для розбирання компресора); надати акт № 80-000000762 від 23.06.2000 р. про проведення ремонту та забезпечити виконання попередньої оплати вартості експертизи у розмірі 839 грн.52 коп.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2003 р. було зобов'язано сторін виконати вищезазначені дії.

Листом від 11.07.2003 № 2011 Київський науково-дослідний інститут судових експертиз вдруге звернувся до Київського апеляційного господарського суду в якому повідомив про невиконання сторонами вищезазначеної ухвали.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2003 у справі № 13/354 для проведення експертизи повторно зобов'язано сторін вчинити певні дії та надати необхідні документи (п. 1 резолютивної частини ухвали).

Листами № 02-11/1334 від 14.09.2006р., № 02-11/1664 від 01.10.2007р. та № 02-12/800 від 19.05.2008р. Київський апеляційний господарський суд неодноразово звертався до Київського науково-дослідного інститут судових експертиз про надання результатів проведення технічної експертизи.

Однак до цього часу результати проведення призначеної у справі № 13/354 автотоварознавчої експертизи на адресу Київського апеляційного господарського суду не надходили, будь-якої інформації від сторін про виконання ними вимог ухвал Київського апеляційного господарського суду від 28.08.2003 щодо вчинення певних дій та надання необхідних документів (п. 1 резолютивної частини ухвали) судом отримано не було.

11.07.2008р. Київський науково-дослідний інститут судових експертиз листом № 10/5б-3104/1 від 09.07.2008р. повідомив суд, що проведення експертизи було доручено експерту Григор’єву О.І. 29.05.2003р. експертом на адресу суду був зроблений письмовий запит на надання для огляду вантажного автомобіля Вольво д.н. 047-03 КА разом із документами на нього, акту № SD-000000762 від 23.06.2000р. про проведення ремонту, забезпечення умов огляду ТЗ. Судом на підставі цього була винесена ухвала від 05.06.2003р. щодо забезпечення клопотання експерта Григор’єва О.І.  А тому, оскільки, запит експерта залишився без задоволення провести експертизу не видалось можливим.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2009р. поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи № 13/354 на 17.02.2008р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2009р. розгляд справи № 13/354 було відкладено на 17.03.2009р. у зв’язку з не з’явленням у судове засідання представників сторін.

Встановлено, що в судове засідання 17.03.2009р. представники сторін не з’явилися, причини неявки суду не повідомили. Хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Розглянувши доводи скарги,  перевіривши матеріали справи та зібрані у ній докази, колегія апеляційного господарського суду встановила наступне.

19.02.1999р. між Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” був укладений Договір спільної діяльності по організації та експлуатації авторизованої майстерні по технічному обслуговуванню тягачів і вантажних автомобілів “VOLVO” № 2Дд-99 (далі-Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, метою спільної діяльності сторін є організація і експлуатація авторизованої майстерні по технічному обслуговуванню тягачів та вантажних автомобілів “VOLVO”.

Відповідно до п. 1.4 Договору під експлуатацією  авторизованої майстерні по технічному обслуговуванню тягачів та вантажних автомобілів “VOLVO” розуміється надання послуг по гарантійному, сервісному і іншому обслуговуванню тягачів та вантажних автомобілів“VOLVO”.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” 23.06.2006р.  надало Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтро-Плюс” послуги по ремонту автомобіля та продало запчастини до цього автомобіля.

Згідно з актом виконаних робіт № 80-00000762 від 23.06.2000р, підписаним з обох сторін, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” на підставі довіреності ЯАД № 0994417 від 23.06.2000р. було виконано ремонт автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” VOLVO FH-12  державний номер 047-03 КА на суму 8881,43 грн. За проведений ремонт та продані запчастини відповідачу був виставлений рахунок № SD-00000653 від 23.06.2000р.

Згідно з актом виконаних робіт № SD -00000793 від 23.06.2000р підписаним з обох сторін, зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” на підставі довіреності ЯАД № 0994417 від 23.06.2000р. було виконано ремонт автомобіля Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс”  VOLVO FH-12  державний номер 047-03 КА на суму 110,75 грн. За проведений ремонт відповідачу був виставлений рахунок № SD -00000656 від 23.06.2000р.

Загальна вартість наданих послуг та проданих запасних частин складає 8992,18 грн.

Спільну діяльність по ремонту вантажних автомобілів марки VOLVO “Вольво Україна – СД” було припинено згідно з Угодою про припинення спільної діяльності від 30.09.2001р.

Відповідно до п. 3 Протоколу між сторонами Договору про спільну діяльність від 27.09.2001р. та розподільчого балансу від 30.09.2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” прийняло дебіторську заборгованість, яка існувала на момент припинення спільної діяльності, в тому числі і заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” в сумі 21816,97 грн.

Листом № 352 від 22.10.2001р. VOLVO “Вольво Україна – СД” повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” про те, що у зв”язку з припиненням спільної діяльності “Вольво- спільна діяльність” та відповідно до протоколу між Товариством з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна” та Українським державним підприємством по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів “Укрінтеравтосервіс” від 21.09.2001р. право вимоги до боржників “Вольво- спільна діяльність” переходить до Товариства з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна”. У зв’язку з цим вся заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” має бути сплачена Товариству з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна”.

Отже, відбулася уступка вимоги в результаті якої Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво Україна” стало кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс”.

Оскільки, правовідносини між сторонами склались до прийняття Цивільного кодексу України, то до них підлягає застосування Цивільний кодекс УРСР.

Відповідно до ст. 197 Цивільного кодексу УРСР, уступка вимоги кредитором іншій особі допускається, якщо вона не суперечить закону чи договору або коли вимога не пов'язана з особою кредитора.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво- Україна” 22.10.2001р. направило Товариству з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” повідомлення № 352 про припинення спільної діяльності “Вольво Україна – СД” та уступку вимоги.

Згідно ст. 165 Цивільного кодексу УРСР, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором.

Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями “Вольво -Україна” на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” була направлена претензія № 358 від 11.12.2000р. в якій просив погасити заборгованість в сумі 8992,18 грн.

Листом № 31 від 27.04.2001р. Товариство з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” визнало існування заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна” та частково погасило заборгованість на суму 110,75 грн.

Відповідно до ст. 161 Цивільного кодексу УРСР, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 162 Цивільного кодексу УРСР, встановлено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається, за винятком випадків, передбачених законом.

Таким чином, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна” в частині стягнення основного боргу в сумі 8881,43 грн. на думку колегії суддів є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також, Товариство з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна” просило у позові стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 187,24 грн. та 3% річних у розмірі 110 грн.

Відповідно до ст. 214 Цивільного кодексу УРСР, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Оскільки, місцевий суд дійшов вірного висновку про задоволення основного боргу в сумі 8881,43 грн., то і вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Вольво Україна” в частині стягнення індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання у розмірі 187,24 грн. та 3% річних у розмірі 110 грн. також є підставними та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що місцевий  суд дійшов вірного висновку  про  задоволення позовних вимог.

За таких обставин, колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 17.07.2002р. по даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст. 105  ГПК України, колегія, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтро-плюс” залишити без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва у справі  № 13/354 від 17.07.2002р. залишити без змін.

Матеріали справи № 13/354 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді