АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-155/2007 р. Головуючий по 1 інстанції
Категорія поновлення на Пироженко С.А.
роботі Доповідач в апеляційній інстанції
Адаменко Л.В.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
" 25 " січня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Кісіль М.О.
суддів Адаменко Л.В., Захарова А.Ф.
при секретарі Кулик М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2006 р., ухвалу від 27 листопада 2006 року про виправлення описок у рішенні, представника позивачки на ухвалу від 6 грудня 2006 року про відмову в роз'ясненні судового рішення та на ухвалу від 6 грудня 2006 року про відмову ухвалити додаткове рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до головного лікаря Черкаської міської дитячої лікарні про визнання дисциплінарного стягнення незаконним, поновлення на попередню посаду та відшкодування моральної шкоди,
вивчивши матеріали справи, заслухавши учасників процесу
встановила:
16 лютого 2006 року ОСОБА_1звернулась до суду з позовом до головного лікаря Черкаської дитячої міської лікарні про поновлення на попередню посаду та визнання дисциплінарних стягнень незаконними.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовувала тим, що вона з 1987 року працювала на посаді завідуючої боксовано-діагностичного відділення з приймальним покоєм в Черкаській дитячій міській лікарні . Наказом НОМЕР_1 за порушення порядку розслідування нещасних випадків та порушення робочого графіку їй була оголошена догана, а наказом НОМЕР_2 її звільнено із займаної посади і переведено на посаду лікаря-ординатора вказаного відділення з 6 лютого 2006 року.
Незаконність дисциплінарного стягнення позивачка обґрунтовувала тим, що про нещасний випадок, який стався з молодшою медичною сестрою 25 грудня 2005 року вона своєчасно повідомила головного лікаря 28 грудня 1005 року була призначена комісія по розслідуванню нещасного випадку, за результатами якого був складений акт за формою Н-5. ОСОБА_1 також доводила, що її вини у невжитті заходів по недопущенню нещасних випадків на виробництві, яка їй пред'явлена головним лікарем, також немає так, як відповідно до акту НОМЕР_3 про нещасний випадок на виробництві від 6 січня 2006 року
2
причиною нещасного випадку є психофізична особиста необережність під час пересування і винних в порушенні законодавства про охорону праці немає.
Позивачка посилалась в позовній заяві і на незаконність наказу головного лікаря НОМЕР_2 про звільнення її з посади завідуючої боксовано-діагностичного відділення та переведення на нижче оплачувану посаду , мотивуючи тим, що таке дисциплінарне стягнення ст. 147 КЗпП України не передбачено та, що вона притягнута до відповідальності за невиконання робіт, які не входять в коло її посадових обов'язків, а також, що відповідачем порушені вимоги ст. 149 КЗпП України про те, що за кожне порушення трудової дисципліни може бути застосоване лише одне дисциплінарне стягнення , але всупереч цій вимозі закону до неї застосовано два дисциплінарні стягнення : звільнення та переведення.
ОСОБА_1 доводила, що вона звільнена з посади та до неї застосовані дисциплінарні стягнення всупереч вимогам ст. 252 КЗпП України так, як головний лікар не отримував згоду профспілкового комітету.
22 серпня 2006 року позивачкою подана додаткова позовна заява про зміну позовних вимог, просила стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої їй незаконними дисциплінарними стягненнями та звільненням з посади, в сумі 30 тисяч гривень, яку вона обґрунтовувала тим, що такими діями адміністрації принижена її честь та гідність, це призвело до погіршення її стану здоров'я; втрати нормальних функціональних зв'язків; вимагало додаткових зусиль для організації її життя, призвело до моральних страждань; необхідності відшукання коштів на лікування , в т.ч. і санаторно-курортне лікування, на оплату послуг по наданню їй правової допомоги, витрат пального для її участі в судових процесах.
Наказом головного лікаря Черкаської дитячої міської лікарні НОМЕР_4 позивачку ОСОБА_1 поновлено на посаді завідуючої відділенням з перерахуванням їй заробітної плати.
При розгляді справи ОСОБА_1 свої позовні вимоги змінила, просила скасувати наказ НОМЕР_1 про накладення на неї дисциплінарного стягнення у вигляді догани та ухвалити рішення про задоволення її позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у вищевказаній сумі, стягнення витрат в сумі 500 грн. за надання їй юридичної допомоги, а також зобов'язати відповідача надати «пенсійному фонду» дані про перерахунок її заробітної плати.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Ухвалено скасувати наказ НОМЕР_1 про оголошення ОСОБА_1 догани за порушення порядку розслідування нещасних випадків; стягнути з Черкаської міської дитячої лікарні на користь позивачки моральну шкоду в сумі 50 грн., в доход держави державне мито в сумі 51 грн.
Представник позивачки та сама позивачка на вказане рішення подали апеляційну скаргу в якій просять його скасувати відповідно до вимог ст.ст. 8, 55, 129 Конституції України, як таке, яким розглянуті не всі позовні вимоги і такий недолік не може бути усунутий ухваленням додаткового рішення; як ухвалене не по суті заявлених вимог; яке не відповідає обставинам справи та доказам по справі, вимогам Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення», ст.ст. 6, 13 «Міжнародної конвенції про захист прав і основних свобод людини», вимогам цивільно-процесуального законодавства.
Апелянти доводили, що суд першої інстанції прийшов до необгрунтованого висновку про проведений перерахунок заробітної плати ОСОБА_1; про те, що вона постійно працювала та отримувала заробітну плату, не приймаючи до уваги, що вона перебувала на лікарняному; про те, що позивачка не підтвердила належними доказами розмір оплати нею послуг по наданню їй правової допомоги; що суд не розглянув її позовні вимоги про стягнення різниці в заробітку в сумі 1035 грн. від яких вона не відмовилась; що суд неповно дослідив матеріали справи; а розмір моральної шкоди, присудженої судом у відшкодування не відповідає її ступеню. ОСОБА_1 просила ухвалити нове рішення , яким стягнути з
3
відповідача у відшкодування моральної шкоди 30 тис. грн. та зобов'язати відповідача провести перерахунок зарплати, стягнути на її користь, понесені нею судові витрати по справі та зобов'язати Черкаську міську дитячу лікарню надати до «Пенсійного фонду» розрахунок «сум коштів по заробітній платі», яка підлягала їй до виплати на загальних підставах.
б вересня 2006 року представник позивачки ОСОБА_2 подав до суду заяву про виправлення в ухваленому ним рішенні 22 серпня 2006 року описок, мотивуючи тим, що допущені ним описки, зазначені заявником в заяві, суттєво впливають на правильність судового рішення.
Ухвалою суду від 27 листопада 2006 року Соснівським районним судом м. Черкаси заява представника позивачки ОСОБА_1 задоволена частково; ухвалено виправити описку у назві відділення, а слово із Акту НОМЕР_3 про нещасний випадок на виробництві «супутніх» змінено, як просив заявник, на слово «супутні» (а. с. 204).
1 грудня 2006 року ОСОБА_1 на вказану ухвалу подала апеляційну скаргу, в якій
просить ухвалу суду від 27 листопада 2006 року, як таку, що містить «невідповідність
висловлювань суду обставинам справи скасувати» і відповідно до ч. З ст. 309 ЦК України «ухвалити законне рішення» (а. с. 206).
18 вересня 2006 року представник позивачки подав до Соснівського районного суду м. Черкаси заяву ( а. с. 183) про ухвалення додаткового рішення, мотивуючи тим, що суд не прийняв рішення щодо позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з відповідача виплат по втраченому заробітку за період з 6 лютого до 14-го серпня 2006 року з врахуванням його індексації та судових витрат, понесених позивачкою на оплату правової допомоги, наданій їй в зв'язку з розглядом її справи.
Ухвалою Соснівського районного суду від 6 грудня 2006 року ( а. с. 220) представнику позивачки по даній справі відмовлено в задоволенні вказаної заяви за відсутності підстав для ухвалення додаткового рішення.
11 грудня 2006 року представник ОСОБА_1 на цю ухвалу подав апеляційну скаргу
( а. с 230) , в якій просив її відповідно до ст. 129 Конституції України та ст. 309 ЦПК
України скасувати так, як висновки суду не відповідають обставинам справи і вона ухвалена з порушенням вимог процесуального права.
6 вересня 2006 року представник позивачки подав до Соснівського районного суду м. Черкаси заяву про роз'яснення судового рішення від 22 серпня 2006 року ( а. с. 181-182) так, як в ньому потрібно вказати точну назву посади чи посад вказаних в трьох записах трудової книжки позивачки під одним порядковим номером 13; так, як в судовому рішенні зазначено, що ОСОБА_1 працювала у «коксованому діагностичному відділенні»; в зв'язку з тим, що в судовому засіданні при проголошенні рішення суд не посилався на статті Кодексу законів про працю України; суд неправильно зазначив у рішенні про те, що позивачка змінила свої позовні вимоги, хоч вона фактично їх збільшила; не зазначив у рішенні суду строки та суму виплати в різниці отримуваної та нарахованої їй зарплати після звернення до суду в т. ч. і під час перебування позивачки на лікарняному; безпідставно зазначив в судовому рішенні про добровільне відновлення відповідачем порушених прав позивачки; рішенням суду відповідач не зобов'язаний «прискорити надання позивачці перерахунку заробітної плати для пенсійного фонду».
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 6 грудня 2006 року представнику позивачки відмовлено в роз'ясненні рішення цього ж суду від 22 серпня 2006 року.
В апеляційній скарзі на вказану ухвалу представник позивачки просить її* скасувати «та винести нове рішення» відповідно до вимог ст.ст. 8, 55, 129 Конституції України, ст.ст. 13, 6 Міжнародної конвенції «Про захист прав та основних свобод людини» та ч. З ст. 309 ЦПК України так, як ухвала суду не відповідає обставинам справи та закону.
Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвал суду першої інстанції в межах доводів апеляційних
4
скарг та вимог, заявлених в суді, судова палата приходить до висновку про те, що апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника в частині оскарження рішення суду підлягають до часткового задоволення, а в частині оскарження ухвал, постановлених судом по даній справі - до відхилення із слідуючих підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне змінити рішення суду, ухвалене по даній справі, в частині вирішення судом позову про відшкодування моральної шкоди, завданої позивачці внаслідок незаконного звільнення її з попередньої посади завідуючої боксовано-діагностичного відділення та накладення незаконних дисциплінарних стягнень на неї, так. як визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 50 грн. не відповідає характеру та обсягу страждань, яких вона зазнала внаслідок порушення її трудових прав. При цьому в порушення вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами суд, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, не навів в рішенні відповідні мотиви.
Враховуючи викладене та, що відповідачем по справі є дитяча лікувальна установа, яка фінансується недостатньо до її потреб з державного бюджету, судова палата вважає правильним визначити розмір відшкодування моральної шкоди, завданої ОСОБА_1, в сумі 1000 грн..
Суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачці у задоволенні її вимог про стягнення з організації-відповідача на її користь, понесених нею судових витрат по наданню їй правової допомоги при подачі та оформленні позовної заяви до суду та при розгляді справи в суді, враховуючи, що дана цивільна справа тривалий час розглядалась судом першої інстанції і в ній приймали участь два представники позивачки. Розмір оплати наданої правової допомоги ОСОБА_1 підтверджується ордером адвоката.
В решті рішення суду по справі необхідно залишити без змін, як ухвалене з врахуванням правильно встановлених фактичних обставин справи та як, таке, що відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Судовою палатою не можуть бути прийнятими до уваги доводи апелянта про те, що судом першої інстанції нерозглянуті всі позовні вимоги позивачки так, як вказане відхиляється даними протоколу судового засідання ( а. с. 167), де вказані апелянтом позовні вимоги під час дебатів ні позивачкою, ні її представником не зазначались. В зауваженнях на протокол судового засідання ні позивачка, ні її представники не посилались на те, що в ньому неповно відображені позовні вимоги ОСОБА_1.
Крім цього, враховуючи посилання позивачки та її представника на те, що судом першої інстанції не вирішені, заявлені нею позовні вимоги про стягнення різниці в заробітній платі , суд апеляційної інстанції вважає необхідним вказати . що наказ НОМЕР_4 про поновлення ОСОБА_1 на попередню посаду та про проведення перерахунку по зарплаті їй виданий головним лікарем дитячої міської лікарні 14 серпня 2006 року, а рішення суду ухвалене 22 серпня цього ж року, то за таких обставин вважати, що зазначений наказ не виконувався неможливо.
В засіданні суду апеляційної інстанції представник відповідача стверджував, що виплата втраченого заробітку позивачкою внаслідок її незаконного звільнення з роботи проведена і ці кошти перераховані на її банківський рахунок.
Навіть і в разі невиконання наказу в цій частині, позивачка по справі не позбавлена права на звернення до суду з цими вимогами.
Відхиляючи апеляційної скарги ОСОБА_1 та її представника на ухвали суду про відмову в ухваленні додаткового рішення, про відмову у роз'ясненні рішення суду та виправлення описок, судова палата вважає, що ухвали суду , прийняті судом першої інстанції з вказаних питань по суті не впливають на результати розгляду, пред'явленого позивачкою позову. Крім цього, суд, як зазначено вище, розглянув позов в межах пред'явлених вимог. Суть, ухваленого судом першої інстанції рішення зрозуміла.
5
Недоліки, допущені судом при розгляді спору між ОСОБА_1 та адміністрацією дитячої міської лікарні, з врахуванням доводів апеляційних скарг, виправляються судом апеляційної інстанції, чим порушені трудові права позивачки відповідно до вимог закону відновлені.
Керуючись ст.ст. 303.304, 307, 309,314, 315 ЦПК України, судова палата
ухвалила:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та її представника на рішення суду задоволити частково, на ухвали суду - відхилити.
Змінити рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 22 серпня 2006 року в частині вирішення позову про відшкодування моральної шкоди та відмови у стягненні судових витрат.
Стягнути з Черкаської дитячої міської лікарні на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 гривнів та судові витрати в сумі 500 гривнів.
Ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 листопада 2006 року, від 6 грудня 2006 року про відмову в роз'ясненні рішення суду та ухвалу від 6 грудня 2006 року про відмову в ухваленні додаткового рішення залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді
/підпис/ /підписи/
ВІРНО : суддя апеляційного суду Черкаської області
Л.В.Адаменко