ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 12/20

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка", м. Кіровоград

до відповідача: фермерського господарства Якименко Тимофія Тимофійовича, с. Аврамівка, Кіровоградський район

про стягнення 26265,83 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Коваленко Ю.К. , довіреність № 4 від 17.03.09 ; та Кушніров О.М. , довіреність № 3 від 03.02.09 ;

від відповідача - участі не брали .

Товариством з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка" подано позов до  фермерського господарства Якименко Тимофія Тимофійовича про стягнення боргу в сумі 26 265,83 грн., з яких 25 835,26 грн. - основного боргу; 339,76 грн. - пені; 48,34 грн. - інфляційних втрат; 42,47 грн. - 3% річних та судових витрат: державного мита в розмірі 262,66 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 грн.

17.03.2009 року позивач подав до суду заяву № 26 від 17.03.2009 року про зміну предмету позовних вимог в якій просить суд стягнути з відповідача борг у сумі 26 323,49 грн. з яких 25 835,26 грн. - сума основного боргу; 387,53 грн. - сума інфляційних втрат; 100,70 грн. - 3%  річних та судові витрати.

          Відповідач відзиву на позовну заяву та витребувані ухвалою суду документи не подав, позовні вимоги не заперечив.

Розглянувши справу в порядку ст. 75 ГПК України на підставі наявних у справі матеріалів господарський суд,-

                                                      ВСТАНОВИВ:

01.10.2008 року товариством з обмеженою відповідальністю «Нью- Ніка» (позивачем) Фермерському господарству Якименко Тимофія Тимофійовича (відповідачу по справі) за видатковою накладною №РН-0000803 від 01.10.2008 року через повноважного представника Якименко Т.Т. який діяв на підставі довіреності серії НБИ №789081 від 01.10.2008 року  було передано  4655 л. дизельного пального  на загальну суму 25835 грн. 26 коп. включаючи ПДВ.

Відповідач прийняв товар повністю без будь- яких заперечень чи зауважень, однак заявлену позивачем претензію №4 від 22.01.2009 року про проведення оплати за фактично отриманий товар на суму 25835 грн. 26 коп. залишив без задоволення.

Для захисту свого порушеного права, позивач змушений був звернутись до суду та просить стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 26265 грн. 83 коп., з якиїх 25835 грн. 26 коп. сума основного боргу, 339 грн. 76 коп. пені, 48 грн. 34 коп. втрати від інфляції та 3% річних. На підставі ч.4 ст. 22 ГПК України позивач змінив предмет позовних вимог заявою №26 від 17.03.2009 року та просить стягнути з відповідача 26323 грн. 49 коп., з яких 25835 грн. 26 коп. - сума основного борг, 387 грн. 53 коп.- втрати від інфляції та 100 грн. 70 коп.- проценти річних і судові витрати. Заяву позивача про зміну позовних вимог прийнято судом до розгляду.

Відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи відповідно до Інструкції з діловодства в господарських судах України, рекомендоване поштове відправлення за №122669 вручене безпосередньо відповідачу 28.02.2009 року (а.с.31), однак відповідач не виявив бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні. Про обізнаність відповідача про час та місце розгляду справи також засвідчує отриманий судом лист №3 від 18.03.2009 року, яким відповідач фактично визнає наявність правовідносин між учасниками спору та заборгованість, яку зобов’язується сплатити в повному обсязі до 25.03.2009 року. (а.с.39).

Проаналізувавши правовідносини між учасниками спору та надавши їм правову оцінку, господарський суд прийшов до переконання, що вимоги є обгрунтованими та підлягають до повного задоволення враховуючи наступне.

За приписами ст.181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмам и, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Передавши відповідачу рахунок фактуру №СФ-0000719 від 01.10.2008 року та провівши постачання товару згідно до видаткових накладних позивач фвктично довів до відома відповідача свої умови та порядок проведення господарських операцій по поставці товару, а прийнявши від позивача рахунок- фактуру і поставлений товар по кількості і ціні визначеній у видатковій накладній, відповідач фактично погодив порядок та умови поставки товару, визначені позивачем, тобто між сторонами спору виникли правовідносини, які підпадають під дію наступних законодавчих актів.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу продавець передає або зобов’язується передати майно / товар/ у власність, а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.  

Одержання відповідного товару підтверджується також підписом  відповідача на видатковій накладній, що в відповідності до Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей № 99 від 16.05.1996р. є належним доказом підтвердження отримання товару. 

Як вбачається  із  матеріалів  справи,   відповідач   прийняв  товар    повністю, але не  виконав  свої  зобов'язання  по  оплаті   поставленого  партіями  товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639,655,691 ЦК України  підтверджують що це  саме  договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в   видатковій накладній (а.с. 25).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання  товару  про ціну з ПДВ.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Спір  фактично виник  через  небажання    відповідача  провести  оплату  поставлених  позивачем  товару   на суму 25835 грн. 26 коп.

Однак, норми діючого  законодавства  не містять підстав для  звільнення   відповідача від  обов'язку  виконати  зобов'язання  по  оплаті  поставленого  та  отриманого  товару.

 Позивач правомірно просить стягнути основний борг  в  розмірі 25835 грн. 26 коп. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов’язання має бути виконано в натурі.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом   цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються  відповідно  до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини,  що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між  суб'єктами господарювання,  а  також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов’язаннях суб’єктів господарювання.

Натомість,  у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, що складає: проценти річних за період з 30.01.2009 року по 17.03.2009 року , тобто за 47 днів прострочення в розмірі 100 грн. 70 коп. та втрати від інфляції за лютий та березень 2009 року в розмірі 387 грн. 53 коп.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Однак, господарський суд не приймає в якості доказу надане відповідачем платіжне доручення №2 від 18.03.2009 року про перерахування на розрахунковий рахунок позивача 10 000 грн. в якості часткового погашення заборгованості , оскільки у вказаному платіжному дорученні одержувачем значиться Кіровоградська філія Приватбанку та невідомою особою без зазначення змін що вносяться від руки дописано ТОВ “Нью Ніка”, але відповідач не подав інших будь - яких доказів про фактичне зарахування вказаної суми на розрахунковий рахунок позивача.

За приписами ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлюєнаявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Натомість за приписами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Поряд з цим, господарським судом враховується, що згідно до ч.1 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первісні документи, які фіксують здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення.

За таких обставин вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст.49 ГПК України судові витрати повністю покладаються на відповідача, оскільки через невиконання ним цивільно- правового зобовязання позивач змушений був звертатись до суду за захистом свого порушеного права та поніс додаткові витрати.

На підставі вищевикладеного,  керуючись ст.ст. 44,49,82-85, 116, 117 ГПК України, господарський суд, -

                                          В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фермерського господарства Якименко Тимофія Тимофійовича, код ЄДРПОУ 31844629, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с.Аврамівка, вул.Перемоги,20 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Нью-Ніка", м. Кіровоград , вул.Орджонікідзе,2 оф. 108, код ЄДРПОУ 31844629 заборгованість в сумі 26 323,49 грн., з яких: 25 835,26 грн. - сума основного боргу, 387,53 грн. - втрати від знецінення коштів внаслідок інфляції, 100,70 грн. - 3% річних, державне мито в сумі 263,23 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в сумі 118 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області. 

Суддя                                                                                                                         Т. В. Макаренко