№ 11-39/07 Головуючий у 1 інстанції Сівчук А.Є.
ч.2 ст. 15,ч.2 186 КК України Доповідач в апеляційній інстанції Опейда В.О.
У XВА Л А
І М Е Н Е М У К Р АЇН И
м.Луцьк 19 січня 2007 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинського області в складі:
головуючого - судді Опейди В.О.
суддів Матата О.В., Бешти Г.Б.
з участю прокурора Смолюка Б.С.
засудженого ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляцією засудженого на вирок Луцького міськрайонного суду від 09 листопада 2006 року, яким ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уроженця м. Луцька Волинської області, мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з неповною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, судимого Луцьким міським судом 16.12.1999 року за ст.ст.81 ч.З, 89 ч.І, 140 ч.З, 2153 ч.1, 41 КК України (1960 р.) до 4 років позбавлення волі, на підставі ч.3 ст.42 КК України (1960 р.) приєднано до вироку Волинського обласного суду від 03.08.1999 Р. та остаточно призначено покарання у вигляді 5-ти років позбавлення волі;
- Ківерцівським районним судом 08.07.2005 р. за ст.185 ч.3 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Волинської області від 30.09.2005 р. вирок скасовано, справу закрито на підставі ч.1 ст.5 КК України, п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину, засудженого за ч.2 ст.15, ч.2 ст.186 КК України до 4 років позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою, щодо засудженого залишено до вступу вироку в законну силу.
Вироком вирішено питання речових доказів у справі де барсетку, 4 книжки, мобільний телефон «Нокіа 7250І» з сім-карткою мобільного оператора «Ді Джус», пачку цигарок «Прима» та запальничку вирішено повернути власнику.
Розглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів судової палати, -
ВСТАНОВИЛА :
Даним вироком ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що він 21 травня 2006 року, близько 23 години, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, діючи з корисливих мотивів та керуючись метою відкритого викрадення чужого майна, повторно, знаходячись в арці поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2», що поАДРЕСА_2, із застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого ОСОБА_2, яке виразилось у нанесенні йому удару кулаком в обличчя і намагався відкрито заволодіти у потерпілого барсеткою, вартістю 40 грн., в якій знаходились гроші в сумі 40 грн., 4 книжки, що не представляють матеріальної цінності, мобільний телефон «Нокіа 7250І» вартістю 750 грн. з сім-карткою мобільного оператора «Ді Джус», вартістю 50 грн., на рахунку якої знаходились гроші в сумі 3 грн., цигарки «Прима», вартістю 2 грн, та запальничку, а всього намагався викрасти майно на загальну суму 785 грн., однак свої дії не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий працівниками міліції.
У поданій на вирок апеляції засуджений ОСОБА_1, не погоджуючись з вироком суду, вважає його незаконним і просив скасувати. Стверджує, що кримінальна справа щодо
2
нього сфабрикована працівниками міліції. Вважає, що працівники міліції зговорились, а в показаннях потерпілого і свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 протиріччя, що свідчить про їх неправдивість. Стверджує, що свідок ОСОБА_7 все бачив і ствердив його невинуватість. Просив вирок скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в суд першої інстанції.
У запереченні на апеляцію, прокурор, що приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції зазначив, що вина засудженого у скоєнні інкримінованого діяння доведена повністю. При обранні покарання засудженому враховані всі обставини справи і дані що характеризують його особу.
Заслухано доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляції. Засуджений подану ним апеляцію підтримав з підстав в ній зазначених, просив вирок скасувати, а справу скерувати на новий судовий розгляд у суд першої інстанції. Прокурор заперечив апеляцію і просив залишити її без задоволення. Розглянувши матеріали кримінальної справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів судової палати знаходить, що апеляція засудженого не підлягає до задоволення.
Винність засудженого ОСОБА_1 у вчиненні замаху на пограбування за обставин, зазначених у вироку, доведена сукупністю досліджених у судовому засіданні й належно оцінених судом доказів, а його діям у цій частині дано правильну юридичну оцінку.
Зокрема, сам засуджений визнав, що 21 травня 2006 р. близько 23 години разом з знайомим ОСОБА_8 проходив через арку поблизу магазину «ІНФОРМАЦІЯ_2» де виник конфлікт з потерпілим.
Про ці обставини в судовому засіданні ствердив також свідок ОСОБА_9
З показань потерпілого ОСОБА_2 вбачається, що коли він проходив через арку, то його хтось ззаду за спину розвернув, вдарив кулаком в підборіддя і забравши барсетку з нею став втікати. Однак нападник був затриманий працівниками міліції. З засудженим був чоловік, який стояв збоку.
Твердження засудженого про розбіжності в показах потерпілого і свідків ОСОБА_3, ОСОБА_10, ОСОБА_5, ОСОБА_6 суперечить дослідженим матеріалам справи. Зокрема зазначені свідки будучи допитаними як в ході досудового слідства так і при проведенні судового слідства /а. с. 98-100/ послідовно стверджували, що почувши крики побігли до арки, де був потерпілий і там же був затриманий вибігавший з барсеткою ОСОБА_1. Крім потерпілого, там перебував і ОСОБА_9
Із сукупності з'ясованих обставин, суд обґрунтовано взяв до уваги покази свідка ОСОБА_9 дані при проведенні досудового слідства, а також очної ставки з ОСОБА_1. /а.с.23/ як такі, що відповідають реальному перебігу подій. Разом з тим свідчення дані ОСОБА_8 в ході судового розгляду по свій суті не суперечать зібраним у справі доказам.
Наведені показання свідків узгоджуються з показами потерпілого і відповідають реальному перебігу подій.
Зважаючи на обставини вчинення злочину, а також затримання особи скоївшої його, твердження засудженого про не проведення освідування потерпілого, відсутності його слідів пальців рук на барсетці, а також застосуванні до нього сили спростовуються встановленими і дослідженими в судовому засіданні доказами. Так потерпілий послідовно стверджував про вчинення проти нього інкримінованих насильницьких дій, засуджений був затриманий на місці вчинення злочину, а сила щодо ОСОБА_1 була застосована у зв'язку з його затриманням і подоланням опору.
Встановивши обставини у справі, з врахуванням матеріалів перевірки щодо неправомірності дій працівників міліції, де відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю складу злочину в їх діях, суд прийняв обґрунтоване рішення, встановивши відсутність даних які б давали підстави для оговору засудженого ними.
Зважаючи на викладене дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані судом за ч.2 ст.15 і ч,2 ст.186 КК України, як замах на відкрите викрадення чужого майна, вчиненого повторно, поєднаного з застосуванням насильства, що не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, які не були доведені до кінця з причин, що не залежали від його волі.
У відповідності до положень ст. 65 КК України при призначенні покарання судом враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який раніше засуджувався за скоєння корисливих злочинів, відсутність пом'якшуючих вину його обставин, а тому підставно призначив мінімальне покарання у виді позбавлення волі, яке є необхідним і достатнім для його виправлення.
Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судового рішення, у тому числі й тих, які були наведені в апеляції.
Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст. 365, 366 КГЖ України, колегія суддів судової палати -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення. Вирок Луцького міськрайонного суду від 09 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.