ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" червня 2015 р. м. Київ К/800/37294/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Голяшкін О.В.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Луганської митниці на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Алчевський коксохімічний завод» (надалі - товариство) до Луганської митниці, Головного управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

Товариство звернулось з позовом про визнання протиправною бездіяльності митниці щодо ненадання висновку про повернення надмірно сплачених грошових коштів, зобов'язання надати висновок про повернення надмірно сплачених коштів, а також стягнення з державного бюджету на користь товариства 2 357 610,31 грн. податку на додану вартість.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного суду від 19 червня 2013 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь товариства податок на додану вартість у сумі 2 357 610, 31 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі митниця, не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та прийняти нове про відмову у позові.

Судова колегія вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 11 жовтня 2011 року між ПАТ «Алчевський коксохімічний завод» та фірмою «Мечел Карбон АГ» (Швейцарія) укладений зовнішньоекономічний контракт МС-DIS/2011, за яким позивачем на митну територію України в листопаді 2011 року ввозилось вугілля марки «ГЖО».

Відповідно до вказаного контракту, додатку № 1 до контракту від 11 жовтня 2011 року, вантажної митної декларації № 7020200002/2011/007052, декларації митної вартості, інших документів позивачем заявлено до митного оформлення вугілля марки «ГЖО» за ціною угоди на умовах DAP станція призначення «Комунарськ», Україна, ІНКОТЕРМС 2010.

Луганською митницею відмовлено у прийнятті митної декларації карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 70202002/1/00169 від 22.12.2011 р. у зв'язку з проведенням митної оцінки на підставі рішення про визначення митної вартості № 702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011 згідно МКУ від 11.07.02 № 92-ІV (ст. 265, 273) та постанови КМУ від 20.12.2003 № 1766.

Митна вартість товару була визначена Луганською митницею за 2 методом за ціною угоди ідентичного товару згідно ст. 268 Митного кодексу України із розрахунку 177 дол. США за тону.

У зв'язку з цим, позивачем за період з 23.12.11 по 06.02.2012 були перераховані кошти для сплати ПДВ в сумі 11 278 298 грн. та подані вантажні митні декларації на той самий товар і декларації митної вартості товарів, в яких зазначена митна вартість товарів за 2 методом за ціною 177 дол. США за тон. Позивачем при декларуванні товару зазначеними вантажними митними деклараціями зазначена у графі 44 як додаткова інформація про товар-рішення про визначення митної вартості товару № 702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011 року.

Водночас, позивач не погодився із рішенням № 702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011 року та 23 квітня 2012 року звернувся із позов про визнання протиправним та скасування рішення Луганської митниці про визначення митної вартості товару № 702000006/2011/002354/1 від 22.12.2011 року, картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 702020002/1/00169 від 22.12.2011.

Рішенням Донецького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2012 у справі № 2а/1270/3275/2012 визнано протиправним і скасовано рішення митниці від 22.12.2011 № 702000006/2011/002354/1, скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України від 22.12.2011 № 702020002/1/00169.

Відповідно до п. 17.1.10 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Частиною першою статті 301 МК України передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Митного кодексу України повернення помилково або надміру сплачених до дня набрання чинності цим кодексом сум митних платежів здійснюється у порядку, встановленому цим Кодексом та Податковим кодексом України.

Частиною 8 статті 301 Митного кодексу передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів не здійснюється у випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Водночас судами не було перевірено наявність передбачених Податковим кодексом підстав, які унеможливлюють повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Разом з тим, за приписами п. 43.1. статті 43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Крім того, згідно пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Так, відповідно пункту 187.8 статті 187 ПКУ при ввезенні товарів на митну територію України датою виникнення податкових зобов'язань є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Пунктом 201.12 статті 201 ПКУ визначено, що у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Згідно з пунктом 187.8 статті 187 ПКУ для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями.

Виходячи зі змісту наведених норм у позивача виникло право на віднесення спірних сум податку на додану вартість до податкового кредиту з моменту оформлення митних декларацій.

При розгляді вказаного спору судами попередніх інстанцій не було досліджено чи не скористався відповідач правом віднесенням спірних сум до податкового кредиту, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Наведене дає підстави для висновку про прийняття рішеннь за неповно встановлених обставин, невідповідність таких рішень вимогам статті 159 КАС України. Судами не з'ясовані обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та не дають можливості суду касаційної інстанції визначитися в правильності їх правової оцінки.

Відповідно до ст. 227 КАС України підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій з направленням справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів Вищого адміністративного суду України,

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Луганської митниці Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2013 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення набирає законної сили через п'ять днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України.

В.Ф. Мороз

О.В. Голяшкін

О.Є. Донець