Справа № 22ц-58/07 Головуючий у 1 інстанції Логвинюк І.М.
Категорія - 33 Доповідач Свистун О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року січня місяця 16 дня місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого Шевчук Л.Я.
суддів Свистун О.В., Подолюка В.А.
при секретарі Матюхіній О.Г.
з участю позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_1
прокурора Ткачука С.
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача Петрук Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ковельської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника Ковельської міжрайонної прокуратури на рішення Ковельського міськрайонного суду від 17 листопада 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
В апеляційній скарзі представник Ковельської міжрайонної прокуратури вказує, що рішення суду незаконне, в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, задовольнивши позов повністю.
Рішенням Ковельського міськрайонного суду від 17 листопада 2006 року в позові Ковельського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Ковельської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування Державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Ковельської міжрайонної прокуратури зазначає, що суд безпідставно не взяв до уваги доказів, якими доведено право користування земельною ділянкою в розмірі 0,3448 га позивача ОСОБА_2, зокрема: постанови НОМЕР_1 виконкому Ковельської міської ради, довідки Ковельської МДШ про сплату податку. Не враховано вимог ст.ст. 415 ч.3, 1225 ч.2 ЦК України, згідно яких до ОСОБА_2 перейшло право постійного користування земельною ділянкою у розмірі 0,3448 га, оскільки перейшло право власності на будинок, який розташований на спірній земельній ділянці.
2
Позивач ОСОБА_1 користувалась земельною ділянкою врозмірі 2650 м2 протягом 30 років без відповідних документів. Однак, частина земельної ділянки вилучена у неї всупереч вимогам ст.116 ч.5 ЗК України.
Крім того, апелянт вказує, що не оскарження рішення Ковельської міської ради НОМЕР_2, згідно якого відповідачу по справі ОСОБА_3 передано спірну земельну ділянку у приватну власність шляхом викупу, не може бути підставою відмови у задоволенні позову про визнання недійсним Державного акта на право власності на землю.
Вважає, що оскільки на спірній земельній ділянці, яка перейшла у власність ОСОБА_3, будь-які об'єкти нерухомого майна не розміщені, а тому продаж повинен був здійснюватись на конкурсних засадах. Однак, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 не були повідомлені Ковельською міською радою про відчуження спірної земельної ділянки.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції встановив, що Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1951 м2 виданий ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_3. Однак, позивачі дану цивільно-правову угоду не оскаржували.
Крім того, позивачами не оспорювалось рішення Ковельської міської ради НОМЕР_2 "Про продаж у приватну власність громадянам земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлових будинків", яким було вирішено питання про передачу ОСОБА_3 у приватну власність шляхом викупу спірної земельної ділянки.
Судом також встановлено, що позивачі не мали належно оформлених документів щодо користування спірною земельною ділянкою, а тому Ковельська міська рада діяла в межах своїх повноважень.
Колегія суддів, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду -залишенню без змін з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 видано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1951 м2 на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки НОМЕР_3.
Судом першої інстанції встановлено, що 26 листопада 2002 року ОСОБА_1 було видано Державний акт на право приватної власності на землю площею 0,10.00 га, яка розташована у АДРЕСА_1, на підставі рішення виконкому міської ради НОМЕР_4. На підставі рішення міської ради від 1НОМЕР_5 їй було надано в оренду для городництва земельну ділянку площею 1650 м2 за цією ж адресою терміном на один рік.
З березня 2004 року Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,10.00 га видано ОСОБА_4 на підставі рішення Ковельської міської ради НОМЕР_6, яка розташована у АДРЕСА_2. Рішенням НОМЕР_7 ОСОБА_4 міською радою надано в оренду земельну ділянку площею
3
598 м2 для городництва за тією ж адресою строком на один рік. Після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 жовтня 2005 року.
Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації.
Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Судом встановлено, що Державний акт на право власності на земельну ділянку ОСОБА_3 видано на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, який сторонами по справі не оскаржений і на час розгляду справи не скасований та є чинним.
Покликання позивачів, що вони тривалий час користувалися спірною земельною ділянкою, сплачували земельний податок не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст.119 ЗК України позивачам передані земельні ділянки у власність та в оренду в межах норм, встановлених ст.121 ЗК України.
Згідно із СТ.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.
Оскільки позивачі не надали суду доказів, щодо користування спірною земельною ділянкою на підставі відповідних документів, передбачених земельним законодавством, тому покликання апелянта на ст.ст. 415 ч.3, 1225 ЦК України безпідставні.
Підстав для скасування рішення суду не встановлено. Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу представника Ковельської міжрайонної прокуратури відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 17 листопада 2006 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий /-/ Шевчук Л.Я.
Судді /-//-/ Свистун О.В., Подолюк В.А.
Оригіналу відповідає:
Суддя апеляційного суду О.В. Свистун