ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_________________________________________________

__________________________________________________________________________________

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

 "12" березня 2009 р.                                                           Справа № 12/111-08

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Будішевської Л.О.

                                                                                   Вечірка І.О

при секретарі                                                            Кузнєцовій Г.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: Петрова Є.В. - представника за дорученням №1 від 02.03.2009р.,

від відповідача: Карлаш Д.О. -  представника за довіреністю від 03.01.2009р.,

  

розглянувши апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м.Калинівка Вінницької області   

на рішення господарського суду Вінницької області

від "09" грудня 2008 р.  у справі № 12/111-08 (суддя Кожухар М.С.)

за  позовом Дочірнього підприємства "Фірма Леда", м. Одеса

до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут", м. Калинівка Вінницької області   

про  стягнення 540468,79 грн.  

ВСТАНОВИВ:

  

Рішенням господарського суду Вінницької області від 09.12.2008 р. (дата підписання - 15.12.2008 р.) у справі №12/111-08 позов Дочірнього підприємства "Фірма Леда" (м. Одеса) до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (м. Калинівка Вінницької області) про стягнення 540468,79 грн. задоволено: стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" на користь позивача 503943,50 грн. основного боргу, 32466,94 грн. пені, 4058,35 грн. 3% річних, 5404,69 грн. витрат на держмито та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржене  рішення та прийняти новий  судовий акт, яким визнати за відповідачем борг у сумі 407941,96 грн., в задоволенні решти  позовних вимог (в частині стягнення пені та 3% річних)  відмовити.

Апеляційну скаргу мотивовано, зокрема тим, що судом першої інстанції неповно з"ясовано обставини, що мають значення для справи; неправильно застосовано норми матеріального та порушено норми процесуального права; висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи, а саме :

- відповідно до затверджених замовлень на поставку концентрату персику від 20.03.2008р. та 12.03.2008р. ціна за 1 тонну товару складає 14500,00 грн. Позивач в односторонньому порядку змінив ціни на поставлений товар, письмово про такі зміни відповідача не повідомив, що суперечить п.4.3. договору поставки товарів №132 від 24.03.2008р., однак вказане судом не було прийнято до уваги;  

- в зв"язку з необґрунтованим розрахунком суми основного боргу, позивачем відповідно неправильно нараховані штрафні санкції, оскільки вони нараховувались виходячи з суми основного боргу в розмірі 503943,50 грн.;

- рішення місцевого господарського суду в частині стягнення пені та 3% річних в загальній сумі 36525,29 грн.  підлягає скасуванню.

  

В судовому засіданні представник відповідача підтримала доводи, викладені в апеляційній  скарзі, надавши пояснення в обґрунтування своїх тверджень. Вважає рішення господарського суду Вінницької області від 09.12.2008р. таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених у скарзі.

Представник позивача  заперечив проти доводів й вимог апеляційної скарги, надавши пояснення в обґрунтування своїх заперечень. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права. Просить рішення  господарського суду  Вінницької  області  від 09.12.2008р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення (більш детально позицію ДП "Фірма Леда" викладено в письмовому відзиві на апеляційну  скаргу від 10.03.2009р.).

Згідно з ч.2 ст.101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В вересні 2008р. Дочірнє підприємство "Фірма Леда" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (вказану особу зазначено в якості відповідача)  про стягнення 540468,79 грн., з яких 503943,50 грн. - сума основного боргу, 32466,94 грн. - пеня та  4058,35 грн. - 3% річних (а.с.2-3).  В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між сторонами договір поставки товарів  №132 від 24.03.2008р., видаткові накладні, довіреності на отримання товаро-матеріальних цінностей, банківські виписки.   

Разом з  позовною  заявою  ДП "Фірма Леда" було подано  клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на розрахунковий рахунок відповідача в розмірі позовних вимог  (а.с.10-11).

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 26.09.2008р. порушено провадження у справі №12/111-08, вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду, відмовлено в задоволенні клопотання ДП "Фірма Леда" про вжиття заходів до забезпечення позову ( а.с.1 ).

Розглянувши позовні вимоги по суті, господарський суд Вінницької області, як вже зазначалось, своїм рішенням від 09.12.2008р. позовні вимоги ДП "Фірма Леда" задовольнив, стягнувши на його користь  з ВАТ "Вінніфрут" 503943,50 грн. основного боргу, 32466,94 грн. пені, 4058,35 грн. - 3% річних, 5404,69 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.85-86).

В своєму рішенні суд першої інстанції з посиланням на положення  ст.193 ГК України та ст.ст.526,625,655 ЦК України вказав, зокрема, що вимоги про стягнення основного боргу в сумі 503943,50 грн. підлягають задоволенню. Розрахунок суми пені та 3% річних  здійснено в межах, передбачених законодавством.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.03.2008р. між сторонами у справі - Дочірнім підприємством "Фірма Леда" (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством "Вінніфрут" (покупець) укладено договір поставки товарів №132  (надалі договір)  (а.с.12-14), відповідно до умов якого постачальник зобов"язався передати у власність покупця товари, а покупець зобов'язався в порядку та на умовах, визначених у договорі, прийняти та оплатити товар. (п.1.1 договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін.   Договір діє до 31.12.2008 р. (п.п.11.1,11.2 договору).

Пунктом 1.2. сторони погодили, що найменування, одиниці виміру, кількість, асортимент, ціна товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються в видаткових накладних, що є невід"ємною частиною цього договору.

В розділі  5 договору поставки товарів  №132 сторони обумовили, що покупець здійснює оплату за отриману партію товару  в наступному порядку:

- 30% від вартості партії товару відповідач оплачує в день отримання товару на склад відповідача;

- 70% - не пізніше 14 календарних днів від дати поставки товару на склад відповідача.

Оплата проводиться на поточний рахунок позивача (п.п.5.1., 5.2, 5.3. договору).  

На виконання умов   договору ДП "Фірма Леда" передано, а ВАТ  "Вінніфрут"  прийнято  шляхом поставки 29.04.08р. на суму 591601,39 грн., 16.05.08р. на суму 186723,90 грн., 26.05.08р. на суму 184011,30 грн., 28.05.08р. на суму 183852,90 грн., 04.06.08р. на суму 150945,60 грн.,10.06.08р. на суму 104145,00 грн.  товар, а всього  на загальну суму 1401280,09 грн.

Однак свої зобов’язання на виконання умов договору  покупець (ВАТ "Вінніфрут")  виконав  частково.

На час винесення рішення судом першої інстанції, за поставлену позивачем продукцію відповідач перерахував 897336,59 грн. Таким чином, залишок боргу склав 503943,50 грн.

Наведені факти стверджується копіями видаткових накладних та довіреностей  (а.с.15-22), виписками банку (а.с.72-75), копією претензії (а.с.8-9), відзивом відповідача на позов (а.с.39-40).

 

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачені договори та інші правочини.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст.525, 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Аналогічне положення містить ст.193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Приписами ст. 655 ЦК України передбачено, що одна сторона - продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.  

Частиною 1 статті 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Перевіривши наявні в матеріалах справи письмові докази, колегія суддів апеляційної інстанції встановила, що відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав, здійснивши лише частковий розрахунок за отриманий товар в сумі 897336,59грн.  

З урахуванням викладеного, підтвердженою є заборгованість ВАТ" Вінніфрут" перед ДП "Фірма Леда" за договором №132 від 24.03.2008р.  в розмірі 503943,50 грн., а тому задоволення позову в частині стягнення даної суми основного боргу є обґрунтованим.

Щодо позовних вимог в частині стягнення  пені в сумі 32466,94 грн.  та 3% річних в сумі 4058,35 грн.  слід вказати наступне.

Частиною 2 ст.193 ГК України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності зі ст.ст.1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4 договору №132 від 24.03.2008р. сторони погодили, що у разі прострочення відповідачем оплати партії товару позивач має право вимагати, а відповідач зобов"язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період вчинення правопорушення у сфері господарювання. від суми заборгованості (невиконаного зобов"язання), за кожен день прострочення виконання зобов"язання.

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов"язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з розрахунку позивача, пеня в сумі 32446,94грн. та 4058,35грн. 3% річних нараховані останнім у відповідності до наведених норм, а тому є правомірним задоволення позову щодо стягнення вказаних сум.

З приводу доводів, викладених в апеляційній  скарзі,  судова колегія апеляційної інстанції  вважає за необхідне вказати таке.

Позовна заява Дочірнього підприємства "Фірма Леда" стосується заборгованості за договором №132 від 24.03.2008р., що утворилась за накладними №3524, №3625"а", №3820, №4018, постачання продукції за якими здійснювалось в період з 26.05.2008р. по 10.06.2008р.

Заперечення відповідача з приводу ціни одного з видів отриманої продукції - концентрату персику стосується накладних від 29.04.2008р.  

Слід зазначити, що відповідач не надав ні  суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів направлення позивачу заявок згідно п.1.3. договору з певною ціною концентрату персику.  

Крім того, як вбачається  з пункту 4.1. договору сторони обумовили, що ціна на товар встановлюється у національній валюті (гривнах) у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною договору.

Товар за накладними було прийнято відповідачем, про що свідчить відмітка  (підпис представника відповідача в графі  "Прийняв") на видатковій накладній.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що ВАТ "Вінніфрут" отримуючи товар за ціною, яка зазначена у видаткових накладних, сплачуючи грошові кошти за концентрат персику, зокрема, по спірній поставці від 29.04.2008р., про що свідчать банківські виписки (а.с.73), погодився з ціною, зазначеною в накладних за партію товару.

У відповідності до ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному  законом  порядку  встановлює наявність чи відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч.1 ст.36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У відповідності до ст.43 ГПК України, господарський  суд  оцінює докази за  своїм  внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом; визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона  обґрунтовує  свої вимоги  або  заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно ст.34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно  до  законодавства повинні бути  підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Підсумовуючи вищевикладене, слід вказати, що інші доводи апеляційної скарги, не заслуговують  на увагу, не ґрунтуються на нормах  чинного законодавства,  спростовуються матеріалами справи та не можуть бути підставою для скасування рішення  господарського  суду  Вінницької області від 09 грудня 2008 р. у справі                № 12/111-08, а тому  його  слід залишити без змін як законне  та обґрунтоване.

Керуючись ст.ст.  101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                        

                                      ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 09.12.2008р. у справі  №12/111-08 залишити без змін, а апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут" (м. Калинівка Вінницької області)  - без задоволення.

2. Справу № 12/111-08  повернути до господарського суду Вінницької  області.

     

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Будішевська Л.О.  

                                                                                           Вечірко І.О  

Віддрук. 4 прим.:

-----------------------

1 - до справи,

2,3 - сторонам,

4 - в наряд.