ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2015 року № 826/12412/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Нагорянського С.І., суддів Бояринцевої М.А., Добрянської Я.І.. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до треті особи:Кабінету Міністрів України Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України

провизнання незаконною та нечинною постанови,

ВСТАНОВИВ :

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство внутрішніх справ України, Державна міграційна служба України, в якому просив (з урахуванням уточнених позовних вимог):

- визнати незаконним і нечинним пункт 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" в останній редакції з доповненням, внесеним постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 490 («Урядовий кур'єр» від 19 липня 2013 року № 128, «Офіційний вісник України», 2013 рік, № 53, стаття 1941) в частині слів "бланку або" і ", у тому числі вартості персоналізації";

- визнати незаконним і нечинним пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" в частині внесених змін до постанови Кабінету Міністрів України № 795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ" («Офіційний вісник України», 18 червня 2007 року, № 42, ст. 1671, 2009 р., ст. 272, № 53, ст. 1839) і включення до п. 27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2011 року № 1098 послуг з оформлення і видачі «паспорта громадянина України для виїзду за кордон» з розміром плати за надання послуги « 87,15» грн., «паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого» з розміром плати за надання послуги « 73,32» грн., «проїзного документа дитини для виїзду на кордон» з розміром плати за надання послуги « 30,35» грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Кабінетом Міністрів України при прийнятті постанови від 26 жовтня 2011 року №1098 не дотримано приписів ч.2 ст.113 Конституції України та ч.1 ст.50 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», відповідно до яких Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, актами Президента України, а також на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження, а отже, відсутність, як вважає позивач, у відповідача повноважень на прийняття нормативних актів на виконання інших прийнятих ним же нормативних актів. Крім того, позивач посилався на те, що постанова Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" прийнята не на виконання Конституції України та Законів України, або актів Президента України, а прийнята на виконання попередніх постанов Кабінету Міністрів України.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 грудня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2014 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 квітня 2015 року адміністративну справу прийнято до свого провадження суддею Нагорянським С.І. та призначено судове засідання на 18 травня 2015 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 травня 2015 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Державну міграційну службу України.

У судовому засіданні 11 червня 2015 року позивач підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити з огляду на доводи, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник третьої особи - Міністерства внутрішніх справ України у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на обставини, викладені у письмових запереченнях проти позову.

Представники третьої особи - Державної міграційної служби України у судовому засіданні проти адміністративного позову заперечували, просили відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на доводи, викладені в письмових запереченнях проти позову.

У судовому засіданні 11 червня 2015 року від позивача надійшло клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження. У зв'язку з наведеним та враховуючи відсутність заперечень інших учасників процесу, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, оцінивши докази, які мають значення для розгляду та вирішення справи, судом встановлено наступне.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, врегульовано Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII (далі - Закон № 3857-XII).

Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», на громадян України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, поширюються усі положення чинного законодавства, вони користуються всіма правами і несуть встановлені законом обов'язки.

Відповідно до ст.2 Закону № 3857-XII, документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; проїзний документ дитини; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка.

Статтею 7 Закону № 3857-XII визначено, що правила оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення визначаються відповідно до цього Закону Кабінетом Міністрів України і підлягають опублікуванню.

26 жовтня 2011 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1098 «Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг», якою затверджено Порядок надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг; внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ».

Згідно п. 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг (в редакції, що діяла до внесення змін постановою №1098), у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції; обсяг таких витрат визначається МВС.

11 липня 2013 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №490 «Про внесення зміни до пункту 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг», якою було доповнено абзац перший після слів "відповідної продукції" словами "у тому числі вартості персоналізації".

Крім того, згідно зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року №1098 до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795, Перелік платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затверджений зазначеною постановою, викладено в новій редакції. Зокрема, п пунктом 27 Переліку передбачено, що розмір плати за надання послуги по оформленню та видачі: паспорта громадянина України для виїзду за кордон становить 87,15 грн.; паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого - 73,32 грн.; проїзного документа дитини для виїзду за кордон - 30,35 грн.

Позивач вважає, що пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №1098, яким внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України №795 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ" та включено до пункту 27 Переліку платних послуг, які можуть надаватися органами та підрозділами Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року №795, викладеного в редакції постанови Кабінету Міністрів України №1098, послуг з оформлення і видачі "паспорта громадянина України для виїзду за кордон" з розміром плати за надання послуги "87,15 грн.", "паспорта громадянина України для виїзду за кордон на заміну втраченого" з розміром плати за надання послуги "73,32 грн.", "проїзного документу дитини для виїзду за кордон" з розміром плати за надання послуги "30,35 грн.", а також пунктом 4 Порядку надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1098, в частині слів "бланку або" і "у тому числі вартості персоналізації", порушено його права та права його сина - ОСОБА_2, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадови особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 113 та ст. 116 Конституції України, Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України, здійснює внутрішню політику держави, вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина, забезпечує проведення фінансової політики, політики у сфері соціального захисту, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України.

Правові засади реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері надання адміністративних послуг регламентовано Законом України «Про адміністративні послуги» від 06 вересня 2012 року №5203-VI.

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, адміністративна послуга - результат здійснення владних повноважень суб'єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов'язків такої особи відповідно до закону.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 затверджено Перелік платних послуг, які надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, і розмір плати за їх надання, пунктом 27 яких встановлено вартість послуг за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098, у разі надання послуги, що передбачає видачу бланка або номерного знака, розмір плати за її надання визначається з урахуванням витрат, пов'язаних з придбанням відповідної продукції. Обсяг таких витрат визначається МВС.

Тобто, з вищенаведеного вбачається, що громадяни України, які звернулися з клопотанням про виїзд з України, несуть певні обов'язки, зокрема, в частині сплати державного мита за видачу паспорта.

При цьому, повноваження щодо визначення правил оформлення і видачі паспортів, їх тимчасового затримання та вилучення делеговано саме Кабінету Міністрів України, у відповідності до ст. 7 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України».

Як вбачається з п. 10 пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795», прийняття зазначеного проекту забезпечить скорочення кількості послуг, зменшення розмірів плати за надання послуг, поліпшить якість системи надання платних послуг, що надаються підрозділами Міністерства внутрішніх справі та Державної міграційної служби, шляхом установлення стандартів та регламентів надання цих послуг.

Згідно довідки про погодження проекту постанови № 795, проект оскаржуваної постанови було погоджено без зауважень першим заступником Міністра фінансів України, Урядовим уповноваженим з питань дерегуляції господарської діяльності, Міністерством юстиції України та із зауваженнями Міністерства економічного розвитку і торгівлі, які були враховані.

Відповідно до висновку Міністерства юстиції України від 28 жовтня 2011 року, проект постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795 відповідає Конституції України, актам законодавства, що мають вищу юридичну силу та узгоджується з актами такої ж юридичної сили.

Скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зокрема вказав, що судами не надано оцінки твердженням позивача про недотримання відповідачем при прийнятті постанови №1098 приписів ч.6 ст.51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07 жовтня 2010 року №2591-VI.

Так, відповідно до ч.6 ст.51 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 07 жовтня 2010 року №2591-VI, проекти актів Кабінету Міністрів України, що мають важливе суспільне значення та визначають права і обов'язки громадян України, підлягають попередньому оприлюдненню в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При цьому, прав і обов'язків громадян України оскаржувана постанова не визначає та не становить важливого суспільного значення, відіграючи лише допоміжну і деталізуючу роль, що спростовує доводи позивача відносно необхідності оприлюднення проекту постанови, у відповідності до ч. 6 ст. 51 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" від 07 жовтня 2010 року № 2591-VI.

Крім того, суд касаційної інстанції також звернув увагу на незазначення всупереч положень п.13 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870, у вступній частині оскаржуваної постанови мети її прийняття та/або акта законодавства, відповідно до якого чи на виконання якого ця постанова приймається.

Водночас, як було встановлено вище, під час підготовки проекту оскаржуваної постанови відповідачем було дотримано процедуру, у відповідності до приписів Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 06 вересня 2005 року №870.

Також, як вбачається з пояснювальної записки до проекту постанови Кабінету Міністрів України «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795», проект постанови розроблено на виконання вимог постанов Кабінету Міністрів України від 17 липня 2009 року № 737 «Про заходи щодо упорядкування адміністративних послуг» та від 05 січня 2011 року № 33 «Деякі питання надання платних адміністративних послуг». Крім того, у пояснювальній записці вказано, що проект постанови розроблено з метою вдосконалення системи надання платних послуг підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, скорочення їх кількості та зменшення розмірів плати. Зазначений проект передбачає затвердження нової редакції переліку платних послуг, які можуть надаватися підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби, порядку їх надання та розмірів плати.

Суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до ч.1 § 61 «Обов'язкові додатки» Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року №950, до проекту акта Кабінету Міністрів додаються, зокрема: пояснювальна записка, у якій викладаються підстава та мета розроблення проекту, результати аналізу проблеми, наводиться обґрунтування необхідності прийняття акта, зазначаються позиція заінтересованих органів та заходи, здійснені для врегулювання розбіжностей (якщо проект подано з розбіжностями), тощо; довідка про погодження проекту акта; протокол узгодження позицій згідно з додатком 6 (у разі необхідності); висновок Мін'юсту (крім випадків, коли вноситься проект розпорядження Кабінету Міністрів з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп), до якого у разі проведення експертизи на відповідність проекту акта acquis communautaire додається офіційний переклад відповідних актів acquis communautaire на українську мову.

Крім того, параграфом 55 «Подання матеріалів Мін'юсту» Глави 4 «Правова експертиза» Регламенту Кабінету Міністрів України встановлено, що проект акта Кабінету Міністрів (за винятком проекту розпорядження з кадрових питань або про затвердження складу консультативних, дорадчих, інших допоміжних органів і робочих груп) головний розробник подає Мін'юсту для проведення правової експертизи разом з пояснювальною запискою, матеріалами погодження (листами із зауваженнями і пропозиціями) та довідками, зазначеними у пункті 3 § 46 і пункті 3 § 47 цього Регламенту.

Так, під час нового розгляду справи судом було дослідження факт датування висновку Мін'юсту за результатами правової оцінки проекту постанови № 1098 28 жовтня 2011 року тобто, після дати прийняття постанови). Як зазначив представник відповідача у судовому засіданні, дана обставина пояснюється тим, що проект постанови був на обговоренні в Мін'юсті ще задовго до отримання його правової оцінки.

Суд касаційної інстанції також звернув увагу на наявність зауважень, поданих Міністерством економічного розвитку і торгівлі України та Урядовим уповноваженим з питань дерегуляції господарської діяльності до тексту спірної постанови, в яких останні пропонували уточнити питання щодо плати за надання адміністративних послуг підрозділами ДМС з урахуванням норм Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21.01.1993р. №7-93, а також на ненадання правової оцінки посиланням позивача на невідповідність оскаржуваної постанови №1098 зазначеному Декрету №7-93.

Водночас, проект постанови Кабінету Міністрів України від 04 червня 2007 року № 795, викладений в редакції постанови від 26 жовтня 2011 року № 1098, був погоджений без зауважень Міністром економіки України та із зауваженнями Міністром фінансів України, Міністром юстиції України, які були враховані.

Крім того, позивач в обґрунтування позовних вимог посилався на наявність постанов Верховного Суду України від 03 грудня 2013 року у справі №21-416а13 та від 17 грудня 2013 року у справі №21-441а13, в яких Верховний Суд України дійшов висновку про протиправність вимог міграційної служби щодо надання та сплати за оформлення та видачу паспорта громадянина України для виїзду за кордон документів і платежів, які не передбачені Законом № 3857-XII та Правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року № 231.

З цього приводу суд зазначає, що на даний час законодавче врегулювання правовідносин у сфері оформлення та видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон зазнало змін, у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про адміністративні послуги» 07 жовтня 2012 року, Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» 06 грудня 2012 року, постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 2014 року № 152 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, його тимчасового затримання та вилучення», наказу Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства фінансів України від 06 березня 2015 року № 239/302, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 25 березня 2015 року № 330/26775.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що оскаржувана в частині постанова Кабінету Міністрів України відповідає чинному законодавству та прийнята в межах наданих повноважень, а тому посилання позивача щодо незаконності пунктів постанови Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1098 "Деякі питання надання підрозділами Міністерства внутрішніх справ та Державної міграційної служби платних послуг" є безпідставними.

Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України.

Проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись положеннями статей 2, 9, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України. У разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.І. Нагорянський

Судді М.А. Бояринцева

Я.І. Добрянська

Головуючий Суддя С.І. Нагорянський

Судді Я.І. Добрянська

М.А. Бояринцева