Справа №22-1978/2008р. Головуючий у 1 -інстанції- чех Н.А.
Доповідач - Заришняк Г.М.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 квітня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
Головуючого - Заришняк Г.М.
Суддів - Осипенка М. І., Шиманського В.Й.
При секретарі - Ліліцькому Р.В..
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2007 р. в справі за позовом Відкритого акціонерного товариства „Атамар", ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_4, Закрите акціонерне товариство „Просто-страхування" про відшкодування матеріального збитку та моральної ппсоди, -
В СТАНОВИЛА:
Позивачі звернулися в суд з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріального збитку та моральної шкоди. Зазначали, що 04.10.2006 року на Броварському проспекті в місті Києві сталася ДТП за участю - автомобіля „Daewoj Lanos", що належить ВАТ „Атамар", під керуванням ОСОБА_3, автомобіля Snbaru Impreza, який належить відповідачу ОСОБА_2 , та належного третій особі ОСОБА_4 автомобіля Chevrolet Aveo.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2007 року винним в даній ДТП було визнано відповідача по справі; відносно притягнення до адміністративної відповідальності.позивача ОСОБА_3 відмовлено. Розмір матеріального збитку, якого зазнав позивач ВАТ „Атамар" в наслідок пошкодження автомобіля, згідно з висновком автотоварознавчого дослідження від 03.11.2006 року становить 34 446 грн. 10 коп. Страхова компанія ЗАТ „Просто-страхування" виплатила ВАТ „Агамар" страхове відшкодування у розмірі 25500 грн. Невідшкодована сума збитків складає 8 946 грн. 10 коп. Крім цього ВАТ „Атамар" поніс витрати по оплаті послуг експерта за проведення дослідження - 400 грн.; матеріальні збитки по сплаті за юридичні послуги - 12 625 грн.; судові витрати за сплату судового збору - 223 грн.29 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 30 грн.
Окрім того позивач ВАТ „Атамар" просив стягнути з відповідача і моральну шкоду в сумі 10 000 грн.
Позивач ОСОБА_3, який перебував у трудових відносинах з ВАТ „Атамар" та керував автомобілем, що належить останньому, просив стягнути з відповідача на його користь витрати по проведенню судової експертизи, призначеної судом при розгляді адміністративного матеріалу, у розмірі 871 гри.68 коп., витрати по оплаті надання юридичних послуг у розмірі 20 000 грн.; витрати по оплаті послуг банку - 100 грн. та судовий збір в розмірі 209 грн. 72 коп., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу 30 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2007 р. позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 збитки - витрати по оплаті проведення судової автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи в сумі 871 грн. 68 коп., витрати по оплаті судового збору - 51 грн., витрати по оплаті
2
інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 30 грн., а всього - 952
грн. 68 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.
Позовні вимоги ВАТ „Атамар" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ „Атамар" матеріальний збиток в сумі 8946 грн. 10 коп., витрати по оплаті послуг за складанні звіту - 400 грн., збитки по сплаті за юридичні послуги - 5050 грн., моральну шкоду - 1000 грн., судовий збір - 1 5 2 грн. 46 коп., витрати по оплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу - 30 грн., а всього -15 578 грн. 56 коп. В іншій частині позовних вимог ВАТ „Атамар" відмовлено.
В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення з нього на користь ВАТ „Атамар" збитків по сплаті юридичних послуг та моральної шкоди й ухвалити нове про відмову в задоволенні позову в цій частині, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального закону.
В суді апеляційної інстанції представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з підстав та доводів, приведених в ній.
Представник ВАТ „Атамар" проти апеляційної скарги заперечував, вважаючи рішення районного суду законним.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04.10.2006 року на Броварському проспекті в місті Києві в районі електричної опори 240 сталася ДТП, учасниками якої стали - автомобіль „Daewoj Lanos", що належить ВАТ „Атамар", під керуванням ОСОБА_3, автомобіль Snbaru Impreza, який належить відповідачу ОСОБА_2 , та автомобіль Chevrolet Aveo, що належить третій особі ОСОБА_4
Згідно постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 17.04.2007 року винним в даній ДТП було визнано відповідача.
У притягненні до адміністративної відповідальності позивача ОСОБА_3 було відмовлено у зв"язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Автомобіль „Daewoj Lanos", який належить позивачу ВАТ „Атамар", було застраховано в страховій компанії ЗАТ „Просто-страхування" і остання сплатила на користь ВАТ „Атамар" страхове відшкодування у розмірі 25 500 грн., Загальний розмір матеріального збитку, якого зазнав позивач ВАТ „Атамар", згідно зі Звітом про визначення вартості матеріально збитку від 03.11.2006 року, становить 34 446 грн. 10 коп.
Рішення суду в частині відшкодування матеріальної шкоди не оскаржено. Задовольняючи частково позовні вимоги ВАТ «Атамар» про відшкодування з ОСОБА_2 моральної шкоди в сумі 1000 грн., суд виходив з того, що неправомірними діями відповідача Товариству заподіяна моральної шкоди, яка полягала в порушенні права власності позивача в наслідок пошкодження його автомобіля. Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки вони суперечать вимогам матеріального закону.
Відповідно до п.2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до роз»яснень, що містяться в п.3 Постанови Пленуму Верховного суду України №4 від 31.03.95 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під майновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження
3
престижу чи підрив довіри до її діяльності.
Проте позивачем ВАТ, Атамар" не надано суду доказів, які б підтверджували вплив пошкодження єдиного автомобіля, що є на балансі Товариства, безпосередньо на роботу підприємства, на його відносини з партнерами чи клієнтами, зниження престижу чи підрив довіри до його діяльності та інші втрати немайнового характеру.
Представником Товариства також не доведено приниження з вини відповідача ділової репутації ВАТ „Атамар".
За таких обставин, висновки суду про спричинення Товариству моральної шкоди є помилковим, а тому рішення суду в частині відшкодування з ОСОБА_2 на користь ВАТ „Атамар" моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині про відмову в задоволенні даних позовних вимог.
Колегія суддів також не може повністю погодитися з висновками суду щодо відшкодування на користь ВАТ „Атамар" 5050 грн. - витрат по оплаті юридичних послуг згідно укладеного договору про ведення справи в Дніпровському районному суді м. Києва.
Згідно п.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на правову допомогу.
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Постановою Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.06 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» затверджені граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, згідно з додатком.
Пунктом 1 додатку до вказаної Постанови КМУ передбачено граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, якщо компенсація сплачується іншою стороною, що не перевищує суму, яка обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується 40 відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи.
Проте суд належним чином не перевірив кількість робочого часу, витраченого фахівцем в галузі права при надані ТОВ «Атамар» правової допомоги, пов»язаної з розглядом даної справи.
Колегія суддів критично оцінює наданий представником ТОВ «Атамар» в суді апеляційної інстанції розрахунок витрат робочого часу, пов»язаних з наданням вказаною особою позивачеві правової допомоги.
Як видно зі справи, дана позовна заява надійшла до суду 16.07.2007 p., проте в розрахунок безпідставно включено подання до суду цієї заяви тричі: 18.06.2007р., 20.06.2007 р. та 11.07.2007 р. протягом 6 годин.
Три рази: 17.06.2007 p., 14.06.2007 p., 18.06.2007 p., 02.07.2007 p. фахівець погоджував з ВАТ «Атамар» зміст позовної зави, та доопрацьовував її.
Окрім того, до вказаного розрахунку включені й інші дії, що безпосередньо не пов»язані з наданням правової допомоги.
З огляду на викладене та, виходячи з принципів справедливості, добросовісності і розумності, колегія суддів вважає необхідним рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення, яким зменшити розмір відшкодованих Товариству витрат на правову допомогу, стягнувши з ОСОБА_2 компенсацію реально витраченого представником ОСОБА_5 робочого часу на: переговори з ВАТ «Атамар» щодо укладення договору на правову допомогу, оформлення договору, ознайомлення з матеріалами - 3 год., підготовка позовної заяви, погодження її змісту, доопрацювання позовної заяви, оформлення звітів - 5 год. 30 хв., подання позовної
4
заяви до суду -1 год., підготовка до судових засідань - 3 год. та участь в судових засіданнях - 22.08.2007 р. і 11.09.2007 p. по 30 хв., 17.10.2007 p. - 3 год. 30 хв., а всього 17 год., що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.06 p., виходячи із встановленого розміру мінімальної заробітної плати в сумі 420 грн., складає 2604 грн. (168 грн. х 17 год.). В задоволенні решти цих вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 18.10.2007 р. в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ВАТ „Атамар" витрат по сплаті за юридичні послуги в сумі 5050 грн., моральної шкоди - 1000 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ВАТ „Атамар" про відшкодування з ОСОБА_2 моральної шкоди відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Атамар» витрати на правову допомогу в сумі 2604 грн., в задоволенні решти цих вимог відмовити.
В іншій частині вказане рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.