ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

21 січня 2009 р.

№ 6/256

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого

Губенко Н.М.

суддів :

Барицької Т.Л., Подоляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги

ДП "Домобудівний комбінат "Кредо"; ЗАТ "Київське виробниче об'єднання "Простор"

на  постанову

від 16.10.2008 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі

№ 6/256

за позовом

ЗАТ "Київське виробниче об'єднання "Простор" (надалі –ЗАТ "Простор")

до	Київської міської ради; ДП "Домобудівний комбінат "Кредо" (надалі –ДП "Кредо")

про	визнання рішення та договору оренди земельної ділянки недійсними

за участю представників:

від позивача

-  Макода В.Є.

від відповідача-1

-  не з'явились

від відповідача-2

-  Телицька В.А.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 02.09.2008 р. (суддя Ковтун С.А.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 р. (судді: Моторний О.А., Кошіль В.В., Шапран В.В.), позов ЗАТ "Простор" до Київської міської ради та ДП "Кредо" про визнання недійсним рішення Київської міської ради № 637/2047 від 21.10.2004 р. "Про передачу ДП "Кредо" земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля у складі об'єктів молодіжного житлового комплексу "Молодіжний" на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва", а також про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.03.2005 р., укладеного між Київською міською радою та ДП "Кредо", задоволено.

Не погоджуючись з постановою, ДП "Кредо" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, в позові відмовити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Також, до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулось ЗАТ "Простор", в якій просить рішення та постанову скасувати частково та прийняти нове рішення, яким стягнути в рівних з відповідачів 6000 грн. витрат на послуги адвоката, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційних скарг, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, касаційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Київською міською радою прийнято рішення № 637/2047 від 21.10.2004 р. "Про передачу дочірньому підприємству ДК "Кредо" земельної ділянки для завершення будівництва, подальшої експлуатації та обслуговування центру дозвілля у складі об'єктів молодіжного житлового комплексу "Молодіжний" на вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва".

Судами встановлено, що 18.03.2005 р. на підставі даного рішення між Київською міською радою та ДК "Кредо" укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 24.03.2005 р. Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис № 75-6-00184 у книзі записів державної реєстрації договорів. Предметом даного договору є земельна ділянка площею 0,6276 га, яка розташована по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі м. Києва.

Рішенням господарського суду міста Києва від 21.11.2007 р. у справі № 4/11, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.12.2007 р. та постановою Вищого господарського суду України від 12.03.2008 р. у даній справі, визнано за ЗАТ "Простор" право власності на об'єкт незавершеного будівництва по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі міста Києва, а саме: корпус № 1 загальною площею 4427,3 кв.м. та корпус № 2 загальною площею 2683,99 кв. м., та зобов'язано ДП "Кредо" повернути ЗАТ "Простор" вищевказаний об'єкт незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як встановлено рішенням господарського суду у справі № 4/11, будівництво об'єкта незавершеного будівництва по вул. Булгакова, 12 у Святошинському районі міста Києва проводилось підприємством, правонаступником якого є ЗАТ "Простор", у власність ДП "Кредо" спірний об'єкт не передавався.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто, підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення вже існуючого права

Суди дійшли правомірних висновків, що факти, встановлені рішенням господарського суду у справі № 4/11, а також визнання даним рішенням права власності позивача на об'єкт незавершеного будівництва свідчить про відсутність у ДП "Кредо" права власності на дане майно станом на час прийняття Київською міською радою спірного рішення та на час укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно ч. 1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" об'єктом нерухомого майна (нерухоме майно, нерухомість) є об'єкти, розташовані на земельній ділянці (будівля, споруда тощо), переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Виходячи з приписів ст. 19 вказаного Закону, об'єкт незавершеного будівництва, стосовно якого існує рішення суду про визнання права власності, є нерухомим майном.

Суди першої та апеляційної інстанції врахувавши, що майно, власником якого є позивач, нерухоме, тобто нерозривно пов'язане з землею та переміщення його неможливе без знецінення та зміни призначення, дійшли правомірних висновків, що спірне рішення Київської міської ради порушує права позивача щодо володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також суперечать ч. 1 ст. 319 ЦК України.

В силу ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Отже, висновки судів щодо правомірності позовних вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 18.03.2005 р., укладеного на підставі рішення Київської міської ради № 637/2047 від 21.10.2004 р. є обґрунтованими, оскільки даний договір суперечить ч. 1 ст. 319 ЦК України.

Посилання ДП "Кредо" на сплив позовної давності є безпідставними та правомірно відхилені судами, оскільки згідно ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

В касаційній скарзі ЗАТ "Простор" просить Вищий господарський суд України стягнути з відповідачів 6000 грн. витрат на послуги адвоката.

Колегія суддів зазначає, що в силу ст. 1117 ГПК України дані вимоги не можуть бути розглянуті судом касаційної інстанції, оскільки вони не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Проте, згідно ст. 88 ГПК України господарський суд має право за заявою сторони, прокурора, який брав участь в судовому процесі, або за своєю ініціативою прийняти додаткове рішення, ухвалу, якщо: 1) з якоїсь позовної вимоги, яку було розглянуто в засіданні господарського суду, не прийнято рішення; 2) не вирішено питання про розподіл господарських витрат або про повернення державного мита з бюджету.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 33, 34, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувачів на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувачів про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги ДП "Домобудівний комбінат "Кредо" та ЗАТ "Київське виробниче об'єднання "Простор" залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.10.2008 р. у справі № 6/256 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                            Н. Губенко

С у д д і                                                                                                 Т. Барицька

                                                                                                              О. Подоляк