АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Притуленко О.В., Соболюка М.М.,
при секретарі Цендра О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1до суддів Ленінського районного суду АР Крим Пономаренко Алли Вікторівни, Українець Лесі Іванівни, Красикова Сергія Івановича, треті особи - суддя Апеляційного суду АР Крим Кузнецова Олена Олександрівна, Ленінське районне управління Пенсійного фонду України, про визнання протиправними дій посадових осіб судової влади, стягнення моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА :
У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до суддів Ленінського районного суду АР Крим Пономаренко А.В., Українець Л.І., Красикова С.І. про визнання виконання професійних обов'язків неналежним чином та стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що в процесі вирішення спору між нею та Ленінським районним управлінням ПФУ відповідачами були порушені вимоги процесуального законодавства. Так, у січні 2005 року суддя Пономаренко А.В. відмовила у відкритті провадження за її позовом до Ленінського районного управління Пенсійного фонду України про визнання неправомірними дій щодо неповної виплати пенсії встановивши наявність спору про право, який розглядається у порядку позовного провадження. Вважає вказані дії судді неправомірними з тих підстав, що наявність спору про право була визначена без розгляду позову по суті.
Суддя Красиков С.І. 11.02.2005 року постановив ухвалу, якою залишив без руху її позов до Ленінського районного управління Пенсійного фонду України про порушення права на отримання пенсії не нижче прожиткового мінімуму і про невиплату доплат, який був поданий лише 14.02.2005 року. А 30.03.2005 року вказаний суддя визнав її позов неподаним і повернув позивачеві.
Суддя Українець Л.І., без прийняття позову до провадження, ухвалою від 09.03.2005 року визнала неподаним та повернула її позовну заяву до Управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі про порушення права на отримання пенсії не нижче прожиткового мінімуму і про невиплату доплат, вважаючи, що ця справа повинна розглядатися як скарга на рішення або дії органу державної влади. А копію апеляційної скарги на вказану ухвалу надіслала відповідачу з порушенням вимог ст.295 ЦПК України (в ред. 1963 року), тобто через 12 днів, чим допустила тяганину.
Після скасування ухвали суду від 09.03.2005 року судом апеляційної інстанції суддя Пономаренко А.В. також допустила тяганину і призначила справу до розгляду з порушенням ст. 148 ЦПК України в ред.. 1963 року, ст. 157 ЦПК України в ред. 2004 року.
Також позивач вказує на порушення встановлених процесуальних строків суддею Апеляційного суду АРК Кузнєцовою О.О., яка отримавши апеляційну скаргу, постановила
Головуючий суду першої інстанції Белоусов Е.Ф.
Справа № 22-а-2315-Ф/06 .
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
ухвалу про її прийняття лише через 1,5 місяця, чим порушила вимоги ст.ст.297, 301 ЦПК України.
Зазначеними діями та іншими численними порушеннями норм процесуального закону, на думку позивачки, їй була завдана моральна шкода, яку вона просить стягнути із вказаних суддів у розмірі по 20000 грн. з кожного шляхом стягнення цих сум з державного бюджету.
Ухвалою Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2006 року у відкритті провадження по справі за вказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 було відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вказаної ухвали із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Апелянт зазначає, що відмовивши у відкритті провадження по справі за її позовом, суд першої інстанції порушив вимоги ст.ст. 2, 6 КАС України, ст.ст. З, 8, 55, 124, 129 Конституції України, при цьому звертає увагу на те, що її позов пред'явлений до суддів як до суб'єктів владних повноважень, а тому спір має розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить д., висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені вимоги мають виключно процесуальний характер, а не характер управлінської діяльності, оскільки питання безпосередньо стосується винесенням суддями ухвал по конкретним справам.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до ч.І ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.
Між тим, як вбачається з матеріалів справи, у червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до суддів Ленінського районного суду, судді Апеляційного суду АРК про визнання їх дій протиправними з тих підстав, що ними був порушений порядок та строки вирішення процесуальних питань, пов'язаних з процедурою розгляду адміністративних та цивільних справ, тобто судовою діяльністю, спонуканням до якої стало звернення позивача до суду з адміністративним позовом. Як зі змісту позову, так і з сукупності інших матеріалів справи вбачається, що дії відповідачів не були пов'язані зі здійсненням ними владних управлінських функцій.
Відповідно до ст.ст. 126, 129 Конституції України, судді при здійсненні правосудця незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється та ще однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного й касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом.
Згідно із зазначеними конституційними положеннями рішення суду і, відповідно, дії або бездіяльність судів у питаннях здійснення правосуддя не можуть бути предметом оскарження, як такі, що не пов'язані зі здійсненням суддями владних управлінських функцій, а стосуються вирішення питань по здійсненню правосуддя, пов'язаних з рухом справи, прийняттям позовної заяви, підготовкою, розглядом справ у судових інстанціях тощо.
За таких обставин висновок суду про те, що заява не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства є обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не містять правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції.
З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 195, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 14, 24, 28 Закону України „Про судоустрій України", колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення.
Ухвалу Керченського міського суду АР Крим від 10 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Судді:
Ломанова Л.О. Притуленко О.В. Соболюк М.М.
З