Номер провадження: 22-ц/785/6978/14

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Таварткіладзе О. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

          26.08.2014 року                                                                                 м. Одеса

           Суддя судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області ОСОБА_2, ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 24 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб реєстраційної служби Головного Управління юстиції в Одеській області, Асоціації „МІАР-ТС” про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії, -

                                                   В С Т А Н О В И В:

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2013 року у задовленні позову ОСОБА_3 до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб реєстраційної служби Головного Управління юстиції в Одеській області, Асоціації „МІАР-ТС” про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії – відмовлено.

На вказане рішення суду 25 червня 2014 року ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу (а.с.120), яка ухвалою судді апеляційного суду Одеської області від 07 липня 2014 року залишена без руху з наданням строку 05 днів для оплати судового збору та 30 днів для звернення до суду з обґрунтованою заявою і вказівкою інших підстав про поновлення строків, оскільки підстави, вказані ОСОБА_3 у первісній заяві про поновлення строків, визнані неповажними.

20 серпня 2014 року апелянт звернувся до суду із заявою про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2013 року, де вказав інші підстави поновлення строку на апеляційне оскарження.

В своїй повторній заяві про поновлення строку на пеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_3 зазначає, що причиною несвоєчасного подання апеляційної скарги стало те, що він не був присутнім при розгляді справи і постановленні рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2013 року та особисто не отримував дане рішення.

Однак, наведені апелянтом причини пропуску строку на оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2013 року вважаю неповажними та необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи, про слухання справи 24.09.2013 року була сповіщена представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 на судовому засіданні 04.09.2013 року (а.с.100-101).

23.09.2013 року ОСОБА_3 особисто звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутністю (а. с. 108).

24.09.2013 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено у повному обсязі.

29.10.2013 року до Приморського районного суду м. Одеси з письмовою заявою про видачу рішення суду звернувся особисто ОСОБА_3, після чого 26.11.2013 року копію рішення отримано представником ОСОБА_3 – ОСОБА_4 (а. с. 117).

В апеляційній скарзі від 25.06.2014 року (а. с. 124) апелянт не заперечує, що рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2013 року дійсно отримала його представник за довіреністю та при цьому вказує, що він ОСОБА_3 погодився з вказаним рішенням і тому звернувся до цього відповідача з іншими вимогами до Суворовського районного суду м. Одеси.

Після прийняття Суворовським районним судом м. Одеси рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_3, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10.06.2014 року, отриманої ОСОБА_3 24.06.2014 року, ОСОБА_3 звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2013 року, первісно посилаючись у якості підстави поновлення строку на:

1) набуття Суворовським районним судом м. Одеси у рішенні від 27.02.2014 року та апеляційним судом Одеської області в ухвалі від 10.06.2014 року висновку про те, що ухвала третейського суду підлягала виконанню виключно сторонами третейського спору та не могла виконуватися державним органом шляхом внесення відомостей про обтяження до Державного реєстру,

2) надання судами рекомендацій звернутися із апеляційною скаргою на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2013 року;

3) отримання 24.06.2014 року ним ухвали апеляційного суду від 10.06.2014 року.

У повторній заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.06.2013 року, ОСОБА_3 посилався на неотримання ним особисто вказаного рішення, яке районний суд йому не направив.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ЦПК України особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копії повного судового рішення надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 під час розгляду справи в районному суді неодноразово подавав різні заяви, підписані ним особисто в тому числі і про розгляд справи за його відсутністю і після отримання представником ОСОБА_3 оскаржуваного рішення за письмовою заявою, підписаної особисто позивачем, останній не оскаржуючи рішення суду від 24.09.2013 року, звернувся до іншого суду до ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України з вимогами про скасування арешту.

Тобто ОСОБА_3 в даному випадку розпорядився своїми процесуальними правами:

- звернувшись до суду із особистою письмовою заявою про видачу йому копії повного судового рішення, яке за його дорученням отримав представник;

- погодившись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2013 року і не скориставшись правом на його оскарження;

- звернувшись до Суворовського районного суду м. Одеси до цього ж відповідача - ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України з вимогами про скасування арешту.

Таким чином, безпосередньою причиною звернення ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24.09.2013 року, є незадоволення судами першої та апеляційної інстанцій вимог ОСОБА_3 до ДП „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України про скасування арешту у зв`язку із невірним обранням способу захисту права та майнового інтересу.

Разом з тим, як зазначалося, погодившись з рішенням Приморського районного суду м. Одеси та не оскаржуючи його, ОСОБА_3 звернувся до Суворовського районного суду м. Одеси з іншими вимогами до одного і того самого відповідача за тих самих правовідносин, і, таким чином розпорядився своїми процесуальними правами на власний розсуд.

За таких обставин відсутні підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2013 року, як такого, що пропущений без поважних причин, внаслідок чого підстав для відкриття апеляційного провадження не вбачається.

Згідно до ч. 3 ст. 297 ЦПК України, якщо апелянтом вказані підстави (інші підстави) для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 294, ч.3 ст. 297 ЦПК України, суддя-

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 24 вересня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства „Інформаційний центр” Міністерства юстиції України, за участю третіх осіб реєстраційної служби Головного Управління юстиції в Одеській області, Асоціації „МІАР-ТС” про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвала набирає законної сили з моменту її постановлення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Суддя апеляційного суду

          Одеської області:           ОСОБА_2