17 січня 2007 року

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Івано-Франківськ

Колегія   суддів    судової   палати   в   цивільних   справах   Апеляційного   суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого суддів: секретаря з участю:    адвоката

представника

позивачки

відповідача

Горблянського Я. Д.,

Шишка А.І., Фединяка В.Д.

ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

апелянтки ОСОБА_1 - ОСОБА_7,

ОСОБА_2,

ОСОБА_4,

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   апеляційну   скаргу   ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 16 листопада 2006 року, -

встановила:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 16.11.2006 року позов ОСОБА_2 в її інтересах та інтересах неповнолітнього сина ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про встановлення меж користування земельних ділянок між будинками, що знаходяться у приватній власності, усунення перешкод в користуванні спільним заїздом та усунення перешкод не пов'язаних із порушенням права власності, про визнання права власності на сарай - задоволено.

Встановлено межі між земельними ділянками будинку АДРЕСА_1 відповідно до розробленого проекту відводу земельної ділянки - варіант №4, зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_4 передати ОСОБА_2 ключ від воріт і не перешкоджати користуванню заїздом та зобов'язано ОСОБА_1, ОСОБА_4 зробити відвід стоків води так, щоб вона стікала перед їх будинком із західної сторони, надавши їм для цього розумний строк, в іншому випадку зобов'язано зробити відвід за їх рахунок.

Встановлено земельний сервітут, згідно якого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надано право проходу та проїзду легковим та грузовим транспортом до свого будинку АДРЕСА_1 по подвір'ю ОСОБА_1, ОСОБА_4 зАДРЕСА_1, а також право проходу по вказаному подвір'ю особам, що провідують ОСОБА_5 та ОСОБА_3 Визнано за ОСОБА_5, ОСОБА_3 право власності на сарай та навіс, які призначені по плані літерами „Б", „В".

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 про визнання права власності на сарай (на плані літера „Б") та зобов'язанні відповідачів не чинити їй перешкод у користуванні даним сараєм - відмовлено за безпідставністю.

На дане рішення ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що на спірній земельній ділянці станом на 1958 рік були розташовані тільки три споруди, а саме два житлові будинки і сарай. Добудову інших господарських споруд було проведено нею після 1982 року.

Справа № 22-ц-108/2007р. Категорія   2

Головуючий у І інстанції Хільчук І.І. Доповідач Горблянський Я.Д.

2

Суд же вказує, що вона придбала будинок із господарською спорудою, яка заходиться з північного боку будинку АДРЕСА_1 і на місці якого вона побудувала літню кухню, що не відповідає дійсності. Вона ж згідно договору купівлі-продажу від 14.09.1967р. придбала будинок разом з сараєм, забором і колодязем, але суд це до уваги не взяв.

Також судом неправильно застосовано норму матеріального права, а саме Закон України „Про приватизацію державного житлового фонду" та Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. Вона теж не пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав, оскільки ОСОБА_2 придбала будинок згідно договору купівлі-продажу від 03.11.2004р. і сарай не може бути її власністю. Просить дане рішення скасувати в частині визнання за тою право власності на сарай та відмови у задоволенні її позовних вимог і ухвалити нове рішення про визнання за нею право власності на спірний сарай.

Представник апелянтки - ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_4 підтримали апеляційну скаргу, просять дане рішення скасувати і ухвалити нове рішення.

Позивачка ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність вимог, викладених у апеляційній скарзі.

Судом першої інстанції встановлено, що до 1948 року по АДРЕСА_1 було одне будинковолодіння, яке складалося з будинку, який на даний час є будинком АДРЕСА_1, з сараю, який є будинком НОМЕР_1 і спірного сараю „Б", який на схемі значиться літерою В-1, а також колодязя. Вказане будинковолодіння відносилось до житлового фонду міської ради.

Станом на 18.05.1954р. сарай переводиться у житло і реєструється під НОМЕР_1. При поділі даного будинковолодіння на два були поділені і господарські споруди. Окремо реєструється будинок АДРЕСА_1 із верандою та будинок НОМЕР_1 із сараєм та колодязем.

Будинок АДРЕСА_1, який на даний час є власністю ОСОБА_1 29.09.1954р. був проданий Коломийським міськвиконкомом ОСОБА_8, а саме будинок і веранда без будь-яких господарських споруд. Цей будинок продавався в 1956 та 1958 роках без господарських споруд, а в 1964р. даний будинок був проданий ОСОБА_9 із господарськими спорудами, а остання в 1976р. продала його ОСОБА_1 із господарською спорудою, яка знаходилася з північного боку будинку АДРЕСА_1 і на місці якої ОСОБА_1 збудувала літню кухню, яка на плані позначена літерою „Б".

Будинок АДРЕСА_1 із сараєм та колодязем до 1993р. відносився до житлового фонду Коломийського міськвиконкому і 01.12.1993р. був приватизованийОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які в 2004 році продали позивачам-відповідачам. Оскільки господарські споруди зареєстровані за будинком НОМЕР_1, то судом встановлено, що вони, а саме господарські споруди „Б" і „В" та колодязь при приватизації перейшли власнику будинку НОМЕР_1, а після укладення договору купівлі-продажу стали власністю позивачів по первинному позову. Оскільки спірний сарай із 1948р. не був зареєстрований за будинком АДРЕСА_1 і його не могла придбати ОСОБА_1, то суд відмовив їй у визнанні права власності на цей сарай за безпідставністю позовних вимог.

Тому посилання суду першої інстанції у мотивувальній частині рішення на те, що ОСОБА_1 пропустила строк позовної давності на звернення до суду про визнання права власності на спірний сарай є лишнім і не відповідає вимогам закону.

Оскільки згідно ч.2 ст. 308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав, то колегія суддів вважає, що судом першої інстанції досліджено і оцінено всі зібрані по справі докази та ухвалено законне і обґрунтоване рішення.

Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.

з

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Коломийського міськрайонного суду від 16.11.2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.

Головуючий                                                                           Я.Д. Горблянський

Судді:                                                                                      А.І. Шишко

В.Д. Фединяк