АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - судді Ломанової Л.О.,
суддів: Горбань В.В., Притуленко О.В.,
при секретарі Цендра О. М.,
за участю позивача ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, третя особа -Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської районної державної адміністрації, про звільнення від сплати аліментів та призначення державної допомоги дітям, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1про зміну мінімального розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 17 липня 2006 року ,-
ВСТАНОВИЛА :
У квітні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом мотивуючи тим, що рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 07.06.1995 року суд стягнув із нього на користь відповідачки аліменти на утримання дітей в розмірі 1/3 частини заробітку до досягнення повноліття. У зв'язку з тим, що він є безробітнім, не отримує ніяких доходів, просив звільнити його від сплати аліментів та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Джанкойської РДА призначити виплату державної допомоги його дітям в розмірі 30% прожиткового мінімуму на кожну дитину до досягнення ними повноліття.
У травні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про зміну мінімального розміру аліментів, мотивуючи вимоги тим, що рішенням суду з останнього стягнуті аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу, але не менше 25% мінімальної заробітної плати на кожну дитину. В зв'язку зі зміною законодавством мінімального розміру аліментів, просить змінити вказане рішення суду, визначив мінімальний розмір аліментів не менш як 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 30.05.2006 року цивільні справи за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 об'єднані в одне провадження.
Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 17 липня 2006 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_2 задоволені. Суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку на кожну дитину.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення по справі.
В якості доводів апеляційної скарги апелянт вказує, що при визначенні розміру аліментів суду першої інстанції мав врахувати його матеріальне становище та інші суттєві
Головуючий суду першої інстанції Кузнецова Л.М.
Справа № 22-Ц-2077-Ф/06
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Притуленко О.В.
обставини, передбачені ст. 182 СК України, та застосувати вимоги ст. 192, яка допускає зменшення розміру аліментів судом у разі зміни його матеріального становища.
Обговоривши наведені у скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 - скасуванню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, Джанкойський районний суд АРК 07.06.1995 року стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, у розмірі 1/3 частини усіх видів заробітку, але не менш 25% мінімальної заробітної плати на кожну дитину, починаючи з 12.05.1995 року до їх повноліття.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції, виходячи з вимог ст. 180 СК України, відповідно до якої батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення повноліття, дійшов висновку про відсутність підстав для звільнення позивача від цього обов'язку.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки ст. 188 СК України встановлена єдина підстава для звільнення батька від аліментного обов'язку - високий матеріальний рівень доходів дитини, який забезпечує задоволення її потреб за рахунок власних коштів.
Оскільки ОСОБА_1 не було надано доказів про те, що доходи дітей набагато перевищують дохід батьків та забезпечують повністю їх потреби, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов в цій частині без задоволення.
Також правильним є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 щодо призначення його дітям державної допомоги на підставі ч.5 ст. 181 СК України.
Утримання дитини - це, насамперед, обов'язок батьків. Держава має субсидіарний, додатковий обов'язок щодо матеріального забезпечення дітей. Порядок та механізм надання тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме визначається постановою Кабінету Міністрів України № 189 від 22.02.2006 року, якою затверджений Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання (перебування) їх невідоме.
Відповідно до п.2 вказаного порядку тимчасова допомога призначається у разі, коли: рішення суду про стягнення аліментів з одного з батьків не виконується; один з батьків перебуває під арештом, слідством, на примусовому лікуванні, у місцях позбавлення волі, якого визнано в установленому порядку недієздатним; а також якщо місце проживання (перебування) одного з батьків не встановлено.
Аналізуючи матеріали справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність обставин, з якими суд пов'язує можливість призначення та виплати вказаної державної допомоги, оскільки наведені у справі докази свідчать про те, що ОСОБА_1 є працездатною людиною, має можливість для працювання і виплати аліментів.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1про звільнення його від сплати аліментних платежів. А доводи апеляційної скарги про те, що судом не враховані положення ст. 192 СК України не заслуговують уваги, оскільки зі змісту позовної заяви випливає, що таки вимоги не заявлялися і не були предметом судового розгляду.
Проте, колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 про зміну мінімального розміру аліментів на підставі вимог ч.2 ст.182 СК України в редакції Закону України від 22.09.2005 року.
Вирішуючи питання, суд не звернув увагу на те, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду
постановлених раніше судових рішень про їх стягнення ( п.17 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 року „Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів".
Як свідчать матеріали справи, позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 вже був предметом розгляду судом і на підставі рішення суду був виданий виконавчий лист про стягнення з останнього аліментів.
За таких обставин суд необґрунтовано задовольнив позов ОСОБА_2 лише на підставі зміні законодавства щодо визначення мінімального розміру аліментів.
Рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2
Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 309, 313-314 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах,
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.
Рішення Джанкойського міськрайонного суду АР Крим від 17 липня 2006 року в частині задоволення позовних вимог і ОСОБА_2 і стягнення з ОСОБА_1 на її користь аліментів на утримання дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку на кожну дитину, скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення - про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_2
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржено до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
СУДДІ:
Ломанова Л.О. Горбань В.В. Притуленко О.В.