ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р.Справа № 922/2473/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

при секретарі судового засідання Помпі К.І.

розглянувши справу

за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк", м. Лозова

до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Лозівське АТП - 16309", м. Лозова за участю прокуратури Харківської області

про визнання права власності

за участю представників сторін:

прокуратури - ОСОБА_4, посвідчення № 027080 від 01.07.2015 року;

позивача - ОСОБА_5, довіреність від 01.05.2015 року; ОСОБА_1, директор;

відповідача - ОСОБА_6, довіреність від 22.04.2015 року;

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до ОСОБА_3 акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство - 16309" про визнання права власності на: нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, огорожу - 650 п.м., асфальтовану відкриту стоянку на 150 авто, площею 6400 кв.м., зовнішнє освітлення ЛЕП-10КВТ, мережі водопостачання та каналізації, газопровід внутрішній, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1. Також позивач просить визнати за ним право власності на рухоме майно - транспортні засоби: ПАЗ 3205 (1991 рік випуску, державний номер АХ 6456ВІ, реєстраційне свідоцтво АХС111379, дата реєстрації 14.05.2008 року), IKARUS 250 (1986 рік випуску, державний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво АХС045006, дата реєстрації 07.07.2007 року), DAIMLER-BENZ 0303 (1977 рік випуску, державний номер АХ 7651ВА , реєстраційне свідоцтво АХС025380, дата реєстрації 09.06.2007 року); DAIMLER-BENZ (1987 рік випуску, державний номер 2883ХІА , реєстраційне свідоцтво ХАС533897, дата реєстрації 12.06.2002 року); IKARUS 256 (1988 рік випуску, державний номер 0967ХАХ, реєстраційне свідоцтво ХАС246084, дата реєстрації 21.08.1997 року), КРАЗ 256 (1993 рік випуску, державний номер 2782ХАФ, реєстраційне свідоцтво ВЦ827992, дата реєстрації 09.04.1993 року), ГАЗ 3307 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтвоХАС048003, дата реєстрації 12.01.1995 року).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 квітня 2015 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі.

Під час розгляду справи, розгляд справи неодноразово відкладався ухвалами суду від 27.04.2015 року, 18 травня 2015 року, 09 червня 2015 року та 16 червня 2015 року для надання можливості сторонам надати докази по справі.

У судовому засіданні 22 червня 2015 року була оголошена перерва до 25 червня 2015 року об 12:30 год.

Після перерви розгляд справи був продовжений у судовому засіданні 25 червня 2015 року об 12:30 год.

У судовому засіданні 25 червня 2015 року була оголошена перерва до 30 червня 2015 року о 10:00 год.

Після перерви у судовому засіданні розгляд справи був продовжений 30.06.2015 року о 10:00 год.

У судовому засіданні були присутні представники позивача, які підтримують позовні вимоги в повному обсязі та просять суд задовольнити позов. Додатково представниками позивача було надано клопотання за вх. № 26234 про долучення до матеріалів справи оригіналів банківських виписок, які підтверджують проведення банківських платежів. Крім того було також надано клопотання за вх. № 26091 про долучення до справи додаткових документів, які необхідні для розгляду справи. Надані документи досліджені та долучені судом до матеріалів справи.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнає, просить суд відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у письмових заперечення, які містяться в матеріалах справи. Крім того, представником відповідача також було надано клопотання за вх. № 26207 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме виписки банку по рахункам. Надані документи долучені судом до матеріалів справи.

Присутній представник прокуратури проти позову заперечує, але ніяких пояснень стосовно позовних вимог не надав.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

Між позивачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" та відповідачем ОСОБА_3 акціонерним товариством "Лозівське АТП-16309" укладена рамкова (генеральна) угода "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2 від 14.02.2003 року, яка визначає параметри наступних договірних зв’язків сторін. В рамках цієї угоди сторонами було підписано договір поворотної фінансової допомоги (позики) № 2-а від 14.02.2003 року та договір оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 року. Зазначені договори та угода пролонговані, є чинними та не оскарженими.

Відповідно до договору про поворотну фінансову допомогу та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 року до нього, позивачем надається відповідачу грошова допомога - безвідсотковий грошова позика, розмір якої зазначено в договорі. Таким чином, між позивачем та відповідачем існують грошові зобов’язання.

На підставі договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року у володіння та користування з подальшим правом викупу відповідно до пунктів 1.1., 4.8. договору, передано відповідне майно ОСОБА_3 акціонерного товариства "Лозівське автотранспорте підприємство 16309". Перелік майна, що передано у лізинг, уточнювався за згодою сторін шляхом укладення додатків до договору, що є його невід’ємною частиною. Вказаний договір засвідчує існування взаємних майнових зобов’язань позивача та відповідача.

За результатами річних підсумків ОСОБА_3 акціонерного товариства "Лозівське АТП-16309" встановлена заборгованість товариства перед позивачем, яка виникла в процедурі виконання генеральної угоди "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2 від 14.02.2003 року та безпосередньо за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 2-а від 14.02.2003 року. Зазначена обставина зафіксована в протоколі № 1/2012 загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" від 27.04.2012 року, відповідно до якого позивача визнано найбільшим кредитором відповідача та прийнято рішення в забезпечення виконання зобов’язань передати позивачу нерухоме майно, власником якого є відповідач на підставі наказу регіонального відділення ФДМУ від 05.01.1996 року № 1-П.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на підтвердження існуючої заборгованості та її визнання боржником, за пропозицією відповідача укладена угода про припинення зобов’язання передачею відступного № 2 від 30.03.2014 року. Згідно цієї угоди сторони вважають за можливе передати у власність кредитора – позивача по справі, відповідне нерухоме та рухоме майно, власником якого є відповідач. Вказана угода укладена в простій письмовій формі, відтворює на паперовому носії волевиявлення сторін і декларує фактичне припинення взаємних зобов’язань.

За нотаріальним посвідченням договору про передання відступного сторони звернулись до нотаріуса. Останній на усній консультації повідомив позивачу та відповідачу, що форма договору відступного законодавчо не визначена, крім того організаційно-правова форма відповідача не відповідає діючому законодавству України. Таким чином зазначені обставини перешкоджають нотаріальному посвідченню цієї угоди.

Розуміючи важливість належного оформлення права власності на нерухоме та рухоме майно, бажаючи надати легітимності переходу права власності від відповідача до позивача сторони прийшли згоди про можливість оформлення права власності на майно, що є предметом відступного, враховуючи наявність укладеного сторонами договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року шляхом підписання договору купівлі-продажу. З метою переоформлення права власності на нерухоме майно, зазначене вище, сторони звернулися до приватного нотаріуса за місцем розташування об’єкту реєстрації прав за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна № 4 від 31.03.2014 року. За результатами розгляду поданих сторонами документів нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 135/02-31 від 01.04.2014 року. Підставою відмови нотаріусом зазначена невідповідність статутних документів відповідача вимогам законодавства про акціонерні товариства – відсутність такої організаційно-правової форми, як відкрите акціонерне товариство. Одже, зазначена обставина стала перешкодою належному оформленню переходу права власності від відповідача до позивача як наслідок відступного, а також робить неможливим перехід права власності в порядку п.4.8 договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року від лізингодавця до лізингоодержувача.

Також, позивач у позовній заяві наголошує, що фактичним власником нерухомого та рухомого майна, зазначеного вище, є ТОВ "Лозівський автопарк". Вказаний факт ніким до подачі позову не заперечувався. Приймаючи до уваги те, що право власності захищається законом, але зміни в законодавстві України позбавили позивача можливості оформити за собою право власності на належне йому майно відповідно до вимог діючого законодавства України з питань реєстрації речових прав на рухоме та нерухоме майно, позивач був змушений звернутись до суду з відповідним позовом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог на підставі їх необгрунтованості та безпідставності, вказуючи на те, що в матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження платежів за вказаними вище договорами. Також відповідач не визнає існування грошових та майнових зобов’язань перед позивачем. Відмову від виконання зобов’язань за реальними договорами обгрунтовує наявністю відкритого провадження стосовно відповідача про визнання його банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Розглядаючи вимоги позивача та заперечення відповідача, суд виходить з наступного.

Як було вище зазначено, між товариством з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" та ОСОБА_3 акціонерним товариством "Лозівське автотранспорте підприємство 16309" 14.02.2003 року укладена угода "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2. Вказана угода є рамочною угодою та містить елементи організаційно-господарського договору, передбаченого статтею 186 ГК України. Зі змісту зазначеного вище документу встановлено, що її укладення спрямовано на забезпечення організації господарської діяльності двох учасників господарських відносин – позивача та відповідача. В рамках цієї угоди сторонами було підписано договір № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003р., договір оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 року.

Відповідно до договору про поворотну фінансову допомогу та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 року до нього позивач зобов’язався надавати відповідачу грошову допомогу - безвідсоткову грошову позику. Вказаний договір укладено з дотриманням вимог статті 181 ГК України та статті 208 ЦК України у письмовій формі, засвідчений підписами та печатками представників сторін правочину. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою сторін, спрямовані на встановлення дійсних господарських зобов’язань.

Відповідно до частини 2 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законодавством порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Судом встановлено, що виконання позивачем своїх зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 2-а від 14.02.2003 року підтверджується банківськими виписками, платіжними документами, залученими до матеріалів справи. Крім того, відповідно до акту перевірки відповідача - ВАТ "Лозівське АТП-16309" від 06.10.2014 року № 992/20-27-22-12/14082622, складеному Лозівською ОДПІ, встановлено, що за перевіряємий період підприємство згідно договору №2-а від 14.02.2003 року та додаткової угоди № 10 від 10.02.2006 року до даного договору отримувало поворотну фінансову допомогу від ТОВ "Лозівський автопарк" в сумі 1956915 грн. в тому числі 164040 грн. – на початок перевіряємого періоду; 294770 грн. – за 2011 рік; 716555 грн. – за 2012 рік; 781550 грн. - за 2013 рік.

Фінансова допомога за 2003-2010 роки в сумі 504077 грн., яка виходить за межі 1095 днів підтверджується банківськими виписками, долученими до матеріалів справи, на відповідні суми згідно періодів: 2003 рік - 10880,00 грн., 2004 рік - 45600,00 грн., 2005 рік - 62025,00 грн., 2006 рік - 41005,00 грн., 2007 рік - 53100,00 грн., 2008 рік - 145430,00 грн., 2009 рік - 86870,00 грн., 2010 рік - 59166,00 грн.

За період 2011-2013 років позивачем на користь відповідача були зроблені банківські платежі з поворотної фінансової допомоги на суму 129322 грн.

Судом встановлено, що фінансової допомога позивачем на користь відповідача за 2014 року була надана в сумі 380014,00 грн., також належним чином підтверджується платіжними документами.

Відповідно до реєстрів платежів в готівковій та безготівковій формі сума поворотної фінансової допомоги за 2003-2014 роки складає 2970330 грн.

Судом також з’ясовано, що отримання фінансової допомоги було узгоджено з вищим органом відповідача – загальними зборами ОСОБА_3 акціонерного товариства "Лозівське АТП 16309". Зазначена обставина підтверджується витягом з протоколу загальних зборів ВАТ "Лозівське АТП 16309" від 23.08.2014 року про надання права поворотної фінансової допомоги від ТОВ "Лозівський автопарк" в сумі 3000000грн. в тому числі - раніше отриманих 1980000 грн.

Частина 2 статті 193 ГК України закріплює обов’язок кожної сторони у зобов’язанні вжити усі заходи, необхідні для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частина 3 вказаної статті передбачає, що застосування господарських санкцій до суб’єкта, який порушив зобов’язання, не звільняє цього суб’єкта від обов’язку виконати зобов’язання в натурі.

Відповідно до статті 198 ГК України платежі за грошовими зобов’язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надані виписки банків по рахунку позивача про перерахування сум в якості фінансової допомоги, які є тотожніми з сумами отриманими відповідачем згідно банківських виписок по рахунку відповідача, тобто позивачем документально підтверджені перерахування грошових коштів на виконання своїх зобов’язань за договором поворотної фінансової допомоги (позики) № 2-а від 14.02.2003 року на користь відповідача.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до п. 1 ст. 1076 Цивільного кодексу України, Банк гарантує таємницю банківського рахунку, операцій за рахунками та відомостей про клієнта. відомості про операції та рахунки можуть бути отримані тільки самими клієнтами або їхніми представниками. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим особам і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадку та порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність.

Одже, твердження відповідача, що матеріалах справи відсутнє документальне підтвердження платежів за вказаними вище договорами суд вважає безпідставним на підставі вищевикладеного.

Як вбачається з матеріалів справи, у своїх запереченнях на позов відповідач вказує на фіктивність угоди № 10 до договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2а від 14 лютого 2003 року, оскільки в наданій до суду угоди зазначено дату її складання 10.02.2006 року, а при цьому в банківських реквізитах сторін зазначається рахунок відповідача № 26009406885, який відкрито підприємством лише 19.06.2013 року. Факт відкриття вказаного рахунку підтверджується листом Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції № 549/10/20/-27-18-30 від 11.02.2015 року.

Розглядаючи дану обставину, судом встановлено, що в 2008 році під час вибухів на сховищі боєприпасів "Арсенал" у м. Лозова офісні нежитлові приміщення позивача та відповідача, розташовані за адресою: м.Лозова, вул. Польова, 1 були частково знищені. Під час руйнування втрачено та зіпсовано частину документообігу сторін по справі. Серед документів, які знищені, була і додаткова угода № 10 від 10.02.2006 року до договору № 2-а від 14.02.2003 року поворотної фінансової допомоги (займу), в подальшому відновлена за згодою сторін.

Відповідач не спростував зазначену інформацію.

Крім того, останній не надав суду доказів неотримання зазначених грошових коштів від позивача.

Також відповідач не надав суду доказів, на підставі яких договірні стосунки сторін припинені в добровільному або примусовому порядку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що договір про поворотну фінансову допомогу є реальним, чинними, пролонгованим. За цим договором позивачем виконані зобов’язання належним чином. В свою чергу відповідачем грошові кошти отримані в сумі та в строки, визначені банківськими документами.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами у справі також був укладений договір оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року, який в подальшому був пролонгований на визначений в договорі строк. До вказаного договору сторонами долучені додаткові угоди, що є його невід’ємними частинами. Вказаний договір є комплексним (складним) договором, що передбачає наявність ознак кількох простих договорів.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд суду. Сторони мають право укласти договір, у якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі.

Предметом вказаного договору є рухоме та нерухоме майно, власником якого є ВАТ "Лозівське АТП 16309" ( лізингодавець за договором, відповідач). Вказане майно передано в лізинг ТОВ "Лозівський автопарк" (лізингоодержувач, позивач).

Пункт 1.5 договору регулює розмір лізингових платежів, що складає за погодженням сторін 1% від місячного доходу лізингоодержувача.

Згідно статті 189 ГК України ціна є вираженим у грошовій формі еквівалентом одиниці товару, який повинен застосовуватися як тариф, розмір плати, інше.

Відповідно до статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В обгрунтування розміру лізингових платежів, які позивач перераховував відповідачу, до суду надані фінансові звіти ТОВ "Лозівський автопарк". Згідно форми № 2-м (стаття 1, код рядка 010) зафіксовані доходи позивача за період з 2004 по 2013 роки, які підтверджують правильність розрахунків 1 % від доходу позивача, що підлягав сплаті на користь відповідача. Судом також оглянута довідка про доходи ТОВ "Лозівський автопарк" за час дії цього договору, яка фіксує зазначені у фінансових звітах підприємства дохід, з якого розраховувався 1%, що складає орендні (лізінгові) платежі за договором оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року.

Пункт 4.8. вказаного договору передбачає можливість викупу предмета лізингу (повністю або частково) в порядку та на умовах, передбачених згодою сторін.

З цього приводу суд зазначає, що згідно з пунктом 1, частини 1 статті 4 Закону України "Про лізинг" в редакції 1997 року, предмет лізингу переходив у власність лізингоодержувача після закінчення строку дії договору.

Відповідно до діючого Закону України "Про фінансовий лізинг" перехід права власності на предмет лізингу не пов’язаний з припиненням договору лізингу.

Частина 2 статті 8 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає укладення договору купівлі-продажу майна-предмету лізингу між сторонами договору лізингу, який і опосередковує виникнення права власності на нього у лізингоодержувача.

Відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" від 27.04.2012 року №1/2012, який знаходиться в матеріалах справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський автопарк" визнано найбільшим кредитором відповідача.

За результатом розгляду пункту 14 порядку денного "Про відчуження майна" прийнято одностайне рішення: в забезпечення виконання ОСОБА_2 згідно з чинним законодавством зобов’язань перед ТОВ "Лозівський автопарк" передати ТОВ "Лозівський автопарк" нерухоме майно ОСОБА_2, яке належить йому на підставі наказу від 05.01.1996 року 1-П Регіонального відділення ФДМУ.

Одже, загальними зборами відповідача прийнято рішення про передачу позивачу належного відповідачу на праві власності майна, яке розташоване за адресою: м.Лозова, вул. Польова, 1.

На підставі прийнятого рішення вищого органу - загальних зборів відповідача, між сторонами укладена додаткова угода № 5 від 03.05.2012 року до договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року.

Даним фактом спростовується твердження відповідача щодо відсутності згоди вищого керівного органу акціонерного товариства – загальних зборів акціонерів ВАТ "Лозівське АТП 16309" стосовно розпорядження майном товариства.

Факт передачі предмету лізингу засвідчений актом приймання-передачі рухомого складу від 31 березня 2014 року.

Також до матеріалів справи долучена довідка УДАІ в Харківській області, центру - 6312 надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування Лозівського, Близнюківського та Сахновщанського районів підпорядкованого УДАІ ГУМВС України в Харківській області від 11.06.2015 року №334. Відповідно до вказаної довідки транспортні засоби, що є предметом договору лізингу № 12-а від 15.01.2004 року, відповідно до вимог законодавства України пройшли перереєстрацію, а саме:

ПАЗ 3205, 1991 р.в., дата реєстрації 10.06.2000 р., державний номер 9008ХАУ, - 14.05.2008 р. перереєстровано у зв’язку із зміною державних номерних знаків (ДНЗ) та присвоєно державний номер НОМЕР_3, реєстраційне свідоцтво АХС111379;

IKARUS 250, 1986 р.в., дата реєстрації 21.11.1996 р., державний номер 0806ХАХ, 07.07.2007 р. перереєстровано у зв’язку із зміною назви організації та змінено державний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво АХС045006;

DAIMLER-BENZ 0303, 1977 р.в., дата реєстрації 26.12.1995р., державний номер 3246ХАФ – 09.06.2007р. перереєстровано у зв’язку із зміною назви організації та змінено державний номер НОМЕР_4, реєстраційне свідоцтво АХС025380.

Таким чином, твердження відповідача щодо необгрунтованого визначення предмету договору лізингу, а саме рухомого майна, є безпідставним.

Судом встановлено, що пунктом 4 додаткової угоди № 5 від 3 травня 2012 року до договору оперативного лізингу № 12-а від 15 січня 2004 року, яка є його невід’ємною частиною, передбачено, що угода вступає в силу з дати підписання її сторонами і діє до моменту повного виконання, але в будь-якому випадку до 02.10.2014 року.

Укладенням угоди № 3 від 31.03.2014 року про перехід права власності по договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року сторони домовились, що у зв’язку із закінченням строку дії договору лізингу та повним його виконанням предмет лізингу – рухоме та нерухоме майно переходить у власність лізингоодержувача ТОВ "Лозівський автопарк".

До суду надані банківські виписки, реєстри розрахунків та зведена таблиця платежів, якими підтверджується перерахування позивачем на користь відповідача лізингових платежів в повному обсязі за період дії договору оперативного лізингу №12-а від 15.01.2004 року.

Відповідач не заперечує існування договору лізингу. За його розірванням до позивача не звертався. Спростувати належність виконання позивачем умов договору лізингу не міг.

Твердження відповідача про фіктивність угоди № 3 від 31.03.2014 року до договору оперативного лізингу № 12-а від 15 січня 2004 року суд вважає необгрунтованими з тих же підстав, які були вказані стосовно угоди № 10 від 10.02.2006 року до договору поворотної фінансової допомоги (займу) № 2а від 14 лютого 2003 року.

Воодночас, суд звертає увагу, що 30.03.2014 року між сторонами була укладена двостороння угода про припинення зобов’язання передачею відступного №2, яка засвідчує визнання відповідачем боргових зобов’язань.

Відповідно до пункту 1 вказаної угоди між сторонами досягнута домовленість про відступне.

Розділ 2 зазначеної вище угоди визначає, що взамін сплати заборгованості в розмірі 2900000 грн. сторони вважають за можливе передати у власність кредитора – позивача по справі, нерухоме та рухоме майно, власником якого є відповідач. Право власності відповідача документально підтверджено наказом регіонального відділення ФДМУ від 05.01.1996р. № 1-П, яке розташоване за адресою: м.Лозова, вул. Польова, 1 та витягом з реєстру прав власності.

Стаття 600 Цивільного кодексу України передбачає такий спосіб припинення зобов’язань, як передання відступного - зобов’язання припиняється за згодою сторін внаслідок передання боржником кредиторові відступного (грошей, іншого майна, тощо) Розмір, строки й порядок передання відступного встановлюються сторонами.

Предметом відступного може бути відчужувані об’єкти цивільних прав, передбачених статтею 177 ЦК України.

Суд зазначає, що предмет відступного підлягає передачі кредиторові до виконання основного зобов’язання і звільняє боржника від його виконання. Оскільки розмір відступного встановлюється сторонами, він не обов’язково повинен збігатися з розміром виконання за зобов’язанням. З урахуванням того, що відступне є правочином, на нього поширюються всі нормативні вимоги, які визначають правовий режим правочинів.

Згідно акту звірки від 01.04.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем складає 2262607,50 грн.

Згідно Висновку про вартість майна від 29.09.2014 року оціночна вартість майна, що підлягає передачі на виконання зобов’язань від ВАТ "АТП-16309" до ТОВ "Лозівський автопарк" складає 1144680,00 грн.

          З огляду на встановлене вище має місце припинення зобов’язання в частині прощенням боргу.

Згідно статті 605 ЦК України зобов’язання припиняється в наслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов’язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора. Боржник може заперечувати проти зняття з нього боргу, але в цьому разі прощенню боргу він повинен протиставити належне виконання зобов’язання і припинити його у такий спосіб.

До суду позивачем надані реєстри банківських виписок, через які проводилися платежі на рахунки ВАТ "Лозівське АТП-16309" та реєстри прибуткових касових ордерів поворотної фінансової допомоги, в тому числі           зазначені по результатам документальної позапланової перевірки Лозівською ОДПІ в акті від 06.10.2014 року №992/20-2722-12/14082622, де зафіксовано 1792875,00 грн. за перевіряємий період 2011-2013 роки на підставі прибуткових касових ордерів; 380014, 00 грн. за 2014 роки на підставі прибуткових касових ордерів.

Загальна сума перерахувань готівкою складає 2172889,87 грн.

632779,83 грн. - сплата через установи банку (безготівковий розрахунок) за період 2003 – 2013 роки.

Загальна сума готівкою та за безготівковим розрахунком поворотної фінансової допомоги на користь відповідача складає 2805670,00 грн.

Реєстри банківських виписок з банків, через які проходили орендні (лізингові) платежі на рахунки ВАТ "Лозівське АТП-16309" на загальну суму 297083,50 грн.

Фактична загальна сума боргу по платежам з поворотної фінансової допомоги та лізингу складає 3102753,50 грн.

Банківські платежі згідно банківських виписок за період з 2003 року по 2013 року упорядковані позивачем в зведену таблицю, оригінали платіжних документів оглянуті в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, угода про припинення зобов’язання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року укладена в простій письмовій формі. За словами позивача, в нотаріальному посвідченні вказаного правочину на усній консультації у нотаріуса відмовлено у зв’язку з тим, що форма договору відступного законодавчо не визначена, крім того організаційно-правова форма відповідача не відповідає діючому законодавству України. Таким чином, зазначені обставини перешкоджають нотаріальному посвідченню цієї угоди.

Відповідно до пункту 8.4 угоди про припинення зобов’язання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року, у разі неможливості реєстрації та оформлення прав власності кредитора на майно, яке передається йому відповідно до Угоди, з причин, що не залежать від сторін, сторони у розумний термін переглянуть свої взаємні зобов’язання.

Як встановлено судом, з метою належного оформлення права власності на майно, що фактично знаходиться у володінні позивача на підставі угоди про припинення зобов’язання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року та з урахуванням існуючих лізингових правовідносин згідно договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року сторони звернулися до приватного нотаріуса за місцем розташування об’єкту реєстрації прав за нотаріальним посвідченням договору купівлі-продажу рухомого та нерухомого майна № 4 від 31.03.2014 року. За результатами розгляду поданих сторонами документів нотаріусом була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 135/02-31 від 01.04.2014 року. Підставою відмови нотаріусом зазначена невідповідність статутних документів відповідача вимогам законодавства про акціонерні товариства – відсутність такої організаційно-правової форми, як відкрите акціонерне товариство. Зазначена обставина об’єктивно перешкоджає належному оформленню переходу права власності від відповідача до позивача як наслідок відступного, а також робить неможливим перехід права власності в порядку п.4.8 договору оперативного лізингу № 12-а від 15.01.2004 року від лізингодавця до лізингоодержувача.

Судом встановлено, що сторони не ухилялися від належного оформлення договору купівлі-продажу № 4 від 31 березня 2014 року, у нотаріальному засвідченні якого було відмовлено 01 квітня 2014 року приватним нотаріусом. Зазначені вище правочини є чинними, нові редакції вказаних правочинів сторонами не підписувалися, до суду не надавалося.

Чинність правочину та волевиявлення сторін щодо переходу права власності від відповідача до позивача підтверджені актами передачі-приймання майна від 31.03.2014 року, які визначені сторонами як угоди № 1 та № 2 до договору купівлі-продажу № 4 від 31.03.2014 року.

Таким чином, судом встановлено факт передачі відповідного рухомого та нерухомого майна, що належить ВАТ "Лозівське автотранспортне підприємство 16309" на праві власності та правовстановлювальних документів і технічної документації на зазначені в угодах об’єкти до позивача.

Також, в судовому засіданні судом встановлено, що належне виконання зобов’язань, наслідком яких є оформлення права власності позивача на об’єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1 та рухоме майно згідно актів прийому - передачі від 31.03.2014 року неможливо через обставини, які не залежать від волі сторін.

Враховуючи вищенаведене та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є визнання права власності на нерухоме та рухоме майно, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, у тому числі це стосується і нерухомого майна; право власності набувається у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 року №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам

Згідно ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що всі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Одже, під час розгляду справи встановлено, що підставою виникнення права власності у позивача є укладені у відповідності до вимог законодавства України з відповідачем договори.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості

Відповідно до ч.1 ст. 620 ЦК України у разі невиконання боржником обов’язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов’язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Частина 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 11 цього ж Закону передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Крім того, цією статтею також передбачено, що до складу лізингових платежів можуть включатися: а) сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагорода лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсація відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Матеріали судової справи свідчать, що відповідач не звертався із пропозиціями до позивача щодо розірвання угоди " Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2 від 14.02.2003 року, договору № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003 року та договору оперативного лізингу № 21-а від 15.01.2004 року з відповідними додатками.

Судом встановлено, що вказані вище цивільно-правові документи, що визначають спільні зобов’язання позивача та відповідача сторонами не оскаржені, відтак є обов’язковими до виконання сторонами правочину. За кожним із зазначених вище договорів позивачем в повному обсязі виконані власні зобов’язання, на користь відповідача в повному обсязі перераховувались грошові кошти як фінансова допомога та лізингові платежі за користування майном відповідача.

Крім того, судом встановлено, що угода про припинення зобов’язання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року відповідачем також не оскаржується.

Як свідчать матеріали справи, позивач, фактично володіє та користується зазначеним у позові майном. Це право виникло до відкриття процедури банкротства відповідача, але належно не було оформлено через обставини, що не залежать від волі позивача. Позивач не входить до кола конкурсних кредиторів, оскільки зобов’язання перед ним відповідачем врегульовані угодою про припинення зобов’язання передачею відступного № 2 від 30 березня 2014 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільного права є його визнання.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Таким, на підставі вказаного та враховуючи, що угода "Про співпрацю та організацію взаємовідносин" № 1/2 від 14.02.2003 року, договір № 2-а поворотної фінансової допомоги (позики) від 14.02.2003 року та договір оперативного лізингу №21-а від 15.01.2004 року є реальними двосторонніми договорами, відповідачем не оскаржені, на їх підставі виникли конкретні правові наслідки, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими, підтвердженими наданими суду доказами та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 124, 129 Конституції України, статтями 6, 11, 15, 386, 392, 509, 510, 525, 527, 626, 627, 600 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 179, 180, 193, 198 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 22, 32, 33, 34, 43, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати право власності на: нежитлові будівлі літ. "А-2", загальною площею 1073,8 кв.м., літ. "Б-2", загальною площею 3983,9 кв.м., літ. Д", загальною площею 23,5 кв.м., 2 СК-26, огорожу - 650 п.м., асфальтовану відкриту стоянку на 150 авто, площею 6400 кв.м., зовнішнє освітлення ЛЕП-10КВТ, мережі водопостачання та каналізації, газопровід внутрішній, розташовані за адресою: Харківська область, м. Лозова, вул. Польова, 1.

Визнати право власності на рухоме майно - транспортні засоби: ПАЗ 3205 (1991 рік випуску, державний номер АХ 6456ВІ, реєстраційне свідоцтво АХС111379, дата реєстрації 14.05.2008 року), IKARUS 250 (1986 рік випуску, державний номер НОМЕР_1, реєстраційне свідоцтво АХС045006, дата реєстрації 07.07.2007 року), DAIMLER-BENZ 0303 (1977 рік випуску, державний номер АХ 7651ВА , реєстраційне свідоцтво АХС025380, дата реєстрації 09.06.2007 року); DAIMLER-BENZ (1987 рік випуску, державний номер 2883ХІА , реєстраційне свідоцтво ХАС533897, дата реєстрації 12.06.2002 року); IKARUS 256 (1988 рік випуску, державний номер 0967ХАХ, реєстраційне свідоцтво ХАС246084, дата реєстрації 21.08.1997 року), КРАЗ 256 (1993 рік випуску, державний номер 2782ХАФ, реєстраційне свідоцтво ВЦ827992, дата реєстрації 09.04.1993 року), ГАЗ 3307 (1993 рік випуску, державний номер НОМЕР_2, реєстраційне свідоцтвоХАС048003, дата реєстрації 12.01.1995 року).

Повне рішення складено 06.07.2015 р.

Суддя ОСОБА_7

справа № 922/2473/15