ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                       ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "03" березня 2009 р.                                                                   Справа № 6/4

Господарський суд Чернівецької області в складі головуючого судді Паскаря А. Д., при секретарі Байталюку В. Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у м. Чернівці

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представники сторін:

від позивача -ОСОБА_2;

від відповідача - ОСОБА_3,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м. Чернівці, звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень (далі по тексту -рішення) від 17.06.2008 НОМЕР_1, від 19.08.2008 НОМЕР_2 та від 17.10.2008 НОМЕР_3, якими донараховано позивачеві податку на додану вартість в сумі 53633,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 26816,50 грн.

Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників  сторін, дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову, виходячи з наступного.         

В червні 2008 року фахівцями Державної податкової інспекції у  м. Чернівці було проведено виїзну позапланову перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 30.04.2008, за результатами якої було складено відповідний акт від 10.06.2008 НОМЕР_4.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Чернівці прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2008 НОМЕР_1, яким було донараховано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 податку на додану вартість в розмірі 53633 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26816,5 грн.

Скарги позивача відповідачем, ДПА  в Чернівецькій області та ДПА України  залишені без задоволення, а за  результатами їх розгляду ДПІ у м. Чернівці були прийняті похідні податкові повідомлення-рішення за тим же номером від 19.08.2008 та 17.10.2008, але відповідно через дріб «1»та «2».

Судом встановлено, що викладені в акті перевірки висновки про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі за текстом -Закон № 168/97-ВР) не відповідають фактичним обставинам справи та являються  результатом  невірного розуміння та застосування податковими органами та, насамперед відповідачем,  суті здійснюваних та відображених позивачем у своєму податковому обліку господарських операцій.

У відповідності до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва від 26.10.2007 позивачем як суб'єктом господарювання було придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_1», м. Кам'янець-Подільський,  незавершений будівництвом 6-типоверховий 30-тиквартирний житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, вартістю 820000 грн., в т.ч. 136667 грн. ПДВ.

Узгоджена сторонами вартість об'єкта була повністю сплачена позивачем на користь продавця з власного розрахункового рахунку, а сплачений позивачем за вказаною операцією ПДВ ним на підставі підпункту 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР правомірно включений до складу податкового кредиту в декларації за жовтень 2007 року.

Твердження відповідача про те, що реєстрація права власності на нерухоме майно за фізичною особою-підприємцем  законодавством не передбачена, а придбана позивачем зазначена будівля зареєстрована як приватна власність позивача як фізичної особи, а не як суб'єкта підприємницької діяльності, дійсно є правильними по суті.

Разом з тим дані обставини жодним чином не свідчать про обґрунтованість оскаржених позивачем рішень з наступних підстав.

У відповідності до ст. 3 Конституції України найвищою соціальною цінністю  в Україні визнаються людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека, а головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свободи людини. Крім того, як зазначено в ст. 5 Конституції України, носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.

Текстуальний аналіз зазначених статей Конституції, норми якої згідно із її ст. 8   є нормами прямої дії, беззаперечно свідчить про те, що держава створена  та існує для народу та кожного окремого громадянина, але не навпаки.

З огляду на викладене суд зазначає, що будь-яка фізична особа-підприємець, до яких відноситься і позивач у даній справі, насамперед є дієздатною фізичною особою, зареєстрованою у встановленому порядку як суб'єкт господарювання. У цьому контексті суд погоджується з твердженням позивача про те, що  правовий статус фізичної особи та фізичної особи-підприємця як власника майна юридично не окремлений.

Такий висновок підтверджується, зокрема, і ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України, до якої посилається і відповідач, якою встановлено, що фізична-особа-підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Крім того, позиція відповідача відносно позивача є не тільки несправедливою, але і дискримінованою, оскільки, як вже було зазначено, вартість придбаного  позивачем згаданого вище будинку, в тому числі і ПДВ, позивачем була сплачена на користь продавця за договором. Тобто, сплатити податок на додану вартість був обов'язком позивача, але, на думку відповідача,  позивач права на його бюджетне відшкодування не має.

Надуманим, голослівним, а, отже, і безпідставним визнається судом також і заперечення відповідача відносно того, що вказаний будинок позивачем був придбаний не з метою його використання у господарській діяльності, оскільки він здійснює діяльність з продажу побутової техніки, а не діяльність з купівлі-продажу основних фондів. При цьому суд ураховує, що ніяких доказів в підтвердження цієї обставини відповідачем не надана та, крім того, позивач не позбавлений права здійснювати у встановленому порядку і інші види діяльності, у тому числі і купівлю-продаж нерухомості.

Твердження позивача про те,  що під час перевірки частина бухгалтерських та податкових облікових документів посадовими особами ДПІ у м. Чернівці була протиправно проігнорована, відповідачем не спростовано.

У відповідності до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Приведені правові норми свідчать про те, що завданням названого Кодексу є захист усіх від чиновницького свавілля, а у разі заперечення проти позову в подібних випадках обов'язок доказування правомірності своїх рішень покладений на суб'єкт владних повноважень.

Незважаючи на те, що відповідач заперечує проти адміністративного позову, в порушення зазначеної правової норми він, на відміну від позивача, який повністю довів обґрунтованість своїх позовних вимог, не довів правомірність прийнятих ДПІ у м. Чернівці та оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень.

Більше того, суд констатує, що рішення відповідача прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, упереджено та недобросовісно.

Тому, задовольняючи обґрунтований позов, згідно з частиною 1 статті 94 КАС України здійснені позивачем судові витрати підлягають поверненню йому з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 94, 160-163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Чернівці від 17.06.2008 НОМЕР_1, від 19.08.2008 НОМЕР_2 та від 17.10.2008 НОМЕР_3, якими донараховано позивачеві податку на додану вартість в сумі 53633,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 26816,50 грн.

2.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, державне мито в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через десять днів з дня її проголошення, якщо протягом цього строку не подано заяву про її апеляційне оскарження або апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернівецької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення, та подачею апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку, встановленого частиною 5 статті 186 КАС України.

Суддя                                                             А. Паскарь