ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"25" березня 2009 р. Справа № 61/109-08
вх. № 9701/4-61
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Ріпка В.О. - директор, Дружченко С.А., за довіреністю б/н від 24.09.2008р.;
відповідача –Тимченко В.Т., селищний голова;
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Торгівельні ряди", смт. Кегичівка, Кегичівського району Харківської області
до Кегичівської селищної ради, смт. Кегичівка Кегичівського району Харківської області
про стягнення 69513,00 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ПП "Торгівельні ряди", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Кегичівської селищної ради про примусове виконання обов"язку в натурі та зобов’язання Кегичівську селищну раду сплатити на користь ПП "Торгівельні ряди" грошові кошти в сумі 69513,00грн.
В судовому засіданні 25.03.2009 року позивач надав уточнення позовних вимог, в яких просить суд стягнути з відповідача суму боргу - 69513,00грн., який виник на підставі невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998р.
Відповідно до статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог або відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. На підставі вказаного, суд приймає уточнення позовних вимог позивача до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням наданих уточнень.
Присутні в судовому засіданні 25.03.2009р. представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі з урахуванням наданих уточнень та просять позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судовому засіданні 25.03.09 проти позову заперечує повністю, посилаючись на те,що Кегичівською селищною радою умови спірного договору виконувались належним чином до 2002 року, однак подальше виконання п. 3.1.2. вказаного договору стало неможливим, оскільки воно суперечить ст.88, 91 Бюджетного кодексу України. На підставі вказаного відповідач просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.
01.09.1998 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки та майна, який 01.09.98р. було зареєстровано в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею за № 10 (арк. спр. 16).
Відповідно до умов вказаного договору , а саме п. 2.1 рада надала, а орендар прийняв в оренду індивідуально визначену земельну ділянку площею 4949 м.кв. для організації селищного постійно діючого ринку, реалізації предмету своєї статутної діяльності.
Відповідно до п. 2.2 вказаного договору термін його дії складає 25 років від дня укладення.
Відповідно до положень п. 4.1 орендар зобов’язався сплачувати відповідачу орендну плату за землю і майно згідно діючого законодавства України і умов цього договору та відповідно до п. 4.2 – 100% фактично зібраної суми ринкового збору.
Згідно з пунктами 3.1.1 відповідач зобов’язався сприяти орендатору в створенні ринку шляхом виділення орендатору із отриманого ринкового збору коштів для утримання ринку.
Відповідно до п. 3.1.2 відповідач зобов’язався перераховувати позивачу на утримання ринку до 30% поступаючого на рахунок ради ринкового збору до 15 числа наступного місяця.
08.09.2008 року між сторонами було укладено додаток до договору № 10 від 01.09.1998р., відповідно до якого сторони погодили, що в оренду передано асфальтове покриття 2621,5 кв.м. балансовою вартістю 25013 грн, металева огорожа 30п.м. – вартістю 1443 грн. та два торгові ряди із залізобетонних плит на 40 торгівельних місць вартістю 5220,00 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилається на те, що відповідачем в порушення умов договору, а саме пунктів 3.1.1 та 3.1.2, відповідно до яких він зобов’язаний перераховувати позивачу на утримання ринку до 30% поступаючого на рахунок ради ринкового збору до 15 числа наступного місяця, за період 2006-2008 роки кошти для утримання ринку не перераховувались, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 69513,00 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач свої зобов’язання щодо сплати ринкового збору за вказаний період виконав повністю, відповідач дані обставини не заперечує,проте відповідач своїх зобов’язань за договором оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998р. в частині перерахування коштів на утримання ринку у розмірі до 30% від ринкового збору не виконав, доказів на спростування зазначених обставин справи відповідач суду не надав. В матеріалах справи такі докази відсутні.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.
Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Статтями 6 та 627 ЦК України визначено свободу договору, у вигляді того, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).
Сутність свободи договору розкривається насамперед через співвідношення актів цивільного законодавства і договору: сторони мають право врегулювати ті відносини, які не визначені у положеннях актів цивільного законодавства, а також відступати від положень, що визначені цими актами, і самостійно врегулювати свої відносини, крім випадків, коли в актах законодавства міститься пряма заборона відступів від передбачених ними положень або якщо обов’язковість положень актів цивільного законодавства випливає з їхнього змісту чи суті відносин між сторонами.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, за якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує факту невиконання ним своїх зобов’язань за вказаним договором та стверджує, що пункти 3.1.1 та 3.1.2 договору є такими, що не відповідають приписам Бюджетного кодексу України.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Проте, відповідач суду доказів на підтвердження визнання в судовому порядку вказаних пунктів договору недійсними , або доказів того, що сторони внесли зміни у дані пункти або виключили їх з тексту договору за домовленістю між собою, не надав, в матеріалах справи такі докази відсутні. Отже на момент розгляду справи договір оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998р., в тому числі і пункти 3.1.1 та 3.1.2 договору є дійсними.
Таким чином, наведені обставини справи, з урахуванням приписів чинного цивільного законодавства, та узгоджених сторонами положень п.3.1.1 та п. 3.1.2 договору дають підстави суду дійти висновку про обґрунтованість позовних вимог ПП "Торгівельні ряди" до Кегичівської селищної ради щодо стягнення з відповідача 69513,00грн. заборгованості за договором оренди земельної ділянки та майна від 01.09.1998р.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 204, 509, 526, 530, 610, 611, 612, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 82-85 , Господарського процесуального кодексу України, - суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Кегичівської селищної ради (адреса:64003 Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Волошина,33, код ЄДРПОУ 04396963) на користь приватного підприємства «Торгівельні ряди»(адреса:64003 Харківська область, Кегичівський район, смт. Кегичівка, вул. Миру, 57, код ЄДРПОУ 30193473) заборгованість у сумі 69513,00грн., 695,13 грн. витрат зі сплати державного мита та 118,00 грн. витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повний текст рішення підписано 26 березня 2009 року.
Суддя