ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2015 р.Справа № 915/1997/14

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Богатиря К.В.

суддів Аленіна О.Ю., Жекова В.І.

секретар судового засідання Чеголя Є.О.

Представники учасників провадження у справі про банкрутство в судове засідання не з'явились.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«ЕКОПІК-Україна»

на ухвалу господарського суду Миколаївської області

від 12.05.2015р.

у справі № 915/1997/14 /суддя Ткаченко О.В./

за заявою боржника Приватного підприємства «Вікі»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою суду від 16.12.2014р. було порушено провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Вікі» за ознаками ст. 95 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Постановою господарського суду Одеської області від 25.12.2014р. Приватне підприємство «Вікі» було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено Герман О.С., яка виконувала повноваження ліквідатора у процедурі ліквідації Приватного підприємства «Вікі».

На виконання вимог постанови суду на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 26.12.2014 за номером 13001 було здійснено офіційне оприлюднення повідомлення про визнання Приватного підприємства «Вікі» банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Герман Оксану Степанівну, яка виконувала повноваження ліквідатора у процедурі ліквідації.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. апеляційну скаргу ТОВ"Екопік-Україна" було задоволено частково, постанову господарського суду Миколаївської області від 25.12.2014 скасовано в частині призначення ліквідатором Приватного підприємства «Вікі» Герман Оксану Степанівну, справу передано до господарського суду Миколаївської області для вирішення питання про призначення ліквідатора у справі про банкрутство Приватного підприємства «Вікі».

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 19.03.2015р. ліквідатором Приватного підприємства «Вікі» було призначено арбітражного керуючого Козлова В’ячеслава Олександровича.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015р. затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного підприємства «Вікі».

Не погоджуючись з даною ухвалою кредитором по справі - Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» було подано апеляційну скаргу, відповідно до якої скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів Приватного підприємства «Вікі», скасувати ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів приватного підприємства «Вікі» в частині визнання та включення до реєстру кредиторів вимог четвертої черги ОСОБА_4 в сумі 15 270 436,87грн. та ОСОБА_5 в сумі 6 514 352,60грн.

Як на підставу викладених у скарзі вимог апелянт посилається на те, що судом не перевірено належним чином та у відповідності до вимог закону підтвердження документами та бухгалтерським обліком заявлених грошових вимог кредиторів ОСОБА_5 та ОСОБА_4 до боржника. Також, на думку апелянта, суд дійшов передчасного висновку про належність та допустимість доказів, які вказують на наявність кредиторської заборгованості боржника перед ОСОБА_5 та ОСОБА_4

Від ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять суд відхилити апеляційну скаргу у зв'язку з її необґрунтованістю, посилаються на наявність у матеріалах справи не оскаржених та не скасованих інших ухвал господарського суду про визнання їх кредиторських вимог до боржника, що на їх думку є підставою для застосування ст. 35 ч. 2 ГПК України щодо звільнення від доказування. Крім того, вони вважають доведеними свої кредиторські вимоги до боржника належними та допустимими доказами, які були оцінені судом першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно.

Представники сторін та учасники провадження у справі про банкрутство у судове засідання 01.07.2015р. не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені апеляційним господарським судом належним чином, що підтверджується матеріалами даної справи.

Як вбачається із роз'яснень, викладених у пункті 3.9.1 пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р. (з наступними змінами та доповненнями), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.

Частиною 2 статті 102 ГПК України встановлений 15-ти денний строк розгляду апеляційної скарги, який закінчується 03.07.2015р., тому будь-яке відкладення розгляду скарги апелянта без продовження цього строку в порядку ст. 69 ГПК України, неможливе.

Частина 3 статті 69 ГПК України надає право суду у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, продовжувати строк розгляду спору, але не більше як на п'ятнадцять днів. Самостійно без клопотання сторони суд не має можливостей вирішувати вказане питання.

Як свідчать матеріали справи до апеляційного господарського суду станом на 01.07.2015р. будь-яких клопотань про продовження строку розгляду скарги в порядку ст. 69 ГПК не надходило.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представників сторін, повідомлених про судове засідання належним чином. Відсутність сторін у даному випадку не повинна заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Розглянувши матеріали справи, доводи апелянта та відзиви на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне:

По-перше, що стосується кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника.

У заяві про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 посилається на факт отримання боржником на підставі кредитного договору № 23/КВ-07 від 03.12.2007р. на відкриття не відновлюваної мультівалютної кредитної лінії від кредитної установи ТОВ «Укрпромбанк» кредитних коштів.

З 01.07.2010р. новим кредитором за договором № 23/КВ-07 від 03.12.2007р. є ПАТ «Дельта Банк».

03.03.2012р. між ПП «Вікі» та ОСОБА_4 укладений договір, відповідно до умов якого ОСОБА_4 поручився за виконання зобов'язань, що виникло у ПП «Вікі» на підставі кредитного договору № 23/КВ-07 на відкриття не відновлюваної мультивалютної кредитної лінії від 03.12.2007р. зі всіма змінами і доповненнями до нього, укладеного ним із Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (з 01.07.2010р. ПАТ «Дельта Банк» є новим кредитором у зобов'язанні) у письмовій формі, на суму 15 962 020,55грн., що станом на 03.03.2012р.по курсу НБУ еквівалентно1 511 878,54євро.

Згідно із п. 1.2., 1.3., 1.4. Договору від 03.03.2012р., в забезпечення виконання зобов'язань Замовника за Кредитним договором, Виконавець передає ПАТ «Дельта Банк», у спосіб визначний сторонами, суму в розмірі 682 882,00євро, що еквівалентно 7 300 000,00грн., шляхом укладення із ПАТ «Дельта банк» відповідних договорів.

У випадку виконання Виконавцем обов'язку Замовника за Кредитним договором у обсязі 682 882,00євро, що еквівалентно 7 300 000,00грн., яка визначена ПАТ «Дельта Банк», як сума, сплата якої є підставою для передачі ПАТ «Дельта Банк» всіх прав за Кредитним договором новому кредитору у обсязі визначеному у п. 1.1.даного договору, Виконавець набуває усі права Кредитора щодо обов'язку Боржника за Кредитним договором в розмірі 15 962 020,55грн., що станом на день підписання даного договору по курсу НБУ еквівалентно 1 511 878,54євро.

У випадку виконання Виконавцем обов'язку Замовника за Кредитиним договором у обсязі, визначеному в п. 1.3. Договору, в тому числі шляхом передачі Виконавцем на користь ПАТ «Дельта Банк» коштів відповідно до п. 1.2. даного Договору, а також після вилучення банком з державних реєстрів обтяжень відповідних записів, Замовник зобов'язується повернути Виконавцю 15 952 020,55грн., що станом на день підписання даного договору по курсу НБУ еквівалентно 1 511 878,54євро у відповідності до наступного графіку:

- до 20.03.2012р. заборгованість у сумі 7 300 000,00грн. (що станом на 03.03.2012р. по курсу НБУ еквівалентно 691 435,86євро);

- до 01.04.2014р. заборгованість у сумі 820 442,68євро (що станом на 03.03.2012р. по курсу НБУ еквівалентно 8 662 020,55грн.) по курсу НБУ, який буде діяти на день фактичної оплати заборгованості.

На виконання умов договору від 03.03.2012р., між ОСОБА_4 та ПАТ «Дельта Банк» укладений договір № 011-14507-060312 від 06.03.2012р. банківського вкладу на суму 682 882,00євро.

В подальшому між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 укладений договір застави майнових прав № 23/КВ-07-1 від 06.03.2012р.

Відповідно до п. 1.2. Договору № 23/КВ-07-1 від 06.03.2012р., заставою за цим договором забезпечується виконання ПП «Вікі» зобов'язань за кредитним договором № 23/КВ-07 від 03.12.2007р. зі всіма змінами та доповненнями, а саме повернення суми кредиту в розмірі 15 962 020,55грн. у строк до 06.03.2012р.

06.03.2012р. між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_4 укладений договір про відступлення права вимоги № 23/КВ-07-2, за яким банку надано право на отримання коштів за договором № 011-14507-060312 від 06.03.2012р. банківського вкладу.

Відповідно до довідки ПАТ «Дельта Банк» № 2/01-17/5408 від 07.03.2012р., у ПП «Вікі» відсутня заборгованість перед банком за кредитним договором № 23/КВ-07 від 03.12.2007р.

Отже, ОСОБА_4 у повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання.

Проте, ПП «Вікі» частково виконало свій обов'язок, оплативши 15.03.2012р. борг перед ОСОБА_4 в сумі 7 300 000,00грн.

Проаналізувавши вказані обставини, оцінивши додані до заяви кредитора документи, господарський суд визнав вимоги обґрунтованими та виніс ухвалу від 12.05.2015р. про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 в сумі 15270436,87грн. (четверта черга задоволення) та в сумі 1218,00грн. витрат на сплату судового збору (перша черга задоволення). Дана ухвала не була оскаржена та набрала чинності. (а.с. 30-31 том справи з кредиторськими вимогами ОСОБА_4.)

В той же день господарський суд виніс ще одну ухвалу по даній справі, у якій повторно розглянув кредиторські вимоги ОСОБА_4 та визнав їх у повному обсязі, про що зазначено у мотивувальній частині цієї ухвали, в резолютивній частині своєї ухвали суд затвердив реєстр вимог кредиторів, в тому числі вимоги першої черги ОСОБА_4 в сумі 1218,00грн., вимоги четвертої черги ОСОБА_4 в сумі 15270436,87грн. (а.с. 239-244 т. 2) Саме цю ухвалу оскаржує апелянт в частині визнання та включення до реєстру кредиторських вимог ОСОБА_4

Що стосується винесення судом першої інстанції двох ухвал з одного питання, то колегія суддів виходить із фактичної наявності вищевказаних ухвал у даній справі, тому надає цим ухвалам наступну правову оцінку:

Ухвала від 12.05.2015р. про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 є складовою та невід'ємною частиною ухвали суду від 12.05.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів, в тому числі кредиторських вимог того ж ОСОБА_4 Господарський суд мав можливість винести за результатами розгляду вимог всіх кредиторів у даній справі єдиний процесуальний документ у вигляді ухвали, де зазначити про визнання або відхилення кредиторських вимог, та про затвердження реєстру вимог кредиторів з вказівкою на черговість задоволення вимог кожного кредитора. Але у даному конкретному випадку суд розглядав вимоги кредиторів не один день з відкладенням судового засідання на іншу дату, тобто поетапно, і за результатами розглянутих по суті вимог в кожному судовому засіданні виносив ухвали про визнання вимог окремих кредиторів. Закінчення вказаної процедури розгляду кредиторських вимог наступило тільки після винесення підсумкового процесуального документа - ухвали суду від 12.05.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів, в тому числі кредиторських вимог того ж ОСОБА_4 Тобто, ухвала суду від 12.05.2015р. про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 носить виключно технічний характер та не має юридичних наслідків без врахування ухвали суду від 12.05.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів, яка є основною ухвалою суду з питань розгляду кредиторських вимог у даній справі про банкрутство. За вказаних обставин апеляційний господарський суд при розгляді скарги апелянта на ухвалу від 12.05.2015р. щодо включення до реєстру вимог кредиторів вимог ОСОБА_4 розглядає законність та обґрунтованість винесення судом обох ухвал від 12.05.2015р.

За результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апелянта з питань недоведеності належними та допустимими доказами кредиторських вимог ОСОБА_4, а саме:

Кредитор посилається на наявність кредиторської заборгованості ПП «Вікі» перед ТОВ «Укрпромбанк» на підставі кредитного договору № 23/КВ-07 від 03.12.2007р. на відкриття не відновлюваної мультівалютної кредитної лінії, але у матеріалах справи відсутній вказаний договір, що унеможливлює дати правову оцінку правовідносинам сторін за цим договором.

Крім того, у матеріалах справи відсутня банківська виписка про рух коштів щодо отримання та погашення боржником кредиту, відсутній будь-який розрахунок банком заборгованості за кредитним договором станом на день переходу права вимоги від банку до нового кредитора в особі ОСОБА_4, відсутні докази направлення вимоги банку до ПП «Вікі» щодо погашення кредиту.

Також відсутні будь-які документи про заміну кредитора з ТОВ «Укрпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк», що також унеможливлює законну участь останнього у правовідносинах з боржником на підставі вищевказаного кредитного договору.

Крім того, вимоги ОСОБА_4 до боржника ПП «Вікі» засновані крім непідтвердженої належними документами заборгованості за кредитним договором ще на правовідносинах між кредитором в особі ПАТ «Дельта Банк» та поручителем боржника в особі ОСОБА_4, який нібито виконав зобов'язання за боржника перед банком, і тому отримав право кредиторських вимог до боржника у розмірі заборгованості за кредитним договором. Але у матеріалах справи відсутній договір поруки між кредитором в особі банку та поручителем боржника в особі ОСОБА_4, як того вимагає ст. 553 ЦК України, де зазначено що саме поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку, поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Тобто, сторонами при укладенні договору поруки повинні виступати виключно кредитор та поручитель. Укладення договору поруки за обов'язковою участю боржника як сторони такого договору закон не передбачає. У матеріалах даної справи відсутній договір поруки між кредитором в особі банку та поручителем в особі ОСОБА_4, про укладання такого договору не зазначено у заяві з кредиторськими вимогами ОСОБА_4. Як стверджує у своїй заяві ОСОБА_4 03.03.2012р. між боржником та ним був укладений договір, за яким ОСОБА_4 поручається за виконання зобов'язання, що виникло у ПП «Вікі» на підставі кредитного договору № 23/КВ-07 від 03.12.2007р. (копія договору поруки від 03.03.2012р. між ПП «Вікі» та ОСОБА_4 є в матеріалах справи а.с. 27-28 том справи з кредиторськими вимогами ОСОБА_4). Сторонами цього договору поруки виступають ПП «Вікі» як боржник у кредитних правовідносинах та ОСОБА_4 як його поручитель. Кредитор в особі ТОВ «Укрпромбанк» або ПАТ «Дельта Банк» при укладанні договору поруки участі не приймав, що не відповідає вищевказаним вимогам ЦК України. Колегія суддів критично оцінює наявність правовідносин поручительства між банком, боржником та ОСОБА_4, тому як правовідносини поручительства не доведені належними та допустимими доказами.

Також, апеляційний господарський суд вважає помилковим висновок суду першої інстанції про наявність невиконаного грошового зобов'язання у ПП «Вікі» перед ОСОБА_4 як поручителем внаслідок непогашення боржником боргу за кредитним договором № 23/КВ-07 від 03.12.2007р.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відсутність вищевказаних документів у копіях або в оригіналі у матеріалах даної справи встановлено колегією суддів при розгляді апеляційної скарги. У протоколах судових засідань суду першої інстанції не вказано про огляд судом оригіналів вказаних документів, не зазначено таких обставин й в ухвалах суду за результатами розгляду кредиторських вимог. Не надавалися вищевказані документи й під час розгляду апеляційної скарги, в тому числі не були додані до відзивів кредиторів на апеляційну скаргу. Не надходило й письмових пояснень від сторін про наявність або відсутність вказаних документів.

Тому апеляційна скарга розглядалася судом за наявними у справі документами.

З врахуванням вищевикладеного, апеляційна скарга в частині кредиторських вимог ОСОБА_4 підлягає задоволенню, а ухвали від 12.05.2015р. за результатами розгляду таких вимог підлягають скасуванню як незаконні та безпідставні з винесенням нового рішення суду про відмову у визнанні грошових вимог ОСОБА_4 до боржника у повному обсязі.

По-друге, що стосується кредиторських вимог ОСОБА_5

23.04.2012р. між ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_6 укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_5 передав, а ФОП ОСОБА_6 отримав позику у сумі 3 687 157,25грн., що станом на 23.04.2012р. по курсу НБУ еквівалентно 350 000,00євро.

Відповідно до п. 5.1 договору позики, ФОП ОСОБА_6 зобов'язався повернути позику в термін до 23.10.2014р. в еквіваленті 350 000,00євро у гривні по курсу НБУ, який буде діяти на день фактичної оплати.

В якості забезпечення виконання зобов'язань ФОП ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 за договором позики від 23.04.2012р., між ОСОБА_5 та ПП «Вікі» укладений договір поруки від 23.04.2012р.

Умовами п. 1.1. договору поруки передбачено, що поручитель (ПП «Вікі») зобов'язується відповідати перед Кредитором (ОСОБА_5) за виконання всіх зобов'язань ФОП ОСОБА_6, що виникли з Договору позики від 23.04.2012р., який укладений між Кредитором та Боржником.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

У встановлений договором строк ФОП ОСОБА_6 не виконав взяті на себе зобов'язання, чим грубо порушив норми чинного законодавства та права ОСОБА_5

Частиною 1 ст. 553 ЦК України визначено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Станом на 13.01.2015р. розмір заборгованості ФОП ОСОБА_6 перед ОСОБА_5 становить 6 514 352,60грн., що по курсу НБУ (1євро=18,612436грн.) еквівалентно 350 000,00євро.

У матеріалах справи є докази направлення кредитором в особі ОСОБА_5 та отримання боржником в особі ФОП ОСОБА_6 та поручителем в особі ПП «Вікі» вимог про оплату заборгованості від 30.10.2014р.

Договір поруки від 23.04.2012р. був укладений між кредитором та поручителем, боржник за договором позики не виконав грошових зобов'язань перед кредитором у встановлений строк, поручитель на вимогу кредитора також не виконав зобов'язання за боржника, внаслідок чого у поручителя в особі ПП «Вікі» виникло грошове зобов'язання перед ОСОБА_5

Апелянт вважає не доведеним факт передачі коштів у розмірі позики від кредитора до боржника за договором позики, оскільки такі обставини не підтверджені документами бухгалтерського обліку або іншими первісними документами як то квитанція, платіжне доручення, що підтверджують видачу та прийняття коштів від однієї особи до іншої.

Але у даному конкретному випадку колегія суддів вважає доводи апелянта безпідставними з огляду на наступне:

Кредитор у вказаних правовідносинах виступає як фізична особа, яка позичає іншій фізичній особі-підприємцю власні кошти, що підтверджується умовами договору позики. У договорі позики не зазначено про цільове призначення позикових коштів та їх подальше використання позичальником, що не обмежує позичальника використовувати позику на власний розсуд, як на особисті цілі, так і на підприємницьку діяльність. Від результату використання позичальником коштів не залежить наявність або відсутність у нього грошового зобов'язання перед позикодавцем, оскільки така залежність не передбачена ані нормами закону, ані умовами договору позики. Згідно ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Факт передачі коштів від кредитора до позичальника на думку колегії суддів доведено матеріалами справи, оскільки сторони у договорі передбачили у пунктах 3.2, 3.3 спеціальний порядок передачі позики: позика передається у готівковій формі, про що позичальник видає позикодавцю відповідну розписку. Позика вважається переданою позичальникові в момент передачі коштів та отримання позикодавцем розписки. У матеріалах справи є розписка від 23.04.2012р. ОСОБА_6 про отримання від ОСОБА_5 на умовах договору позики від 23.04.2012р. грошей в сумі 3687157,25грн., що еквівалентно 350000,00 євро. Тобто, сторони виконали усі умови договору щодо передачі грошей в якості позики. Будь-яких заперечень від сторін договору з цього приводу не заявлено. Доводи апелянта щодо необхідності додаткових документів на підтвердження факту отримання позики не приймаються до уваги апеляційним судом, оскільки суперечать умовам самого договору позики.

За результатами розгляду кредиторських вимог ОСОБА_5 господарський суд прийняв ухвалу від 21.04.2015р. про визнання вказаних вимог, яка не була оскаржена та набрала чинності.

Ухвалою від 12.05.2015р. суд затвердив реєстр вимог кредиторів, в тому числі вимоги ОСОБА_5 в сумі 1 218,00грн. (перша черга задоволення) та 6 514 352,60грн. (четверта черга задоволення), яка була оскаржена апелянтом.

За таких обставин апеляційна скарга в частині включення до реєстру вимог кредиторів ОСОБА_5 з грошовими вимогами до боржника не підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду в цій частині залишається без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 103, 104, 105, 106 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПІК-Україна» задовольнити в частині кредиторських вимог ОСОБА_4, в іншій частині у задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015р. про визнання кредиторських вимог ОСОБА_4 та ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015р. про затвердження реєстру вимог кредиторів стосовно кредиторських вимог ОСОБА_4 скасувати.

У визнанні кредиторських вимог ОСОБА_4 до боржника у справі про банкрутство відмовити у повному обсязі.

Ліквідатору банкрута виключити кредиторські вимоги ОСОБА_4 з реєстру вимог кредиторів.

Ухвалу господарського суду Миколаївської області від 12.05.2015р. стосовно включення до реєстру вимог кредиторів вимог ОСОБА_5 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: О.Ю. Аленін

В.І. Жеков