Справа 22ц-49/2007 р. Головуючий у першій
КОРХ О.І.
Категорія - цивільна Доповідач: ПОЗІГУН М.І.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 січня 2007 року місто Чернігів
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого-судді: ПОЗІГУНА М.І.,
суддів: МЕЛЬНИЧЕНКА Ю.В., ГОРОБЕЦЬ Т.В.
при секретарі: ГАВРИЛЕНКО Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 2 листопада 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Коркжівської міської ради, земельно-кадастрового бюро при Корюківському районному відділі земельних ресурсів про скасування рішень міської ради, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на землю, зобов'язання земельно-кадастрового бюро виправити помилки, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою,
ВСТАНОВИВ:
У січні 1998 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про зобов'язання перенести огорожу від її земельної ділянки в свій бік на 5 м.70 см., а з ОСОБА_4 стягнути моральну шкоду. Згодом позивачка відмовилася від заявлених вимог до ОСОБА_4 і ця відмова прийнята судом. Протокольною ухвалою суду від 19 лютого 1999 року була залучена до участі у справі в якості співпозивачки ОСОБА_5(а.с.74 зворот), яка в силу свідоцтва про право на спадщину від 12 квітня 1972 року (а.с. 10) є співвласницею з ОСОБА_1 будинковолодіння по АДРЕСА_1.
У листопаді 2000 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5подали додаткову позовну заяву до ОСОБА_3 а також Коркжівської міської ради, земельно-
1
кадастрового бюро при Корюківському райвідділі земельних ресурсів в якій просили суд винести рішення про скасування рішення міської ради від 11.09.1997 року та рішення НОМЕР_1 від 30.08.1999 року про приватизацію земельних ділянок відповідачки з порушенням законодавства. Визнати недійсними державні акти про право приватної власності на землю, видані на ім'я ОСОБА_3 загальною площею 0,12 га. Зобов'язати земельно-кадастрове бюро виправити помилку і відобразити у новому реально фактичне землекористування відповідачки площею 1427 кв. м. та стягнути із земельно-кадастрового бюро 150 грн. на відшкодування моральної шкоди. Крім того, просили зобов'язати відповідачку ОСОБА_3 перенести межу земельної ділянки згідно виправленої помилки у матеріалах по видачі державного акту від будинковолодіння позивачів у бік відповідачки на відстань 4 м. 53 см. по червоній лінії з боку вулиці Крупської по довжині 31 м. 60 см. від червоної лінії по ширині з тильного боку на 3 м. 50 см. В обґрунтування заявлених вимог позивачі посилалися на самовільне захоплення відповідачкою частини їх земельної ділянки, яка зазначена в плані їх земельної ділянки, виданого ще у 1968 році. Тому їх права вважають порушеними, а тому підлягають поновленню. Крім того, приватизацію земельної ділянки відповідачами проведено з порушенням Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15 квітня 1993 р. №28, без погодження меж з позивачами. Внаслідок не зазначення в державних актах про право приватної власності на земельну ділянку відповідачки земельно-кадастровим бюро належної їм частини земельної ділянки було завдано моральної шкоди.
Рішенням Корюківського районного суду від 2 листопада 2006 року прийнято відмову від позову відносно позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_4
Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_3, Корюківської міської ради, земельно-кадастрового бюро при Корюківському районному відділі земельних ресурсів про усунення перешкод в користуванні будинковолодінням задоволено частково.
Скасовано рішення Корюківської міської ради від 11.09.1997 року та від 30.08.1999 року про дачу дозволу на приватизацію земельної ділянки відповідачкою ОСОБА_3, визнано недійсними акти на право приватної власності на землю від 15.09.1999 року серії ІНФОРМАЦІЯ_1 та від 24.09.1998 року, виданих Корюківською міською радою на ім'я ОСОБА_3 В решті заявлених позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення суду в частині скасувань рішень Корюківської міськради від 11.09.1997 року та 30.08.1999 року про дачу дозволу на приватизацію земельних ділянок та визнання недійсними актів на право приватної власності на землю від 24.09.1998 року та 15.09.1999 року змінити, відмовивши позивачам в задоволенні позову в цій частині. В іншій частині рішення суду просить залишити без змін.
2
Незаконність рішення суду в оскаржуваній частині обґрунтовує поясненням представника земельно-кадастрового бюро про те, що діючими нормативними актами не передбачена відмова в приватизації земельної ділянки при відмові від підпису в акті погодження меж земельних ділянок сусіднього землекористувача.
ОСОБА_1 та ОСОБА_5 просять скасувати рішення суду в частині їх незадоволених вимог і ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову в повному обсязі посилаючись на невідповідність висновків суду в цій частині фактичним обставинам справи, оскільки ними заявлено вимогу про усунення порушень прав землекористувачів, а відповідно до роз'яснень Верховного Суду України такі спори підвідомчі судам, як не відповідає матеріалам справи і висновок суду щодо відсутності порушень в діях працівників земельно-кадастрового бюро при виготовленні документації при приватизації землі відповідачкою.
Заслухавши доповідача, учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд приходить до слідуючого висновку.
Відповідно до ст. 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та в випадку відмови позивача від позову при прийнятті відмови судом. Проте, в порушення зазначених вимог, суд рішенням прийняв відмову від позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до ОСОБА_4, не закривши провадження у справі. Прийшовши до висновку непідвідомчості суду вимог в частині позивачів щодо зобов'язання відповідачки перенести межу земельної ділянки, оскільки таким чином буде встановлено межу та виділено частину земельної ділянки позивачам, що є компетенцією відповідних рад, суд з цих підстав в зазначеній частині відмовив у задоволенні позову, а не закрив провадження у справі. Проте, висновок суду щодо непідвідомчості вимог позивачів про зобов'язання відповідачки перенести межу не ґрунтується на матеріалах справи, суперечить положенням ст. 152 ЗК України та роз'ясненням викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ", оскільки позивачі звернулися до суду за захистом порушеного права шляхом зобов'язання відповідачки відновити межу з поверненням позивачам частини земельної ділянки, а не з позовом про виділення земельної ділянки та встановлення межі. Необхідність вирішення спору по суті в цій частині зазначалося і в ухвалі апеляційного суду від 19 липня 2006 року (а.с. 106-107). Приймаючи відмову від позову ОСОБА_1 та ОСОБА_5до ОСОБА_4, суд не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи будь-яких вимог ОСОБА_5до ОСОБА_4, а також на те, що ухвалою Корюківського районного суду ще від 19 лютого 1999 року провадження у справі в частині вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_4 було закрито (а.с. 88 т.1).
3
Відповідно до ч 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Висновок суду про безпідставність тверджень відповідачки щодо пропуску строку позивачами на звернення до суду за захистом порушеного права ґрунтується лише на поясненнях позивачів, що про порушення їх прав їм стало відомо лише в січні 1997 року. Проте, без перевірки і оцінки судом залишилася визначена законом обставина, коли саме вони могли дізнатися про порушене право з врахуванням всіх обставин справи в сукупності, оскільки згідно пояснень сторін відповідачка користується спірною земельною ділянкою з 1959 року, а ОСОБА_6 - чоловіку позивачки, земельну ділянку було виділено рішенням виконкому Корюківської міської ради від 11 липня 1968 року, складено план земельної ділянки, а в 1972 році позивачі вступили в спадщину після смерті ОСОБА_6.
Скасовуючи рішення Корюківської міської ради від 11.09.1997 року та від 30.08.1999 року про дачу дозволу на приватизацію земельних ділянок ОСОБА_3, визнаючи недійсними акти на право приватної власності на землю від 15.09.1999 року серії ІНФОРМАЦІЯ_1 та від 24.09.1998 року, суд не зазначив яким чином порушуються права позивачів рішенням від 30.08.1999 року про дачу дозволу на приватизацію та державним актом частини земельної ділянки, яка взагалі не межує з земельною ділянкою позивачів. Скасовуючи рішення Корюківської міської ради від 11.09.1997 року, суд не зазначив в чому полягає незаконність даного рішення, в якому зазначалося про передачу безкоштовно в приватну власність земельної ділянки по фактичному обміру згідно раніше виданих земельно-облікових документів та не перевірив чи дотримано було землевпорядною організацією при виготовленні документації дотримано рішення ради, на підставі яких раніше виданих земельно-облікових документів ним було визначено межі сусідніх земельних ділянок, необхідність чого зазначалося в рішенні ради.
Таким чином, висновок суду щодо відсутності правових підстав для задоволення вимог до земельно-кадастрового бюро ґрунтується за неповно з'ясованих обставин справи, а посилання на лист НОМЕР_2 від 10.01.2001 року про те, що відповідач не має відношення до приватизації земельної ділянки спростовуються довідкою від 28.08.2000 року та технічним звітом по видачі державного акту, згідно якого даний звіт зроблено госпрозрахунковою групою при Корюківському районному відділі земельних ресурсів.
За викладених обставин судом рішення ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню. При цьому апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення по справі, оскільки відповідачем у справі було земельно-кадастрове бюро при Корюківському районному відділі земельних ресурсів, яке не є юридичною особою, а тому відповідно до ч 1 п 4 ЦПК України справа підлягає направленню на новий судовий розгляд з залученням до участі по справі юридичної особи, до складу якої входила госпрозрахункова група при
4
Корюківському районному відділі земельних ресурсів, чи його правонаступника.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,311 ч.І п.4, 312-314, 317, 319 ЦПК України суд,
УХВАЛИВ:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, задовольнити частково.
Рішення Корюківського районного суду Чернігівської області від 2 листопада 2006 р. скасувати, а справу направити на новий розгляд у той же суд в іншому складі суду.
Ухвала набирає чинності негайно після її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України через суд першої інстанції протягом двох місяців з дня її проголошення.
5