Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" березня 2009 р. Справа № 38/281-08
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Такмаков Ю.В., судді Плужник О.В. , Погребняк В. Я.
при секретарі Черкашиній І.В.
за участю представників сторін:
позивач –Серебрянікова Д.Г.
відповідач –Земськова І.В., Євланов Є.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Братеницьке», с. Братениця, Богодухівський район (вх. № 432 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 04.02.09 р. по справі № 38/281-08
за позовом Науково-виробничої фірми "Сінтал'Д" Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків
до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Братеницьке" с. Братениця
про стягнення 40067,06 грн.
встановила:
У листопаді 2008 року позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з відповідача 40067,06 грн. штрафу за порушення зобов’язання щодо поставки сільськогосподарської продукції відповідно до умов договору купівлі-продажу № 30/2007-КСЗ, укладеному між сторонами по справі, а також просив суд стягнути з останнього судові витрати по справі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.02.2009 р. по справі № 38/281-08 (суддя Жельне С.Ч.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 40 067,06 грн. штрафу, 400,67 грн. витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2009 р. скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. При цьому, зокрема, зазначає, що судом не взято до уваги ту обставину, що умовами договору поставка цукрового буряку ставилась у залежність від здійснення попередньої оплати покупцем (позивачем), вважає, що за часткове невиконання зобов’язань за спірним договором несе відповідальність саме позивач, який несвоєчасно здійснив попередню оплату цукрового буряку, тоді як вина відповідача –відсутня.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення господарського суду Харківської області від 04.02.09р. законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу –без задоволення. В обґрунтування своєї позиції посилається на те, що відповідач порушив свої договірні зобов’язання, оскільки не поставив товар у повному обсязі у визначений договором строк.
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, їх юридичну оцінку в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
03 жовтня 2007 року між НВФ «Сінтал”Д»ТОВ (покупець ) та СТОВ «Братеницьке»(продавець) укладений договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 30/2007-КСЗ (далі, Договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов’язується прийняти товар та сплатити за нього покупцеві встановлену цим договором грошову суму.
Статтею 3 Договору сторони передбачили, що загальна кількість товару у заліковій вазі, який продавець зобов’язаний передати покупцеві у власність за цим Договором складає 2000,0 тонн, а згідно статті 4 Договору вартість однієї тонни товару у заліковій вазі складає 220,0 грн.
Статтею 7 Договору визначено, що продавець зобов’язаний передати загальну кількість товару у строк до 20.11.2007р.
Статтею 23 Договору сторони погодили, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено статтею 3 Договору, продавець зобов’язаний сплатити покупцю штраф, розмір якого складає 100% від суми невиконаного зобов’язанння.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до накладної № 106 від 31.10.2007р. відповідач передав позивачу 1 658,8 тонн цукрового буряку на суму 364 936,00 грн., а згідно накладної № 10 від 10.11.2007р. –159,077 тонн на суму 34 996,94 грн. Таким чином, всього позивачу було передано 1817,877 тонн цукрового буряку, замість 2000,0 тонн, як передбачено статтею 3 Договору.
В свою чергу, позивач здійснив оплату вартості товару в сумі 200,00 грн.
Звертаючись до господарського суду Харківської області з позовною заявою, позивач послався на те, що відповідач порушив свої зобов’язання за Договором та передав у власність покупця меншу кількість товару, ніж та, яка передбачена умовами Договору, в зв’язку з чим у відповідності зі статтею 23 Договору відповідачу нарахований штраф у розмірі 40 067,06 грн.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні встановив факт неодоотримання позивачем 182,123 тонни цукрового буряку та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 40 067,06 грн., такими, що підлягають задоволенню, оскільки вони ґрунтуються на умовах Договору (статті 23).
Проте, колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції.
Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що судом першої інстанції при розгляді справи не взято до уваги та не надано належної оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з’ясування судом всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Оцінюючи викладені відповідачем докази щодо правомірності заявлених в апеляційній скарзі вимог, їх документальне та матеріальне обґрунтування; доводи позивача в підтвердження своєї позиції по справі, колегія суддів визнає необґрунтованість та помилковість висновків суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та стягнення штрафу з відповідача в зв’язку з порушенням останнім своїх договірних зобов’язань, оскільки, вирішуючи спір між сторонами по справі, господарський суд допустив неповноту у з’ясуванні фактичних обставин справи, не дав належну оцінку умовам спірного договору стосовно порядку поставки товару та її залежності від здійснення попередньої оплати покупцем (стаття 12 Договору), та не вірно застосував норми матеріального права до даних правовідносин, що, призвело до прийняття неправомірного рішення.
Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських правовідносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Отже, як Господарський, так і Цивільний кодекс України вимагають належного виконання сторонами господарських правовідносин виконання своїх зобов’язань за договором.
Згідно статті 12 Договору виплата ціни цього Договору здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця наступним чином:
Покупець здійснює попередню оплату в розмірі що складає 220 000,00 грн. Після постачання партії товару на суму 220 000,00 грн. покупець здійснює наступну попередню оплату в розмірі 220 000,00 грн., з урахуванням раніше сплачених покупцем продавцю платежів.
Отже, умовами Договору поставка цукрового буряку ставилась у залежність від попередньої оплати покупцем: спочатку попередня оплата, потім –поставка товару.
Будь-яких змін до договору купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 30/2007-КСЗ від 03.10.07 р. сторонами не вносилося.
Позивачем здійснено оплату товару наступними платежами: 10.10.2007р. на суму 50 000,00 грн., 12.10.2007р. на суму 50 000,00 грн., 22.10.2007р. на суму 50 000,00 грн. Всього позивачем перераховано 150 000,00 грн.
Відповідно до накладної № 106 від 31.10.2007р. відповідач передав позивачу 1 658,8 тонн цукрового буряку на суму 364 936,00 грн.
01.11.2007р. позивач в рахунок вже здійсненої попередньої оплати в розмірі 150 000,00 грн. додатково перерахував ще 50 000,00 грн.
Тобто, фактично замість оплати у сумі 220 000,00 грн., як це передбачено статтею 12 Договору, позивач перерахував лише 200 000,00 грн., що є порушенням умов Договору.
Згідно накладної № 10 від 10.11.2007р. відповідач передав позивачу 159,077 тонн на суму 34 996,94 грн.
Таким чином, всього позивачу було передано 1817,877 тонн цукрового буряку на суму 399 932,94 грн., тоді як позивачем сплачено лише 200 000,00 грн.
Тобто, в рахунок сплачених коштів у сумі 200 000,00 грн. позивачем цукровий буряк був отриманий, ніяка інша передоплата не здійснювалась. Крім того, позивач до цього часу не розрахувався з відповідачам за переданий в подальшому останнім в рамках спірного договору цукровий буряк.
В судовому засіданні апеляційної інстанції зазначена обставина представником позивача не заперечувалася.
Відповідно до вимог статті 538 Цивільного кодексу України, при зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язання свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від виконання частково або в повному обсязі.
Доказів повідомлення відповідача про неможливість своєчасно здійснити попередню оплату позивач суду також не надав.
Згідно з вимогами частини 4 статті 612 Цивільного кодексу України, прострочення зобов'язання не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Отже, в даному випадку саме позивач, вчасно не виконавши взяті на себе зобов’язання щодо перерахування на користь відповідача передоплати, створив передумови, які в подальшому призвели до невиконання відповідачем своїх зобов’язань за спірним договором.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлює загальне правило, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності за наявності його вини.
На підставі викладеного, відповідач не може вважатися таким, що винен в невиконанні зобов’язань за спірним договором, в зв’язку з чим, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 40067,06 грн. штрафу, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Таким чином, на думку колегії суддів, висновки господарського суду є помилковими та передчасними, оскільки ґрунтуються на наданих позивачем доводах, які не можуть бути належними доказами по справі, що в свою чергу спростовується вищевказаним. В даному випадку суд не надав належної оцінки наведеним обставинам, не з’ясував причини невиконання умов договору з боку позивача, не звернув уваги на умови Договору, які ставлять залежність здійснення попередньої оплати товару покупцем та подальшої поставки цукрового буряку продавцем, не звернув уваги на умови застосування відповідальності за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання відповідно до вимог чинного законодавства.
Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2009 року по справі № 38/281-08 скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
З огляду на зазначене та керуючись ст.ст. 526, 538, 612 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, ст. ст. 32-34, 43, 99, 101, 102, п.2 ст. 103, п. 1, 3, 4 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -
постановила:
Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Братеницьке», с. Братениця, Богодухівський район задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.02.2009 року по справі № 38/281-08 скасувати та прийняти нове рішення.
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Стягнути з Науково-виробничої фірми «Сінтал”Д»Товариства з обмеженою відповідальністю, м. Харків (61070, м. Харків, вул. Калова, б. 7, р/р 26000961052947 в ХФ ЗАТ ПУМБ міста Харкова, МФО 350385, код ЄДРПОУ 14073681) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Братеницьке», с. Братениця, Богодухівський район (62121, Харківська область, Богодухівський район, с. Братениця, код ЄДРПОУ 30193541) витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги у розмірі 201,00 грн.
Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Головуючий суддя Такмаков Ю.В.
Судді Плужник О.В.
Погребняк В. Я.