Справа № 2-5510/11

УХВАЛА

про відмову у відкритті провадження у справі

17 жовтня 2011 року

  Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська Спаї В.В., ознайомившись із позовною заявою ОСОБА_1, яка діє також в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Амур –Нижньодніпровської у м. Дніпропетровську ради, де треті особи Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення ідеальних часток співвласників квартири,    

 ВСТАНОВИВ:

Позивач  звернувся до суду із даним позовом про визначення ідеальних часток співвласників квартири, в його обґрунтування посилаючись на те, що позивач, її син ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з ОСОБА_6 проживали в квартирі № 8 в будинку за № 7 по вулиці Дівоча в м. Дніпропетровську. ОАО Нижньодніпровським трубопрокатним заводом міста Дніпропетровська 07.05.1998 року було видане "Свідоцтво про право власності на житло", в якому вказано, що квартира № 8 в будинку № 7 по вулиці Дiвочiй в м. Дніпропетровську дійсно належить на правi спільної сумісної власності зазначеним особам. Дана квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". "Свідоцтво про право власності на житло" видане згідно з розпорядженням вiд 07.05.1998 року за № П-1002. Квартира зареєстрована в комунальному пiдприємствi "Мiжмiське бюро технічної iнвентаризацiї" Дніпропетровської області на пiдставi "Свідоцтва, про право власності на житло", про що i записано в реєстрову книгу за N 83п-35-69

30 січня 1999 року помер ОСОБА_7. Свідоцтво про смерть видане Амур-Нижньоднiпровським вiддiлом запису актів цивільного стану Амур-Нижньоднiпровської районної ради м. Дніпропетровська за N 227900, серія 1-КИ, актовий запис за N 206.

Після його смерті єдиним спадкоємцем першої черги за законом, що прийняла спадщину, була його дружина, ОСОБА_6 ( 529 ЦК України в редакції 1963 року). Спадкодавець заповіт не залишив.

ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини в нотарiальну контору не подала, але фактично вступила в управління спадковим майном, так як проживала в даній квартирі на час відкриття спадщини. Спадкова частина квартири складає 1 /4 частину квартири.

31 липня 2010 року померла ОСОБА_6, свідоцтво про смерть видане Амур-Нижньоднiпровським вiддiлом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстицiї за N 362429, серія 1-КИ, актовий запис за N1293.

Після її смерті були спадкоємцями першої черги за законом батько позивачки ОСОБА_8 (тобто син померлої), та ОСОБА_4 (її рідна донька). Але вони спадщину не приймали, а подали до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про те, що відмовляються від спадщини на користь позивачки, як онуки спадкодавці. Позивачка заяву про прийняття спадщини в нотарiальну контору не подавала, але фактично вступила в управління спадковим майном, так як проживала в даній квартирі на час відкриття спадщини (1268 ЦК України). Спадкова частина квартири складає 1/4 iї частину.

Позивачка звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6

Але їй в цьому було в усній формі відмовлено та нотаріусом вказано, що свідоцтво про право на спадщину, не може бути видане тому, що нотаріусом самостійно не може бути визначена частина спадкового майна, яке є спільною сумісною власністю. Видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, так як згідно з пунктом 224 Iнструкцiї про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мiнiстерства Юстиції України від 3 березня 2004 року за N 20/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності тільки після виділення частини власності, яка належала померлому. Зазначаючи в позовній заяві, що вiдповiдно до ст. 372 Цивільного Кодексу України майно, що є спільною сумісною власністю, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, а у зв’язку зі смертю учасника спільної власності договір про поділ нерухомого майна не може бути складений, що й стало приводом для звернення до суду з даним позовом.

           Суддя, ознайомившись з позовною  заявою, дійшов до наступного висновку.         

           Згідно зі змістом ст. 122 ЦПК України суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленому цим Кодексом; суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, у тому числі,  якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.

            Згідно зі ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваннях прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.        

          Як встановлено, позивач, її син ОСОБА_2 та ОСОБА_5 з ОСОБА_6 проживали в квартирі № 8 в будинку за № 7 по вулиці Дівоча в м. Дніпропетровську. ОАО Нижньодніпровським трубопрокатним заводом міста Дніпропетровська 07.05.1998 року було видане "Свідоцтво про право власності на житло", в якому вказано, що квартира № 8 в будинку № 7 по вулиці Дiвочiй в м. Дніпропетровську дійсно належить на правi спільної сумісної власності зазначеним особам. Дана квартира приватизована згідно з Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду". "Свідоцтво про право власності на житло" видане згідно з розпорядженням вiд 07.05.1998 року за № П-1002. Квартира зареєстрована в комунальному пiдприємствi "Мiжмiське бюро технічної iнвентаризацiї" Дніпропетровської області на пiдставi "Свідоцтва, про право власності на житло", про що i записано в реєстрову книгу за N 83п-35-69

30 січня 1999 року помер ОСОБА_7. Свідоцтво про смерть видане Амур-Нижньоднiпровським вiддiлом запису актів цивільного стану Амур-Нижньоднiпровської районної ради м. Дніпропетровська за N 227900, серія 1-КИ, актовий запис за N 206.

Після його смерті єдиним спадкоємцем першої черги за законом, що прийняла спадщину, була його дружина, ОСОБА_6 Спадкодавець заповіт не залишив.

ОСОБА_6 заяву про прийняття спадщини в нотарiальну контору не подала, але фактично вступила в управління спадковим майном, так як проживала в даній квартирі на час відкриття спадщини. Спадкова частина квартири складає 1 /4 частину квартири.

31 липня 2010 року померла ОСОБА_6, свідоцтво про смерть видане Амур-Нижньоднiпровським вiддiлом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстицiї за N 362429, серія 1-КИ, актовий запис за N1293.

Після її смерті були спадкоємцями першої черги за законом батько позивачки ОСОБА_8 (тобто син померлої), та її рідна донька ОСОБА_4 Але вони спадщину не приймали, а подали до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори заяву про те, що відмовляються від спадщини на користь позивачки, як онуки спадкодавці. Позивачка заяву про прийняття спадщини в нотарiальну контору не подавала, але фактично вступила в управління спадковим майном, так як проживала в даній квартирі на час відкриття спадщини. Спадкова частина квартири складає 1/4 iї частину.

Позивач звернулася до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори з проханням видати їй свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_6

Але їй в цьому було в усній формі відмовлено та нотаріусом вказано, що свідоцтво про право на спадщину, не може бути видане тому, що нотаріусом самостійно не може бути визначена частина спадкового майна, яке є спільною сумісною власністю. Видати свідоцтво про право на спадщину неможливо, так як згідно з пунктом 224 Iнструкцiї про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої Наказом Мiнiстерства Юстиції України від 3 березня 2004 року за N 20/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності тільки після виділення частини власності, яка належала померлому.

            Згідно зі змістом  ч. 1 та ч. 3 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю, та майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

           За життя померлих  договором не були встановлені частки у спільній сумісній власності, тому за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про виділення часток  у судовому розгляду не підлягають, оскільки свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину, в порядку, встановленому цивільним законодавством та законом не вимагається для оформлення права на спадщину рішення суду про визначення частки спадкодавця та іншого співвласника у спільній сумісній власності, тому в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, тобто винесення нотаріусом у встановленому Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. та затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 р. за N 20/5, порядку обґрунтованої постанови, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження в разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину.

            Разом з тим, за ст. 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи; на виконання ст. 24 зазначеного вище кодексу людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою. Таким чином, оскільки з настанням смерті унеможливлено здійснення цивільних прав і обов’язків, а поданим позовом вирішуватимуться  права померлих, вбачаються підстави для відмови у відкритті провадження з передбаченої п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України підстави також й через зазначену обставину.            

          За таких обставин не вбачається спору про право, якій повинен бути вирішений у порядку цивільного судочинства, що унеможливлює вирішення питання про відкриття провадження у справі  та тому, керуючись п. 1 ч. 2  ст. 122 та ст. 210 ЦПК України,  суддя

 УХВАЛИВ:

           У відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1, яка діє також в інтересах свого малолітнього сина ОСОБА_2 до Територіальної громади в особі Амур –Нижньодніпровської у м. Дніпропетровську ради, де треті особи Четверта Дніпропетровська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визначення ідеальних часток співвласників квартири  відмовити.

Роз’яснити позивачеві, що відмова у відкритті провадження у справі перешкоджає повторному зверненню до суду з таким самим позовом.

Копію ухвали невідкладно надіслати позивачеві.        

         Ухвала про відмову у відкритті провадження у справі може бути оскаржена у апеляційному порядку шляхом подання до апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали апеляційної скарги.        

        Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано.  У разі подання апеляційної скарги ухвала,  якщо її не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

  Суддя