ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.03.2009 Справа№ 7/93-08
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Євстигнеєва О.С.- доповідача,
суддів: Лотоцької Л.О., Бахмат Р.М.
при секретарі: Ролдугіної Н.В.
за участю представників, які були присутні у судовому засіданні 26.03.2009 року:
прокурора: Киричок О.В.- прокурор відділу, посвідчення № 223 від 30.11.2006 року
позивача: Поляков В.В. - юрисконсульт, дов. №20/102 від 09.02.2009 року
відповідачів: 1. Вітько Е.Ю. - головний спеціаліст, дов. №7 від 26.02.2009 року
2. Вітько Е.Ю. - головний спеціаліст, дов. №6 від 26.02.2009 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2008р. у справі №7/93-08
за позовом: відкритого акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (м. Марганець Дніпропетровської області)
до: 1. Виконавчого комітету Марганецької міської ради (м. Марганець Дніпропетровської області)
2. Марганецької міської ради (м. Марганець Дніпропетровської області)
за участю прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ)
про: відновлення права постійного користування на земельні ділянки та визнання договору оренди земельної ділянки недійсним
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2008 року (підписано 05.12.2008р.) по справі №7/93-08 (суддя Коваль Л.А.) частково задоволені позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Марганецький рудоремонтний завод" (м. Марганець Дніпропетровської області) до виконавчого комітету Марганецької міської ради (м. Марганець Дніпропетровської області) і Марганецької міської ради (м. Марганець Дніпропетровської області) за участю прокурора Дніпропетровської області про відновлення права постійного користування на земельні ділянки загальною площею 10,1518 га, що розташована в м. Марганці по вул. Радянська та по вул. Гагаріна та визнання договору оренди земельної ділянки від 14.08.2003р., укладеного між ВАТ "Марганецький рудоремонтний завод" і Марганецькою міською радою, недійсним. В позові до виконавчого комітету Марганецької міської ради –відмовлено. З відповідача-2 на користь позивача стягнуті судові витрати по справі.
Не погоджуючись з рішенням суду, заступник прокурора Дніпропетровської області вніс апеляційне подання, у якому просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02.12.2008 року у справі №7/93-08 і прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволені позову. Скаржник зазначає, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права та з висновками, що не відповідають обставинам справи. Зокрема, враховуючи ст. 144 Конституції України рішення Марганецької міської ради №349-15/ХХІV від 29.07.2003р. “Про припинення права користування ВАТ “МРЗ” земельною ділянкою та надання її в оренду”, є обов’язковим до виконання і його дія може бути зупинена чи скасована тільки за рішенням суду. Позивачем дане рішення не оскаржене. Посилаючись на ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України заступник прокурора вважає, що позивачем було пропущено строк звернення до суду, що є підставою для відмови в позові. Посилаючись, на п.34 ст.26 і п.2 ст.77 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” заступник прокурора зазначає, що вирішення питання щодо поновлення права постійного користування земельною ділянкою і визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, укладеного на підставі не скасованого та діючого рішення міської ради, суперечить вищезазначеним вимогам законодавства. Крім того, висновок суду про відсутність у позивача волевиявлення на укладення договору оренди земельної ділянки не відповідає дійсності, оскільки підтверджується наявними в матеріалах справи листами позивача та відсутністю дій з боку позивача на оскарження зазначеного договору.
Позивач –відкрите акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" (м. Марганець Дніпропетровської області) –у відзиву на апеляційне подання і у судовому засіданні вказав, що припинення права постійного землекористування і надання спірної земельної ділянки в оренду відбулося з порушенням чинного законодавства. Оскільки на момент прийняття рішення Марганецькою міською радою діяв п.6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25.19.2001р. позивач не оскаржував це рішення і погодився на укладання договору оренди земельної ділянки. Після визнання рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. у справі 1-17/2005 неконституційним п.6 Перехідних положень вищезазначеного кодексу позивач звернувся за захистом свого порушеного права до господарського суду. Сторона вважає, що трирічний строк позовної давності має бути подовжений і розраховуватися з дати прийняття рішення Конституційним Судом України, оскільки до цього часу був відсутній механізм захисту порушеного права ВАТ "Марганецький рудоремонтний завод". Позивач не звертався з проханням переоформлення права постійного користування земельною ділянкою та з клопотанням про надання земельної ділянки в оренду, а отже рішення Марганецької міської ради №349-15/ ХХІV від 29.07.2003р. “Про припинення права користування ВАТ “МРЗ” земельною ділянкою та надання її в оренду” є безпідставним і прийнятим з порушенням чинного законодавства.
Відповідач-1 – виконавчий комітет Марганецької міської –ради відзив на апеляційне подання не надав, представник відповідача-1 у судовому засіданні пояснив, що погоджується із доводами прокурора, оскільки позивач підписав договір оренди і не заперечував проти передачі земельної ділянки в оренду.
Відповідач-2 – Марганецька міська рада –відзив на апеляційне подання не надала, представник відповідача-2 у судовому засіданні зазначив, що вважає рішення суду неправомірним з підстав, визначених в апеляційному поданні заступника прокурора Дніпропетровської області.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.02.2009р. розгляд справи було відкладено на 26.02.2009р. Ухвалою суду від 26.02.2009р. розгляд справи було відкладено на 26.03.2009р.
Заступник голови Дніпропетровського апеляційного господарського суду Неклеса М.П. ухвалою від 26.02.2009р. у зв’язку із неможливістю прийняти постанову в межах строку ст. 102 ГПК України за відсутністю необхідних для вирішення спору документів, продовжив строк розгляду справи на один місяць до 30.03.2006 року.
26.03.2009р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 14.00 30.03.2009 року.
Вислухав представників сторін і прокурора, переглянувши матеріали справи, Дніпропетровський апеляційний господарський суд встановив, що за редакцією Земельного кодексу УРСР від 18.12.1990 року постійним землекористуванням визначалося користування землею без заздалегідь установленого строку (ст.7). Постійне землекористування посвідчувалося державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів (ч.1 ст. 23).
Відкрите акціонерне товариство "Марганецький рудоремонтний завод" на підставі Державних актів на право постійного користування землею за №105 від 06.01.1995р. (відповідно до рішення виконкому Марганецької міської ради від 13.02.1992р. №68/1), №105 від 20.01.1995р.(відповідно до рішення виконкому Марганецької міської ради від 13.02.1992р. №68/1) та №119 від 30.05.1995р. (відповідно до рішення виконкому Марганецької міської ради від 26.04.1995р. №176/2) набуло право постійного користування земельними ділянками загальною площею 13,6898 га (зі змінами в землекористуванні). При цьому у постійне користування земельні ділянки надавалися не державному підприємству, а відкритому акціонерному товариству, яке було зареєстроване 11.11.1994 року.
Частина 2 ст. 92 чинного Земельного кодексу України в редакції від 25.10.2001р. (зі змінами) на відміну від Земельного кодексу УРСР в редакції 1990 року забезпечила можливість набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності лише підприємствам, установам та організаціям, що належать до державної або комунальної власності. Стосовно тих громадян та юридичних осіб, які мали у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не могли мати їх на такому праві, п.6 Перехідних положень зобов’язував їх до 1 січня 2005 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Рішенням Марганецької міської ради від 29.07.2003р. №349-15/ХХІV відповідно до ст.ст. 93, 124 Земельного кодексу України було припинено право постійного користування земельними ділянками загальною площею 13,6898 га ВАТ “Марганецький рудоремонтний завод" та передано йому в оренду строком на 1 рік земельні ділянки загальною площею 10,1518 га, в т. ч.: - земельну ділянка №1 по вул. Радянській, 87, 87а, 89 площею 8,6869 га;
- земельну ділянка №2 по вул. Радянській, 160, 162 площею 0,5061га;
- земельну ділянка №3 по вул. Радянській, площею 0,2704 га;
- земельну ділянка №4 по вул. Радянській, площею 0,2614 га;
- земельну ділянка №4 по вул. Гагаріна, 1 площею 0,4270 га.
Земельна ділянка площею 3,5380 га була зарахована до земель міської ради, не наданих у власність або постійне користування.
На підставі вищезазначеного рішення 14.08.2003 року (як про це зазначено у тексті договору) між Марганецькою міською радою Дніпропетровської області (орендодавець) і відкритим акціонерним товариством “Марганецький рудоремонтний завод" (орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки. Відповідно до п.1 Договору орендодавець надає, а орендар приймає в оренду земельні ділянки, які знаходяться за адресами: 53400, Дніпропетровська область, м. Марганець, вул. Радянська, вул. Гагаріна. В оренду передаються земельні ділянки загальною площею 10,1518 га. Сторонами було узгоджено, що договір укладається на термін 1 рік, починаючи з дати його реєстрації у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі (п.2.2 Договору).
12.08.2003 року договір було зареєстровано у Державному підприємстві “Дніпропетровський регіональний центр державного земельного кадастру” за №04:03:029:00030:00031:00032:00033:00034, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис.
Відповідно до рішення Марганецької міської ради №543/1-25/ХХІV від 05.08.2004р. “Про продовження строку користування земельними ділянками, відведеними ВАТ “Марганецький рудоремонтний завод” було продовжено строк користування земельними ділянками загальною площею 10,1518 га. Додатковою угодою сторін, зареєстрованою ДП “Дніпропетровський регіональний центр державного земельного кадастру” 18.10.2004р. за №04:04:109:00102 п.2.2 договору було викладено в наступній редакції: “додаткова угода укладається на термін –10 років, починаючи з дати реєстрації додаткової угоди. Далі без змін”.
Згідно пунктів 3, 4 ст. 142 Земельного кодексу України, припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
Докази звернення позивача із заявою про добровільну відмову від права постійного користування земельною ділянкою в матеріалах справи відсутні. Рішення про передачу відкритому акціонерному товариству “Марганецький рудоремонтний завод” земельних ділянок було прийнято Марганецькою міською радою у примусовому порядку, що на думку апеляційного господарського суду є порушенням ст.143 Земельного кодексу України, якою передбачено, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється виключно у судовому порядку за підставами, які визначені у цій статті.
Статтею 125 Земельного кодексу визначено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та державної реєстрації.
Як було встановлено судами позивач має видані в установленому законом порядку Державні акти на право постійного користування земельною ділянкою площею 13,6898 га від 06.01.1995р. №105, 20.01.1995р. №105 і від 30.05.1995р. №119.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р. №449 „Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою” наголошено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Позивач із заявою про заміну актів на право постійного користування землею не звертався.
Згідно з п. 3.10 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 року N 43, у випадку припинення права власності чи користування земельною ділянкою документ, який посвідчує це право, повертається до архіву державного органу земельних ресурсів, де зберігається другий примірник цього документа.
Суд погоджується з висновком господарського суду щодо неправомірності застосування до позивача приписів п. 2 ст. 92 Земельного кодексу України (згідно з якою право постійного користування земельною ділянкою набувають підприємства державної та комунальної форм власності), оскільки рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 р. № 5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу десятого «Перехідні положення»Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) визнано неконституційним положення п. 6 постанови № 563-XII в частині втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою. Дія цього пункту втратила чинність з 22.09.2005 р.
Використання терміна "набувають", що означає "ставати власником чого-небудь, здобувати що-небудь", після набрання чинності статтею 92 Кодексу свідчить, що ця норма не обмежує і не скасовує діюче право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках за станом на 1 січня 2002 року до його переоформлення. ...Зазначені положення припускають поширення цього поняття лише на випадки первинного отримання земельної ділянки із земель державної та комунальної власності...” Отже, землекористувачі не можуть втратити раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.
Повторно розглядаючи справу, Дніпропетровський апеляційний господарський суд враховує, що:
- позивач не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про відмову від права постійного користування земельною ділянкою або із заявою про припинення права постійного користування земельними ділянками, але відповідач-2 рішенням від 29.07.2003 року припинив право постійного користування позивача земельними ділянками загальною площею 13,6898 га, що є порушенням вимог ст.ст. 141, 142 Земельного кодексу України;
- позивач не звертався із заявою у порядку ст.124 ЗК України про надання в оренду земельних ділянок загальною площею 10,1518 га, але відповідач-2 у порушення вимог ст.124 ЗК України і п.34 ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” прийняв рішення від 29.07.2003 року про передачу зазначених земельних ділянок позивачу в оренду без дотримання порядку, встановленого ст.123 Земельного кодексу України.
Стаття 19 Конституції України визначає, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п.2 ст.4 ГПК України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Оскільки рішення 15 сесії ХХІУ скликання Марганецької міської ради «Про передачу земельних ділянок в оренду відкритому акціонерному товариству «Марганецький рудоремонтний завод»№349 від 29.07.2003 року не відповідає законодавству України і прийнято з явним порушенням перелічених вище вимог Земельного кодексу України, Конституції України і Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Дніпропетровський апеляційний господарський суд не застосовує зазначене рішення до спірних правовідносин і вважає, що незаконне рішення не може бути підставою для укладення договору оренди.
Отже, у позивача, який у встановленому законом порядку отримав державні акти на право постійного користування землею, не припинилося таке право. Оскільки це право не визнавалося органом місцевого самоврядування, місцевий господарський суд правомірно задовольнив позовні вимоги у цій частині позову.
Щодо договору оренди земельних ділянок від 14.08.2003р., укладеного між ВАТ "Марганецький рудоремонтний завод" і Марганецькою міською радою, суд вважає правильним взяті до уваги місцевим господарським судом та встановлені ст.203 Цивільного кодексу України загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, у тому числі і ч.3, якою визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
За змістом статті 124 Земельного кодексу України, якою регулюється порядок передачі земельних ділянок в оренду, передбачено, що особа, яка бажає одержати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає у відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування заяву (клопотання) у порядку, визначеному статтями 118, 123 цього Кодексу. Тобто, волевиявлення майбутнього орендаря щодо укладення договору оренди реалізується шляхом подання відповідної заяви. Як вже зазначалося, господарським судом було вірно встановлено, що ВАТ "Марганецький рудоремонтний завод" не звертався до органу місцевого самоврядування із заявою про надання спірних земельних ділянок в оренду.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу. Таким чином, відсутність вільного волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання такого недійсним.
Крім того, слід взяти до уваги, що право постійного користування позивача на спірні земельні ділянки не припинилося, а передавати в оренду можна лише вільні земельні ділянки.
Щодо строку позовної давності, то в силу ч.5 ст.267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Оскільки тільки з прийняттям рішення Конституційним судом України (22.09.2005 року) позивач дізнався про наявність у нього безстрокового права на постійне користування земельними ділянками, суд правомірно врахував ці обставини і захистив його порушене право.
За таких обставин доводи апеляційного подання не можуть бути підставою для скасування прийнятого судом рішення, а останнє прийнято на підставі наданих сторонами доказів і відповідно до вимог чинного законодавства України.
На підставі вищевикладеного, керуючись 103-105 ГПК України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційне подання заступника прокурора Дніпропетровської області (м. Дніпропетровськ) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2008 року у справі №7/93-08 залишити без зміни.
Головуючий О.С. Євстигнеєв
Судді: Л.О. Лотоцька
Р.М. Бахмат