Справа № 22ц- 198/2007                                           Головуючий у першій інстанції

БІЛОУС М.В.

Категорія -цивільна  Доповідач - ПОЗІГУН М.І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2007 року                                                                                                            м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого-судді:    ПОЗІГУНА М.І.,

суддів:                       БОЙКО ОБ., МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В.

при секретарі:   ІВАНОВІЙ Н.Б.

з участю: сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення порушень права користування земельною ділянкою,-

ВСТАНОВИВ:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Прилуцького міськрайонного суду від 22 листопада 2006 року, яким йому відмовлено в задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення порушень права користування земельної ділянки шляхом зобов'язання відповідачки ліквідувати дерева, розташовані на спільній межі суміжних земельних ділянок. В обґрунтування незаконності судового рішення апелянт посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, оскільки при винесенні рішення суд не врахував державних будівельних норм, які є обов'язковими не лише щодо розташування будівель, а й для посадки дерев, які в позивачки ростуть вздовж їхньої межі на відстані 0.83-1.83 м, а згідно ДБН зазначені норми повинні бути не меншими ніж 4-6 м. Коріння та гілки дерев проникають на належну йому земельну ділянку і перешкоджають користуватися нею, а в силу похилого віку позивача та його дружини вони не взмозі постійно вирубувати проникле від дерев коріння, збирати опале листя та зламані гілки.

Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.

В судовому засіданні апелянт та його представник підтримали заявлені вимоги. Відповідачка позов не визнала, посилаючись на відсутність перешкод в користуванні своєю земельною ділянкою позивачем, та на те, що фактично підставою для заявления такого позову стало встановлення нею огорожі на спільній межі.

Судом встановлено, що сторони проживають в приватних будинках з надвірними будівлями в с. Линовиця по вул.. Гайовій Прилуцького району та мають суміжні присадибні земельні ділянки, якими користуються тривалий час. На протязі всього часу користування у позивачки вздовж межі і ростуть спірні дерева, на вирубці яких і наполягав позивач, посилаючись на наявність перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою.

Згідно таблиці 5 ДБН 79-92 „Житлові будинки для індивідуальних забудовників України" гілки дерев не повинні перетинати меж сусідніх ділянок, а стовбури дерев з діаметром крони до 5 метрів від межі сусідньої ділянки повинні бути на відстані не менше 3 метрів. Проте, згідно пункту 1.2 даних ДБН, які були чинними до січня 2006 року, ДБН в.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення", ДБН-360 вони поширюються на нове будівництво, реконструкцію існуючих житлових будинків та в інших випадках, коли необхідно визначити відповідність житла діючим норам. Таким чином, головним у вирішенні даного спору є не дотримання ДБН, а наявність чи відсутність у позивача перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Відповідно ж до акту обстеження спірних земельних ділянок від 15 листопада 2006 року вздовж межі росте 7 дерев на відстані 0.8-1.83 м., але гілки дерев на земельну ділянку ОСОБА_1 не проникають, а по межі земельних ділянок стоїть огорожа. Після складення акту 19 квітня 2006 року відповідачкою було вирубано вишні і малинник, обрізано крону дерев зі сторони межі, що підтвердили в судовому засіданні сторони. Окрім своїх пояснень, позивачем не надано жодних доказів щодо наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою на час проведення повторного обстеження і на даний час внаслідок проростання на земельній ділянці позивачки дерев. В силу ж чЗ ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що не було зроблено позивачем.

За викладених обставин, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позову з врахуванням положень ст..91,103, 105 ЗК України, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування вірного по суті рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 218, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 22 листопада 2006 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.