ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

 

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

 

ПОСТАНОВА

Іменем України

 

10.03.09

Справа №2а-8590/08/2

 

Окружний  адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу 

за позовом   ОСОБА_1         

до   Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АРК             

про спонукання до виконання певних дій

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

Суть спору: ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом, в якому просила визнати дії відповідача протиправними, в ході яких не виконані вимоги ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у відповідності з яким відповідач в період з 01.01.2006 року зобов'язаний був підвищити позивачу пенсію на 30% від мінімальної пенсії за віком та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу недоотриману в період з 01.01.2006 року до теперішнього часу підвищену пенсію, у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком в порядку, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Вимоги мотивовані тим, що позивач  має статус «Діти війни» та згідно з положеннями Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 р. органи Пенсійного фонду України не здійснювали виплати пенсії ані у 2006р., ані у 2007 р., ані у 2008 році, в розмірі, встановленому Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Позивач у судове засідання не з'явився, про час та день розгляду справи повідомлений належним чином, разом із позовною заявою надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутністю.  

Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, клопотання про розгляд справи за його відсутності до суду не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача, ненадання відповідачем клопотання про розгляд справи за його відсутності та відсутність у матеріалах справи клопотання про неможливість розгляду справи за відсутності його представника, ненадання заперечення на позовну заяву, вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд

 

ВСТАНОВИВ:

 

У пенсійному посвідченні позивача НОМЕР_1 є штамп встановленого зразка, який згідно з Порядком, затвердженим наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 107 від 05.04.2006 р. (зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.04.2006 р. за № 458/12332), засвідчує його  належність до категорії дітей війни.

Ст. 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус дітей війни та основи їх соціального захисту встановлені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується паспортом серії ЕС НОМЕР_2, тобто станом на час закінчення Другої світової війни їй було менше 18 років, тому вона являється особою, яка віднесена до категорій осіб, визнаних дітьми війни.

З огляду на наведене вище, суд прийшов до висновку, що позивач відноситься до категорії громадян, що мали право на отримання державної соціальної допомоги, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист  дітей війни».

У ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла у 2006-2007 р.р., було визначено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цім Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст. 7 Закону України «Про соціальний захист  дітей війни»).

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Згідно з  ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України  при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії  основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74  van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку  це надання підвищення пенсії дітям війни,  держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки  схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Згідно з ч.1 ст. 65 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 гривень, з 1 квітня - 359 гривень, з 1 жовтня - 366 гривень. У  ч.2 ст. 65 Закону зафіксовано, що розміри державних соціальних гарантій на 2006 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, що відповідно, дає право керуватися встановленими розмірами прожиткового мінімуму для визначення державних соціальних гарантій за Законом України «Про соціальний статус дітей війни».  

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»  прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень.

Суд вважає необхідним визначити, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений також ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», відповідно до якої для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, збільшений на 1 відсоток. Зазначена норма введена в дію Законом України від 15.03.2007 р. № 749-V, який набрав чинності після Закону України від 25.03.2005 р. № 2505-IV, яким встановлені обмеження в частині  3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003, № 1058-IV. Тому відповідно до принципу дії закону в часі застосуванню підлягає закон, який набрав чинності пізніше.

У ч. 3 ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток.

Згідно зі ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня  - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривень.

Відповідно до ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6  - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної ради України з питань бюджету. Зазначений порядок розроблено та затверджено Кабінетом Міністрів України не було. На підставі викладеного можна зробити висновок, що пільги, передбачені ст. 6 Закону України «про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджені не були.

Питання про конституційність зазначеної статті Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним судом України не розглядалось.

Згідно ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Відповідно до п. 12 ст. 71 цього Закону з метою приведення окремих норм законів у відповідність з цим Законом зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

З'ясовуючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає необхідним визначити, що, утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами Украйни встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої),  вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, відповідно до якої держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

У Законі України «Про соціальний захист дітей війни» визначено, що  державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

З наведеного стає зрозумілим, що зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Конституцією України, в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.

Таким чином, будь-які закони, які регулюють  правовідносини стосовно прав та свобод громадян, у тому числі Закон України «Про державний бюджет на 2007 рік», має відповідати вимогам Конституції та Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає необхідним підкреслити, що встановлений ст. 95 Конституції України, ст. 38 Бюджетного кодексу України перелік відносин, які регулюються Законом України про Державний бюджет є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема, і Законом України «Про соціальний захист дітей війни», та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

На думку суду  встановлення Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» розміру та порядку виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни в меншому розмірі, ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», обмежило обсяг прав даної категорії громадян, визначених зазначеним Законом. Позбавивши певну категорію осіб, які мають право на пільги як діти війни, права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги п. 12 ст. 71,  ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було звужено обсяг цього права і водночас фактично скасовано конституційну гарантію забезпечення належних умов існування дітей війни.

Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 «У справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 частини 2 статті 56, частини 2 ст. 62, ч. 1 ст.66, п. п. 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 ст. 71, ст. 98, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії) визнано такими, що не відповідають Конституції України ст. 111 та п. 12 ст. 71  Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

Що стосується дії у 2008 р. статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004, № 2195-ІV, то Законом України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. передбачена інша редакція наведеної статті, а саме: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Але положення пункту 41 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008р. №10-рп/2008.

Суд враховує, що зазначені рішення Конституційного Суду України у цій справі мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

У відповідності до ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у 2006 році  пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджені не були, що ж стосується нарахування та виплати державної соціальної допомоги як дитині війни  у 2007 та 2008 роках, то при її визначенні слід керуватися  статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, але тільки з дня ухвалення рішень Конституційного суду України № 6-рп/2007у 2007 році та № 10-рп/2008 у 2008 році.

Згідно з п. 3 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України  № 1261 від 24.10.2007 р. (далі Постанова № 1261), до основних засад Пенсійного фонду України відноситься, зокрема, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок  коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством. Уп.8 вказаної Постанови до джерел формування коштів Пенсійного фонду України відносяться також  кошти державного бюджету та державних цільових фондів, що перераховуються до Фонду у випадках, передбачених законодавством.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни виплачується допомога саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, суд, керуючись зазначеними вище положеннями Указу Президента України № 121/2001 від 01.03.2001 р. та  Постанови №1261, приходить до висновку, що саме органами ПФУ позивачу  мало виплачуватись державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб'єктами владних повноважень на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань, не приймається до уваги. Так, у справі «Кечко проти України» Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб. Згідно з позовними вимогами позивач просив зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, в той час як обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни» щодо обов'язку нарахування та виплати останнім на користь позивача передбаченої цим законом щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни. У зв'язку з чим суд вважає можливим в цій частини вийти за межи позовних вимог, оскільки це необхідно для повного захисту прав та інтересів позивача по справі, та зобов'язати відповідача нарахувати на користь позивача таку допомогу.

На підставі наведених вище доводів суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни з 01.07.2007 по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати дії Управління Пенсійногофонду України в м. Керч АР Крим (98329, АР Крим, м. Керч, вул. шосе Героїв Сталінграда, 60/1) протиправними в частині ненарахування на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., АДРЕСА_1) недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги з 01.07.2007 по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року.

3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Керч АР Крим (98329, АР Крим, м. Керч, вул. шосе Героїв Сталінграда, 60/1)  нарахувати на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., АДРЕСА_1) недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу з 01.07.2007 по 31.12.2007 року та з 01.05.2008 року по 31.12.2008 року.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., АДРЕСА_1)  1,20 грн. судового збору.

5.В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

 

У разі неподання  заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання  постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ -  з дня складення у повному обсязі).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу  через 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження. 

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України

 

 

Суддя                                                                Яковлєв С.В.