ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "12" березня 2009 р.                                                           Справа № 12/123-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                   Вечірка І.О

при секретарі                                                            Кузнєцовій Г.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Галицького І.П.- представника за довіреністю від 18.11.2008р.,

від відповідача: не з"явився,

  

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинська

птахофабрика", смт. Літин Вінницької області

на рішення господарського суду Вінницької області

від "23" грудня 2008 р. у справі № 12/123-08 (суддя Кожухар М.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта", с. Жовтневе

Попільнянського району Житомирської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика", смт. Літин

Вінницької області

про стягнення 86702,62 грн.,  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2008 р. (дата підписання - 26.12.2008 р.) у справі №12/123-08 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика" про стягнення 86702,62 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 52014,40 грн. основного боргу, 8525,72 грн. пені, 21398,82 грн. інфляційних, 4480,27 грн. 3% річних, 864,19 грн. витрат на держмито та 117,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, вважаючи, що судом були невірно застосовані норми матеріального права, відповідач у справі                ( Товариство з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика" ) подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове рішення, яким визнати за відповідачем борг у сумі 52014,40 грн. та 3% річних в сумі 4480,27 грн., в задоволенні решти  позовних вимог відмовити.

Відповідач у скарзі зазначив, що позивач згідно з умовами укладеного 17.04.2006 р. договору купівлі- продажу поставив першому курчат на загальну суму 132014,40 грн., а відповідач перерахував за поставлених курчат  80 000 грн. протягом червня-жовтня 2006 року в порушення умов договору, а саме п.3.3, на що заперечень з боку позивача не було.

Відповідач вважає, що позивач погодився прийняти виконання зобов"язання частками, чим змінив умови договору.

ТОВ "Літинська птахофабрика" визнає лише основну суму боргу в розмірі 52014,40 грн., а також 3% річних за користування чужими коштами.

Щодо пені в сумі 8 525,72 грн. та інфляційних в сумі 21398,82 грн. скаржник зазначив таке.

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України за порушення грошових зобов"язань встановлюється штраф, розмір якого визначається обліковою ставкою Національного банку України. Правильність нарахування пені не є підставою для стягнення коштів з відповідача в розмірі 8 525,72 грн., оскільки суд не надав належної оцінки тому факту, що сторони змінили умови п.3.3 договору ( відповідач тим, що перераховував кошти частково, а позивач тим, що погодився прийняти виконання зобов"язання частками ). Докази звернення позивача з вимогою погашення заборгованості за поставлених курчат відсутні.

ТОВ "Літинська птахофабрика" дійшла висновку, що пеня повинна нараховуватись з 26.09.2008 р., з моменту надіслання претензії, адже саме тоді позивач заявив про свої порушені права. Це стосується і інфляційних, оскільки застосування цієї санкції не передбачено договором.

З посиланням на ч.6 ст.232 ГК України відповідач у скарзі вказав, що інфляційні мали бути розраховані з 26 квітня 2006 року по 26 жовтня 2006 року, а не за весь період.

Скаржник зазначив, що суд першої інстанції не врахував фінансове становище відповідача, ступінь виконання зобов"язань боржником (більша частина боргу погашена), що у відповідності з ч.1 ст.233 ГК України може бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій.

В судове засідання скаржник свого представника не направив, про причини його неявки суд не повідомив.

Слід зазначити, що копії ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та призначення судового засідання надіслано на адреси сторін рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить відповідний реєстр відправки Житомирського апеляційного господарського суду за 24.01.2009 р., тобто сторони належним чином повідомлені про місце засідання суду.

З урахуванням приписів ст.101 ГПК України нез"явлення в судове засідання представника сторони, повідомленої належним чином про дату, час та місце апеляційного перегляду справи, не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті за наявними матеріалами справи.

Враховуючи викладене, апеляційний суд розглянув скаргу відповідача по суті без участі його представника.

Позивач у письмовому відзиві за №52-09 від 10.03.2009 р. на апеляційну скаргу та його представник у засіданні суду проти доводів й вимог скарги заперечив, вважаючи рішення господарського суду Хмельницької області від 03.12.2008 р. законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у повному обсязі законність та обґрунтованість оскаржуваного судового акту, судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика" з огляду на наступне.

Матеріали справи свідчать, що між сторонами у справі 17.04.2006 р. укладено  договір купівлі- продажу, згідно з яким позивач поставив відповідачу курчат на загальну суму 132014,40 грн., а відповідач провів лише частковий розрахунок, перерахувавши за поставлених курчат  80 000 грн.

Після заявлення претензії з вимогою розрахуватись у повному обсязі та її незадоволення ТзОВ "Агровіта" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовною заявою про стягнення  з ТзОВ " Літинська птахофабрика" 86702,62 грн., в тому числі 52014,40 грн. основного боргу, 8731,88 грн. пені, 21398,82 грн. інфляційних нарахувань та 4556,95 грн. три відсотка річних (а.спр.2-7).

В своїй заяві  позивач, зокрема посилався на умови укладеного 17.04.2006 р. з відповідачем договору кіпівлі-продажу, зазначивши, що Літинська птахофабрика не у повному обсязі виконала свої договірні зобов"язання, що стало підставою для нарахування пені, інфляційних, 3% річних.

При цьому, навівши відповідні розрахунки, позивач посилався на приписи ст.ст.193,199 ГК України, ст.ст.526,546,549,551,625 ЦК України.

Ухвалою  господарського суду Вінницької області від 29.10.08р. порушено провадження у справі №12/123-08 і прийнято позовну заяву до розгляду (а.спр.1).

Як вже було зазначено, рішенням господарського суду Вінницької області від 23.12.2008 р. (дата підписання - 26.12.2008 р.) у справі №12/123-08 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агровіта" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика" про стягнення 86702,62 грн. задоволено частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 52014,40 грн. основного боргу, 8525,72 грн. пені, 21398,82 грн. інфляційних, 4480,27 грн. 3% річних, 864,19 грн. витрат на держмито та 117,61 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено (а.спр.108,109).

В своєму рішенні суд першої інстанції з посиланням на положення  ст.193 ГК України, ст.ст.526,625,655,692 ЦК України вказав, зокрема, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 52014,40 грн. підлягають задоволенню. Здійснений позивачем розрахунок суми пені відповідає законодавству та умовам договору в сумі 8525,72 грн. Решта суми пені нарахована з 24.04.06р. по 26.04.06р. у порушення п. 3.3 договору поставки. Наведений позивачем розрахунок суми трьох процентів річних відповідає законодавству в частині стягнення 4480,27 грн., в стягненні  76,68  грн.  трьох процентів річних слід відмовити у зв"язку з невірно здійсненим розрахунком. Розрахунок інфляційних здійснено в межах, передбачених законодавством.

Апеляційний суд погоджується з рішенням суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У відповідності з ч.1, п.1 ч.2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агровіта" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика" (покупець) 17.04.2006 р. укладено  договір купівлі- продажу      ( а.спр.8,9 ), згідно з яким договором купівлі-продажу б/н від 17.04.06р.  по видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю "Агровіта" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика" товар (добові курчата бройлерного кроса К088 308) на загальну суму 132014 грн.

Вищевказаний договір є підставою виникнення між сторонами цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони узгодили, що кількість і ціна продукції, яка поставляється, вказується в накладних на товар, що є невід" ємною частиною договору, або ж у доповненнях до договору на кожну партію товару. Ціни та кількість на товар, що поставляється, вважаються прийнятими (узгодженими) покупцем, якщо представник покупця прийняв товар продавця по цінам і кількості, які вказані в накладних на відповідну партію товару.

Згідно з п. 3.3 договору оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% оплати на протязі п"яти банківських днів з моменту отримання товару. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

Станом на день розгляду справи судом першої інстанції відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково в сумі 80000 грн. Таким чином, залишок боргу склав 52014,40 грн., що стверджується договором б/н від 17.04.06 р.         ( а.спр.8,9 ), копіями видаткових накладних (а.спр.10,11),          копією картки рахунку (а.спр.12), копією претензії та відповіді на неї (а.спр.13,48), виписками банку        (а.спр.77-100), розрахунком ціни позову, відзивом відповідача на позов (а.спр.71), копією акту звірки взаємних розрахунків (а.спр.19) .

Згідно з ч.ч.1,2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договору б/н від 17.04.06р. встановлено, що оплата кожної партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця в розмірі 100% оплати на протязі п"яти банківських днів з моменту отримання товару. Датою сплати вважається дата зарахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.

З"ясуванням наявних у справі доказів судовою колегією встановлено, що в  порушення приписів ч.1ст. 193 ГК України, ст.526 ЦК України відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, провівши лише частковий розрахунок (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне).

На думку апеляційного суду, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 52014,40 грн. обґрунтовані, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що вони підлягають задоволенню.

Як вже зазначалось, однією з позовних вимог було стягнення з відповідача         8 731,88 грн. пені.

З приводу цієї вимоги судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Пеня, виступаючи однією із форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчиняється у письмовій формі ( одним із видів забезпечення виконання зобов"язання є неустойка, зокрема пеня - ч.1 ст. 546 ЦК України, ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до п. 6.1 договору у випадку несвоєчасної оплати за товар у відповідності до строків, передбачених даним договором, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми боргу за кожен день прострочення платежів.

Таким чином, правочин щодо забезпечення виконання зобов"язання вчинено у письмовій формі, розмір пені встановлено за згодою сторін.

На думку апеляційного суду, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення пені в сумі 8525,72 грн., нарахованої за період з 27.04.06 р. Апеляційний суд частково погоджується із здійсненим позивачем розрахунком пені.

Суд першої інстанції правомірно стягнув вказану суму з відповідача на користь позивача, а також правильно відмовив в задоволенні решти суми пені, оскільки вона нарахована з 24.04.06р. по 26.04.06р. у порушення п. 3.3 договору поставки, яким встановлено строк оплати товару на протязі 5-ти банківських днів з моменту отримання товару. Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з цього, оскільки товар отримано відповідачем 19.04.06р., то строк оплати, перебіг якого починається з наступного дня, закінчується 26.04.06р.

При цьому, слід зазначити про помилковість тверджень відповідача в апеляційній скарзі, що правильність нарахування пені не є підставою для стягнення коштів з відповідача в розмірі 8 525,72 грн., оскільки суд не надав належної оцінки тому факту, що сторони змінили умови п.3.3 договору ( відповідач тим, що перераховував кошти частково, а позивач тим, що погодився прийняти виконання зобов"язання частками ). Докази звернення позивача з вимогою погашення заборгованості за поставлених курчат відсутні.

Судова колегія наголошує про відсутність підстав вважати, що сторони змінили умови договору з огляду на таке.

Згідно з п.7.2 договору купівлі-продажу від 17.04.2006 р. зміни і доповнення до цього договору будуть дійсними у тому випадку, якщо їх вчинено в письмовій формі й підписано уповноваженими особами.

Відповідачем не доведено, що мало місце внесення змін до договору у порядку, встановленому його п.7.2, відповідні докази відсутні.

Статтею 11 ГПК України, приписами ст.188 ГК України встановлено певний порядок, зокрема  внесення змін в господарський договір.

В матеріалах справи відсутні докази, що зміни в договір купівлі-продажу вносились у встановленому ст.188 ГК України порядку.

Крім того, апеляційний суд наголошує, що недотримання досудового порядку зміни договору не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про зміну договору.

В матеріалах справи відсутні докази, що сторона зверталась до суду з відповідним позовом та що судом прийнято відповідне рішення.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що умови договору, зокрема його п.3.3 не змінювались, а відповідач вважає зміною умов договору прострочення ним обов"язку по оплаті отриманої продукції.

Вказаним пунктом визначено строк проведення розрахунків.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України  якщо у зобов"язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За таких обставин помилковими є твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що пеня повинна нараховуватись з моменту надіслання претензії, а не за весь час.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Фактично відповідач, як вже зазначалось, не виконав зобов"язання у строк, встановлений договором, тобто є  боржником, що прострочив.

Згідно з ч.2 ст.625  Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На думку апеляційного суду, обґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення 4480,27 грн. 3% річних, а тому суд першої інстанції правомірно їх задовольнив. Судова колегія частково погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних.

В стягненні  76,68  грн.  трьох процентів річних слід відмовити (аналогічного висновку дійшов і суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись).

Апеляційний суд визнає правильним наведений позивачем розрахунок інфляційних, а відтак позовні вимоги про стягнення 21398,82 грн. підлягають задоволенню (аналогічного висновку дійшов і  суд першої інстанції, з яким не можна не погодитись).

Судова колегія наголошує, що помилковими є твердження апеляційної скарги про відсутність підстав для нарахування та стягнення інфляційних, оскільки, зокрема застосування цієї санкції не передбачено договором.

По-перше, інфляційні не являються санкціями.

По-друге, обов"язок боржника сплатити борг з урахуванням індексу інфляції передбачений ч.2 ст. 625 ЦК України.

Недоречними є посилання ТзОВ "Літинська птахофабрика" в апеляційній скарзі на те, що з врахуванням приписів ч.6 ст.232 ГК України інфляційні мали бути розраховані з 26.04.2006 р. по 26.10.2006 р.

Вищезазначена норма стосується штрафних санкцій у вигляді грошової суми, якими відповідно до ч.1 ст.230 ГК України є неустойка, штраф, пеня, а не інфляційні.

Місцевий господарський суд правильно вирішив питання розподілу судових витрат, поклавши їх на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, слід зазначити, що оскаржене рішення законне і обґрунтоване, відповідає матеріалам справи та вимогам чинного законодавства.

Помилковими є твердження скаржника про те, що суд не врахував вимоги       ч.1 ст.233 ГК України.

Зменшення розміру штрафних санкцій - це право, а не обов"язок суду.

Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заявив клопотання до суду першої інстанції про зменшення розміру пені.

В силу ст. ст. 43, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. 

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 23 грудня 2008 р. у справі № 12/123-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Літинська птахофабрика", смт. Літин Вінницької області - без задоволення.

2. Справу № 12/123-08 повернути до  господарського суду  Вінницької області.

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Вечірко І.О  

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи

2,3 - сторонам

4 - в наряд